Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.10.2018 року у справі №816/1634/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа №816/1634/16

адміністративне провадження №К/9901/16981/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/1634/16

за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Факторингова компанія «Вектор Плюс», про визнання незаконними дій та скасування рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Канигіної Т.С. та

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Григорова А.М., суддів Тацій Л.В., Подобайло З.Г., -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконними дії, вчинені державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. 19 серпня 2016 року;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 31018572 від 19 серпня 2016 року, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 31018765 від 19 серпня 2016 року, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що відповідач за відсутності достатніх правових підстав вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію іпотеки щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, згідно з якої ОСОБА_2 є іпотекодавцем, а ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» виступає іпотекодержателем.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що наявні в матеріалах справи документи спростовують твердження позивача про наявність підстав для відмови ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку з чим суд не вбачає порушень вимог статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), оскільки відповідач, станом на 19 серпня 2016 року - дату вчинення оспорюваних реєстраційних дій, не втратило статусу іпотекодержателя за іпотечним договором від 19 вересня 2007 року № 984-Ф/ІП-2.

21 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що відповідач неправомірно зареєстрував нову іпотеку на житлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору, серія та номер: 5194, виданий 19 вересня 2007 року, та договору про відступлення прав за іпотечними договорами, серія та номер: 6970, виданий 28 листопада 2012 року, оскільки раніше за цими договорами вже вносилась іпотека, інформація про яку міститься в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Крім того дана іпотека була припинена 26 листопада 2015 року, у зв'язку із передачею права власності на предмет іпотеки ТОВ «Макфест». Окрім того, на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій, нерухоме майно знаходилось під арештом, що також виключає можливість вчинення реєстраційних дій щодо цього майна.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що 19 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) «Тас-Інвестбанк» укладено кредитний договір № 984-Ф, за умовами якого позивач одержав кредит у розмірі 700 000 доларів США, із строком повернення кредиту, починаючи з жовтня 2008 року відповідно до графіку погашення кредиту з датою повного повернення до 18 вересня 2018 року.

Одночасно на забезпечення виконання зобов'язань позичальником між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ЗАТ «Тас-Інвестбанк» (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір від 19 вересня 2007 року № 984-Ф/ІП-2 (а.с. 66-69) . Предметом іпотеки стали: земельна ділянка площею 0,1748 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, розташована за адресою: АДРЕСА_1; нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» літера «А-3», загальною площею 1541,1 кв.м., що знаходиться за цією ж адресою.

Згідно з відомостями Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 31 серпня 2016 року № 66997659 (а.с. 9-15) державна реєстрація іпотеки здійснена приватним нотаріусом Івановою С.М. 19 вересня 2007 року за № 5194.

У подальшому правонаступником ЗАТ «Тас-Інвестбанк» за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 984-Ф виступило відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Сведбанк».

28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» за договором факторингу № 15 (а.с. 57-60) відступило право грошової вимоги до своїх боржників ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», до якого перейшло право грошової вимоги і до позивача.

Також 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, згідно з якими разом з відступленням прав вимоги заборгованостей за кредитними договорами від боржників одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами. До нового іпотекодержателя переходять всі права і обов'язки від первісного іпотекодержателя як сторони, що іменується «іпотеко держатель» у зобов'язаннях, які виникли на підставі іпотечних договорів, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (підпункти 1.1, 1.3 договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 31 серпня 2016 ороку № 66997659 (а.с. 9-15) у зв'язку зі зміною іпотекодержателя на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. внесено відповідні зміни 28 листопада 2012 року до запису про іпотеку № 2322699.

26 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. посвідчено договір, укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Макфест» щодо купівлі-продажу майна, визначеного іпотечним договором від 19 вересня 2007 року № 984-Ф/ІП-2. Цього ж дня на підставі заяви ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято рішення про внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення іпотеки.

Постановою Буринського районного суду Сумської області від 19 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 серпня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ТОВ «Макфест», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про визнання правочинів недійсними - задоволено частково:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1692 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Макфест», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. 26 листопада 2015 року за № 1147;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 1541,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Макфест», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. 26 листопада 2015 року за № 1145;

- скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Макфест» на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1692 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого вказаним приватним нотаріусом 26 листопада 2015 року за № 1147, з поновленням реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на підставі ухвали Буринського районного суду Сумської області від 28 серпня 2012 року;

- скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Макфест» на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 1541,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого вказаним приватним нотаріусом 26 листопада 2015 року за № 1145, з поновленням реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на підставі ухвали Буринського районного суду Сумської області від 28 серпня 2012 року.

19 серпня 2016 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В. із заявою про державну реєстрацію іпотеки.

На підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 серпня 2016 року індексний номер: 31018572 та індексний номер: 31018765 відповідачем здійснено державну реєстрацію іпотеки.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно зі статтею 577 цього Кодексу якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон № 1952-IV, який і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно зі статтею 3 цього Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Відповідно до статті 3 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання, відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно, виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 4 Закону № 1952-IV також передбачено, що іпотека підлягає державній реєстрації.

Згідно з вимогами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 26 листопада 2015 року № 834-VІІІ «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

За приписами статті 18 Закону № 898-IV іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 17 Закону № 898-IV встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

У справі, яка розглядається суди встановили, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» станом на 19 серпня 2016 року не втратило статусу іпотекодержателя за іпотечним договором від 19 вересня 2007 року № 984-Ф/ІП-2.

Відповідно до статті 22 Закону № 1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

За змістом статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації з підстав не передбачених вказаною статтею заборонена.

Так, відповідно до частини першої цієї статті Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Судами встановлено, що за наслідками дослідження поданих іпотекодержателем документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства відповідачем встановлено, що заявлене право іпотеки підлягають державній реєстрації відповідно до Закону; заява про державну реєстрацію прав подана належною особою; подані документи відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи дають змогу встановити набуття заявником права іпотеки; відсутні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відсутні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо правонабувача подано до державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; відсутні підстави для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подано не у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном; заявлене речове право, обтяження на момент подання заяви не зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для відмови ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, (надалі - Порядок № 1141) передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Отже, указаний пункт Порядку № 1141 передбачає порядок внесення державним реєстратором записів до Державного реєстру прав, у разі скасування на підставі рішення суду саме рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Як вже було вище зазначено, Буринським районним судом Сумської області визнано недійсними відповідні договори купівлі-продажу, скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Макфест» на відповідне нерухоме майно, з поновленням реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Отже, Буринським районним судом Сумської області не було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іпотеки (обтяження).

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що сторони не оскаржують чинність іпотечного договору. Тобто на момент виникнення обтяжень договір був чинний.

Таким чином реєстрація була здійснена стосовно діючого договору .

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що здійсненням такої державної реєстрації, відповідачем не обмежено право власності іпотекодавця. Підписуючи договір іпотеки іпотекодавець добровільно погоджується на встановлення особливого порядку розпорядження іпотекодержателем об'єктом іпотеки, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним на час вчинення спірних реєстраційних дій законодавством, у зв'язку з чим дійшли правильно висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів. Всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі № 816/1634/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду