Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.02.2018 року у справі №653/1601/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №653/1601/17

адміністративне провадження №К/9901/205/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №653/1601/17

за позовом ОСОБА_1 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на постанову Генічеського районного суду Херсонської області (у складі судді Берлімової Ю.Г.) від 09 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Домусчі С. Д., Коваля М. П., Кравця О. О.) від 21 листопада 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У травні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, в якому просив зобов'язати поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 07 жовтня 2009 року, шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до 25 грудня 1996 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав в АР Крим в м. Севастополь, та отримував пенсію за віком, є учасником бойових дій, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсії йому було припинено. 10 січня 2017 року представник позивача ОСОБА_2, за дорученням від ОСОБА_1 звернувся із заявою та оригіналами усіх необхідних документів до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком в розмірах відповідно до чинного законодавства, на що йому було відмовлено з підстав, що не має законних підстав для прийняття рішення про поновлення пенсії ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_1 не дотримався умови особистої подачі заяви про поновлення пенсії, а його представник, який діяв на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, не уповноважений для подання такої заяви, крім того ОСОБА_1 не надав паспорт громадянина України, що також унеможливлює його право на пенсію.

2. Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 09 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено; зобов'язано Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, мешканцю АДРЕСА_1, пенсію з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-пр/2009 визнано неконституційними положення п. 2 ч. 1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якими позивачеві було припинено виплату пенсії, тому виплата пенсії ОСОБА_1 має бути поновлена з дати набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, тобто з 07 жовтня 2009 року.

3. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить:

- скасувати постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 09 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року;

- прийняти по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог;

- касаційну скаргу розглянути без участі представника Управління.

4. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

5. 16 січня 2018 року до суду надійшов відзив представника позивача від 11 січня 2018 року, в якому зазначає, що пенсія позивачу не відновлена з вини відповідача, котрий не тільки не вчинив жодних заходів для відновлення виплати пенсій пенсіонерам, які виїхали за кордон, але і незаконно відмовив позивачу у поновленні її виплати. Вважає, що поновлення виплати пенсії з 07 жовтня 2009 року з дати прийняття рішення Конституційним Судом України є правомірним, пенсія повинна бути виплачена повністю і без обмеження будь-яким строком. Просить відмовити в повному обсязі в задоволенні касаційної скарги.

6. 19 лютого 2018 року до суду надійшло клопотання Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області від 31 січня 2018 року за № 655/17, в якому відповідач просить замінити сторону по справі з Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2017 року № 821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області реорганізовано 01 лютого 2018 року шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до листопада 1996 року отримував пенсію за віком в Ленінському райсобезі м. Севастополя, є платником податків та зареєстрований у Державному реєстрі ГУ ДФС у Запорізькій області з 01 вересня 1996 року.

8. 25 грудня 1996 року ОСОБА_1 виїхав на постійне місце проживання за межі України - до Ізраїлю. У зв'язку з чим нарахування та виплаті йому пенсії були припинені. В даний час, позивач є громадянином України, проживає за межами України в Ізраїлі, та перебуває на консульському обліку в Посольстві України в державі Ізраїль з 06 квітня 2004 року.

9. 11 жовтня 2016 року позивач видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 представляти його інтереси, зокрема, по всім питанням в органах Пенсійного фонду України з питань поновлення, нарахування та індексації її пенсії. Довіреність видана з правом передоручення та видана на строк три роки.

10. 10 січня 2017 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до УПФ України в Генічеському районі Херсонської області із заявою, та усіма необхідними оригіналами документів, апостильованою заявою та особистою декларацією, що підписані особисто ОСОБА_1, підпис якого завірено нотаріально, про поновлення раніше призначеної пенсії за віком, виплата якої була припинена внаслідок виїзду на постійне місце проживання за кордон, за документами, які є в пенсійній справі.

11. Листом начальника УПФУ в Генічеському районі Херсонської області ОСОБА_9 від 19 січня 2017 року за № 366/02 представнику позивача ОСОБА_2 повідомлено, що ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії, оскільки ним не дотримано умови особистої подачі заяви про поновлення пенсії, а його представник не уповноважений для подання такої заяви.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

13. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

14. Вказаний закон не містить обмежень на подачу заяви про поновлення пенсії представником пенсіонера.

15. Суди зазначили, що, оскільки, право на пенсію включає: право на призначення, право на перерахунок та право на поновлення, та за своєю правовою природою право на призначення пенсії і його реалізація є більш широким поняттям ніж поновлення виплати пенсії, та враховуючи, що законодавство не містить прямих обмежень щодо можливості представництва у вказаних правовідносинах, а тому заява про поновлення пенсії може подаватися представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

16. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234 «Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі», відповідно постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м.Севастополя» визначено управління Пенсійного фонду України в Генічеському, Каланчацькому, Новотроїцькому та Чаплинському районах Херсонської області, а також через Головне Управління ПФУ в Херсонській області - щодо пенсійного забезпечення військових та за міжнародними договорами України.

17. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами та міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

18. Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивач, як громадянин України, незалежно від країни проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і правом на пенсійне забезпечення.

19. У п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України

20. Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

21. Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

22. Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

23. Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

24. На підставі викладеного, суди прийшли до висновку, що у позивача виникло право на поновлення раніше призначеної пенсії, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії, яка підлягає поновленню саме з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009, а саме з 07 жовтня 2009 року.

25. При цьому суди зобов'язали відповідача відновити виплату пенсії в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234 «Про затвердження порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України» Генічеським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України відмовлено в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, так як Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації. Крім цього, зазначає, що між Україною та Ізраїлем відсутній міжнародний договір, який би передбачав виплату пенсії позивачу під час проживання в Ізраїлі.

V. ОЦІНКА СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

28. Так, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання, про що вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, яке є безумовною підставою для нарахування та виплати пенсії позивачу як особі, яка проживає за межами України.

29. Відповідно до положень ст. 159 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року, що була чинна на момент прийняття оскаржуваних судових рішень) законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Колегія суддів вважає, що рішення судів є такими, що не відповідають вимогам ст.159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

32. Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

33. Крім того, Суд зазначає, що ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

34. Тобто, суди мають виходити з загальних засад адміністративного судочинства з метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, які беруть участь у справі.

Порядок призначення, перерахунку та виплати пенсії визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

35. У ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

36. Згідно з п. 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

37. Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

38. Згідно із п. 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

39. Отже, поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів.

40. Відповідно до п.4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

41. Згідно із п. 4.10 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

42. Також Порядком визначаються документи, необхідні для поновлення пенсії.

42. Отже, після отримання відповідної заяви від позивача про поновлення виплати пенсії за віком орган, що поновлює пенсію, повинен був розглянути цю заяву, та, у разі відмови в її задоволенні, прийняти мотивоване рішення.

43. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір, в порушення вище вказаних норм не навели відповідних мотивів щодо того, які саме документи мають надаватися пенсіонером у разі поновлення пенсії; не встановили дату припинення виплати пенсії позивачу, тобто початок перебігу порушеного права; наявність рішення про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за межі України; дослідити пенсійну справу, оскільки поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в ній; наявність чи відсутність мотивовано рішення відповідача щодо відмови у задоволенні заяви із зазначенням обґрунтованих причин з посиланням на нормативні акти.

44. Слід також зазначити, що позивач у позовній заяві просив суд зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

45. Проте, рішення суду першої інстанції будь-якого обґрунтування щодо задоволення вказаних позовних вимог не містить.

46. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, вказаним обставинам належної правової оцінки також не надав, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

47. У п. 42 рішення «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи.

48. За змістом ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

50. Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

51. Зокрема, слід встановити: дату припинення виплати пенсії позивачу; наявність рішення про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за межі України; наявність чи відсутність мотивовано рішення відповідача щодо відмови у задоволенні заяви; дослідити пенсійну справу; розглянути позовну вимогу про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

52. Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

53. За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

54. Щодо клопотання про заміну сторони. Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо якого виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесу до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

55. За вказаних обставин колегія суддів знаходить за можливе задовольнити клопотання Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про заміну, у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України, відповідача Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області її правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Керуючись ст. 52, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Замінити відповідача Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області її правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Касаційну скаргу Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області задовольнити.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 09 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. О. Анцупова

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб