Історія справи

Верховний

Суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018

м. Київ

К/9901/414/17

607/9911/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою за касаційною скаргою Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Попка Я.С., суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.) у справі № 607/9911/17 за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними, установив:

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:

а) визнати протиправним та скасувати протокол відповідача від 12.07.2017 №44 щодо не зарахування йому до стажу державної служби період його роботи з 02.06.1980 по 27.07.1992 та з 04.07.2002 по 16.05.2011 та відмову в призначенні пенсії державного службовця;

б) зобов'язати відповідача зарахувати йому період роботи з 02.06.1980 по 27.07.1992 та з 04.07.2002 по 16.05.2011 до стажу державної служби та призначити йому пенсію державного службовця з 09.06.2017, згідно вимог порядку призначення пенсій деяким категоріям працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2016 №622.

2. Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови зарахувати до стажу державної служби позивача період його роботи в органах місцевого самоврядування всупереч нормам чинного законодавства.

3. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.10.2017 позов задоволено у повному обсязі.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково: визнано протиправними рішення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 12.07.2017 №44 щодо не зарахування ОСОБА_2 до стажу державної служби період його роботи з 03.06.1985 по 27.07.1992 та з 04.07.2002 року по 16.05.2011 року, а також відмову останньому у призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року; зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_2 період його роботи з 03.06.1985 по 27.07.1992 та з 04.07.2002 по 16.05.2011 до стажу державної служби та призначити йому пенсію державного службовця з 09.06.2017 відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015.

5. У поданій касаційній скарзі Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення.

II. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що позивач не має права на зарахування до стажу державної служби зазначені вище періоди роботи ОСОБА_2 в органах місцевого самоврядування, оскільки це не передбачено чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

7. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав

III. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) відповідно до записів у трудовій книжці працював:

з 02.06.1980 по 05.01.1981 - інструктором облпарткомітету Тернопільської обласної ради народних депутатів;

з 05.01.1981 по 26.05.1984 - старшим інструктором відділу навчаючої молоді Тернопільської обласної ради народних депутатів;

з 03.06.1985 по 26.07.1992 - голова комітету фізичної культури і спорту Тернопільського міськвиконкому;

з 27.07.1992 по 27.09.1994 - завідуючий відділом молоді і спорту Тернопільського міськвиконкому;

з 28.09.1994 по 29.05.2002 - завідуючий відділом спорту Тернопільської міської ради;

з 29.05.2002 по 17.10.2006 - начальник відділу фізичної культури і спорту Тернопільської міської ради;

з 17.10.2006 по 16.05.2011 - заступник начальника управління сім'ї, молоді та спорту Тернопільської міської ради;

з 22.06.2012 по 27.01.2015 - начальник управління з питань фізичної культури і спорту Тернопільської обласної державної адміністрації.

9. 28.04.1994 ОСОБА_2 присвоєний 9 (дев'ятий) ранг державного службовця. 18.01.1995 позивач прийняв присягу державного службовця.

10. Станом на 01.05.2016 позивач не перебував на державній службі.

11. 09.06.2017 ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії державного службовця.

12. Протоколом засідання комісії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням та перерахунком пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 12.07.2017 №44 позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця з мотивів, що періоди його роботи з 02.06.1980 по 27.07.1992 та з 04.07.2002 по 16.05.2011 не можуть бути зараховані до стажу державної служби позивача, оскільки посади, на яких позивач працював у зазначені періоди, не віднесені чинним законодавством до посад держслужби.

13. Відповідачем зараховано до стажу державної служби ОСОБА_2 періоди його роботи з 27.07.1992 по 03.07.2001 та з 22.06.2012 року по 27.01.2015. Всього - 11 років 06 місяць 14 дні.

14. Вважаючи зазначене рішення відповідача від 12.07.2017 незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з наявності у позивача права на зарахування до стажу державної служби періодів його роботи з 02.06.1980 по 27.07.1992 та з 04.07.2002 по 16.05.2011, оскільки робота на певних посадах в органах місцевого самоврядування відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 зараховується до стажу державної служби.

16. Скасовуючи рішення суд першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції помилково зобов'язав відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача період його роботи з 02.06.1980 по 26.05.1984 на посадах інструктора облпарткомітету Тернопільської обласної ради народних депутатів, старшого інструктором відділу навчаючої молоді Тернопільської обласної ради народних депутатів, оскільки зазначені посади не містяться в переліку посад в органах місцевого самоврядування, робота на яких дає право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015.

17. Суд апеляційної інстанції вказав, що з урахування безпідставно не зарахованого Пенсійним органом стажу роботи позивача 03.06.1985 по 27.07.1992 та з 04.07.2002 по 16.05.2011, останній має 20-ти річний стаж на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, позивач має право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015.

IV. ОЦІНКА СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

19. Колегія суддів звертає увагу, що доводи заявника касаційної скарги щодо відсутності підстав для зарахування до загального стажу державної служби позивача стаж його роботи на посадах в органах місцевого самоврядування ґрунтуються на твердженні, що робота в органах місцевого самоврядування відповідно до вимог чинного законодавства не зараховується до стажу державної служби.

20. Аналогічна позиція викладена Пенсійним органом в запереченнях на позов, в апеляційній скарзі та покладена в основу спірного рішенням від 12.07.2017.

21. П. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених стю 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

22. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що стаж на посадах державної служби (та прирівняних до них посад) визначається не лише ст. 25 Закону України «Про державну службу» (як вказує скаржник), але й актами Кабінету Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 затверджений Порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).

23. Згідно п.4 Порядку № 229 до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

24. Аналогічні положення містить ст. 46 Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015.

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що у спірний період з 03.06.1985 по 27.07.1992 та з 04.07.2002 по 16.05.2011 позивач працював на посадах, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

26. З огляду на викладені положення норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності у позивача права на зарахування до стажу його роботи на державній службі періодів роботи з 03.06.1985 по 27.07.1992 та з 04.07.2002 по 16.05.2011.

27. Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи, Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

28. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

29. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

30. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

31. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

32. У справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, Рішення від 03.04.2008, п. 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції , має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

34. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі № 607/9911/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб