Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №809/1457/15

адміністративне провадження №К/9901/27633/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській областіна постановуІвано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 (суддя: Остап'юк С.В.)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 (колегія суддів у складі: С.П. Нос, І.О. Яворський, Р.В. Кухтей)у справі №809/1457/15 (876/8008/15 )за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5доДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення та вимоги, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0071811701 від 30 грудня 2014 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0071841701 від 30 грудня 2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, на підставі помилкового висновку щодо відсутності об'єктів оподаткування по задокументованих операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та у зв'язку з цим завищення витрат за 2013 рік на суму 35291,48 гривень, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням збільшив суму грошового зобов'язання з сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7940,58 гривень, в тому числі за основним платежем 5293,72 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями 2646,86 гривень, а також оскаржуваною вимогою визначив борг (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 12246 гривень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з'ясовані неповно.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 01.12.2009, взятою на податковий облік 02.12.2009, зареєстрованою платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за НОМЕР_3 від 02.02.2010.

В період 2013 року позивач здійснював оптову торгівлю овочами та пивом, перебуваючи на загальній системі оподаткування згідно з пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, шляхом сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб.

Позивачем вчасно подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік, в якій за 2013 рік до складу витрат включено витрати в розмірі 87210 гривень на оплату послуг наданих фізичною особою ОСОБА_6 згідно договору про надання послуг №37 від 01.10.2013. Також, за грудень 2013 року до складу витрат позивачем включено 10587, 14 гривень, сплачених коштів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 за надані послуги згідно акта здачі-прийому послуг №8 за грудень 2013 року.

В період з 26.11.2014 до 09.12.2014 відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2013 до 31.12.2013, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 16.12.2014 складено акт за №10757/09-15-17-01-09/НОМЕР_2.

Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, пункту 138.1 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податку на доходи фізичній особі від провадження діяльності у розмірі 5 293, 72 гривні; порушення частин 1, 3 статті 7, частини 11 статті 8, частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підпункту 2 пункту 4.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України за №455 від 09.09.2013 роу, в результаті чого донараховано єдиного внеску в розмірі 12246 гривень та встановлено факт несвоєчасної сплати за 2013 рік.

Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на наступному.

Під час проведення перевірки направлено контрагенту позивача - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 запиту щодо проведених розрахунків, у відповідь на який контрагентом позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 підтверджено надання послуг, в тому числі транспортних послуг, підтверджена відсутність заборгованості та представлено товарно-транспортні накладні, шляхові листи, акти здачі-прийому наданих послуг, банківські виписки, договір.

Відповідач, аналізуючи отримані документи та відомості від контрагента позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, встановив, що згідно поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2013 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 працювало за цивільно-правовими договорами 3 фізичних особи: в листопаді 2013 року - 2 особи, в грудні 2013 року - 3 особи, у жовтні 2013 року - найману працю не використовував.

Подані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства - не заповнені всі обов'язкові реквізити, а саме: у випадках, коли вантажовідправник позивач - відсутні підписи вантажоотримувача - покупців та інформація про доручення на підставі якого здійснювалося одержання товарно-матеріальних цінностей; у випадках коли вантажовідправник - постачальник позивача - відсутні підписи вантажовідправників.

На підставі вказаних фактів відповідач дійшов висновку, що позивачем прийнято до виконання первинні документи (товарно-транспортні накладні), які не відповідають вимогам чинного законодавства, внаслідок чого завищено витрати за 2013 рік на суму 35291,48 гривень.

На підставі висновку про завищення витрат на суму 35291, 48 гривень відповідач дійшов висновку про збільшення суми чистого оподатковуваного доходу позивача у 2013 році на суми вказаного заниження та, у зв'язку з цим, збільшення податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на 5293,72 гривні та збільшення розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 12246 гривень (збільшення за результатами перевірки оподатковуваного доходу призвело до збільшення бази оподаткування єдиного соціального внеску ).

На підставі вказаного акта перевірки, відповідач 30.12.2014 виніс податкове повідомлення-рішення за №0071811701 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7940,58 гривень, в тому числі за основним платежем 5293,72 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями 2646,86 гривень, та вимогу за №Ф-0071841701 про сплату фізичною особою ОСОБА_5 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 12246 гривень.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 01.10.2013 між позивачем, як замовником та фізичною особою ОСОБА_6, як виконавцем укладено договір про надання послуг за №37, предметом якого є надання послуг з підготовки та транспортування товарів, а також технічного обслуговування автотранспорту. Вказаним договором передбачені види послуг щодо яких його укладено, а саме: передпродажна підготовка - сортування, фасування та пакування сільськогосподарської продукції; завантажувально-розвантажувальні роботи - «склад-автотранспорт»,«автотранспорт-склад», «автотранспорт-замовник»; послуги з ведення первинної документації, ведення кореспонденції, фінансового планування та поштові послуги; логістичні послуги; інші послуги за домовленістю. Додатком №1 до договору №7 від 01.10.2013 сторони договору визначили вартість транспортних послуг і послуг по сортуванню та фасування товару.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 згідно актів здачі-прийому наданих послуг, згідно договору від 01.10.2013 за період жовтня-грудня 2013 року надано послуг на загальну суму 87210 гривень, в тому числі транспортних послуг на суму 35291,48 гривень.

Позивачем здійснено повний розрахунок з контрагентом за надані послуги, а кошти за отримані послуги перераховані на його рахунок відкритий в банківській установі.

Крім того, товарно-транспортні накладні, складені під час виконання названих послуг, відповідають встановленому та затвердженому зразку, а всі графи та обов'язкові реквізити, що підлягають заповненню заповнені належним чином та в повному обсязі.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Пунктом 177.4. статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, врахованих у податковому обліку.

Зазначені обставини також підтверджуються і поясненнями, допитаного судом першої інстанції, свідка ОСОБА_6 ,який підтвердив надання ним послуг позивачу згідно договору від 01.10.2013, крім того пояснив, що ним дійсно було допущено помилку в податковому обліку своєї господарської діяльності та не здійснено відображення в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за IV квартал 2013 року та не відображено відомостей щодо осіб, які працювали у нього згідно цивільно-правових угод, вказав, що зазначену помилку виправлено, шляхом подання уточнюючого розрахунку за цей період. Щодо товарно-транспортних накладних суду показав, що надані ним відповідачу копії товарно-транспортних накладних не були заповнені в повному обсязі, оскільки він у своєму обліку зберігав четвертий екземпляр таких накладних, які не заповнював належним чином внаслідок відсутності потреби їх обліку в своїй господарській діяльності та використовував тільки для звірки кількості вантажу, а інші примірники товарно-транспортних накладних заповнював належним чином і надавав вантажовідправникам та вантажоотримувачам, які повинні здійснювати їх облік та зберігання.

Разом з цим допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 - старший державний ревізор-інспектор відділу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську суду показала, що висновки про невідповідність встановленим вимогам товарно-транспортних накладних здійснено за наслідками дослідження накладних, які були подані у відповідь на запит фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

Оскільки позивачем підтверджено дотримання спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат на оплату придбаних у контрагента послуг, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за його участю, які фактично підтверджують реальне здійснення операцій і досягнення позивачем законної мети їх здійснення та використання послуг в господарській діяльності, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність їх включення позивачем до податкового обліку на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6.

Як наслідок, враховуючи, що збільшення за результатами перевірки оподатковуваного доходу, яке правильно визнано судами неправомірним, призвело до збільшення бази оподаткування єдиного соціального внеску, відповідно його донарахування також є незаконним.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду