ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа №200/7733/20-а

адміністративне провадження № К/9901/28878/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №200/7733/20-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року (суд у складі головуючого судді Зінченка О.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Геращенка І.В., Блохіна А.А) у справі №200/7733/20-а

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В серпні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Донецькій області (правонаступник - Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, далі по тексту - Східне управління), в якому просив скасувати його постанову №ДЦ1000/1380/2НД/АВ/СПТД-ФС від 02 травня 2019 року про накладення штрафу у сумі 417 300,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову щодо створення перешкод у діяльності інспекторів праці, про яку він дізнався лише 04 серпня 2020 року. Вважає, що зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки він не створював будь-яких перешкод та будь-яким чином не заважав у проведенні інспекційного відвідування. Вказав, що він був відсутній за місцем своєї реєстрації, йому не було вручено жодного документа від відповідача, і ГУ Держпраці фактично не приступило до проведення перевірки. Стверджуючи, що відповідачем порушено порядок притягнення його до відповідальності, звернувся до суду із даним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпраці області про накладення штрафу №ДЦ1000/1380/2НД/АВ/СПТД-ФС від 02 травня 2019 року у сумі 417 300,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з актами про неможливість інспекційного відвідування, інспектори праці фактично не приступили до його проведення, оскільки ними не виконані вимоги Порядку №295, та не встановили порушень позивачем законодавства про працю, що, в свою чергу, у відповідності до приписів пункту 2 Порядку №509, виключає можливість його притягнення до відповідальності у вигляді штрафу за частиною 2 статті 265 КЗпП України.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці - задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 200/7733/20-а - змінено в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишено без змін.

Задовольняючи позов та змінюючи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року суд апеляційної інстанції зазначив, що Управління, в тому числі, з огляду на приписи статті 2 КАС України, повинно було пересвідчитись при прийнятті оскаржуваного рішення в отриманні саме позивачем або членом його сім`ї відповідних документів, зокрема, й вимоги. Відповідачем не надано жодного доказу, що ОСОБА_2 , яка отримала документи, є сестрою позивача, або іншим членом сім`ї позивача.

Відтак, відсутні докази для тверджень про те, що позивач створив перешкоди для проведення інспекційного відвідування, за що на нього накладений штраф оскаржуваною постановою.

В спірних правовідносинах (як щодо дотримання законодавства про працю, так і щодо вручення поштових відправлень) ОСОБА_3 не виступає як учасник господарських відносин. Правилами надання послуг поштового зв`язку передбачена регламентація вручення поштових відправлень лише фізичним або юридичним особам. ФОП ОСОБА_3 до юридичних осіб не належить в цих відносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №200/7733/20-а та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже судом апеляційної інстанції ототожнено порядок отримання поштових повідомлень щодо фізичної особи-підприємця та фізичної особи.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що перекладання посадових обов`язків працівників АТ «Укрпошта» на відповідача, стало достатньою підставою для скасування постанови про накладення штрафу.

Вказує, що висновки судів попередніх інстанцій про ненадання відповідачем доказів щодо того, що ОСОБА_2 , яка отримала документи є сестрою (членом сім`ї) позивача, не базуються на приписах чинного законодавства.

4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2021 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №200/7733/20-а.

5. Позивач відзиву на касаційну скаргу до суду не надав.

6. Верховний суд ухвалою від 13 грудня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 14 грудня 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (ІПН НОМЕР_1 , за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

03 квітня 2018 року позивачу видана довідка НОМЕР_2 про те, що він є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18 березня 2019 року №528, керуючись Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, на підставі інформації отриманої від Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28 лютого 2019 року №2455/08-3/4 призначено на 20 березня 2019 року тривалістю два робочих дні, провести інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного наказу складено направлення на проведення інспекційного відвідування від 18 березня 2019 року за №383/04.3/15-08, яким визначено, що під час інспекційного відвідування буде здійснено контроль за додержанням законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 з питань оформлення трудових відносин за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 .

18 березня 2019 року за вихідним №04.3-11-8/2420-19 відповідач склав повідомлення про проведення інспекційного відвідування з 20 березня 2019 року про проведення інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_1

20 березня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Донецької області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДЦ 1000/1380/НД/АВ.

Згідно вказаного акта, інспекторами праці Солохою М.В. та Комаром В.Л. здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 за адресою його місця реєстрації: АДРЕСА_1 , зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У зв`язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням інспекційне відвідування виявилось не можливим. У зв`язку із чим строк проведення інспекційного відвідування зупинений до 10 квітня 2019 року.

20 березня 2019 року за №ДЦ 1000/1380/ПД відповідачем складена вимога про надання документів ФОП ОСОБА_1 , в якій зазначено, що у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування, що зафіксовано актом №ДЦ/1000/1380/НД/АВ від 20 березня 2019 року, строк проведення інспекційного відвідування зупинений на 20 днів. Зобов`язано позивача у строк до 10-00 год. 10 квітня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

З рекомендованого повідомлення, наявного в матеріалах справи, судами встановлено, що позивачу на адресу його реєстрації: АДРЕСА_1 , зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлено повідомлення про проведення інспекційного відвідування від 18 березня 2019 року, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20 березня 2019 року, вимогу про надання документів від 20 березня 2019 року. Вимога та інші документи отримані 28 березня 2019 року. У рекомендованому повідомленні зазначено, що кореспонденцію отримано: «членом сім`ї сестрою ОСОБА_2 ».

10 квітня 2019 року перевіряючими здійснено повторний вихід за місцезнаходженням позивача для проведення інспекційного відвідування, за результатами чого складено акт про неможливість інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ДЦ 1000/1380.2НД/АВ, у зв`язку із відсутністю позивача за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі вказаного акта, ГУ Держпраці складено постанову від 02 травня 2019 року №ДЦ1000/1380/2НД/АВ/СПД-ФС про накладення штрафу у розмірі 417 300,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

9. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів КАС Верховного Суду дійшла таких висновків.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, чи правильно кваліфіковані судами попередніх інстанцій дії позивача як такі, що створюють перешкоди у проведенні стосовно нього інспекційного відвідування.

Статтею 265 КЗпП України передбачено, що до порушень законодавства про працю, за яке може бути застосований штраф, віднесено недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні. Такі порушення фіксуються відповідним актом.

Згідно з частини 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

10. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі по тексту - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

11. Порядком №295 передбачено такі види актів як: акт інспекційного відвідування та акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.

12. Дії або бездіяльність об`єкта відвідування, які підпадають під визначення перешкоди у діяльності інспектора праці, визначені у пункті 16 Порядку №295, яким передбачено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

13. Із зазначеного вбачається, що перешкодою у діяльності інспектора праці є відмова у допуску до проведення відвідування, а саме:

- ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування або

- перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (пункт 12 Порядку №295).

14. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 Порядку №295, визнається перешкодами у діяльності інспектора праці, а отже свідчить про створення перешкод для здійснення інспекційного відвідування у цілому.

У таких випадках законом передбачено складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування та письмової вимоги із зазначенням строку поновлення та/або надання документів.

Отже, на переконання колегії суддів КАС ВС, відповідач, як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю, має право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, може витребовувати документи, що мають містити інформацію/відомості з питань, які є предметом перевірки.

Ненадання на обов`язкову до виконання вимогу інспектора праці витребуваних документів, що зумовило неможливість реалізації наявного в нього повноваження, розцінюється як створення перешкод у проведенні перевірки (інспекційного відвідування).

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 27 жовтня 2021 року по справі №826/4858/17 та від 11 листопада 2022 року по справі №160/1327/21.

15. Абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Відповідачем прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу на підставі абзацу 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній на момент накладання штрафу), а саме за вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Абзацом 6 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачалась відповідальність фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю, за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 не було проведене у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування). Відповідач склав акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів.

Вказану вимогу направлено засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ).

Як вбачається з копії рекомендованого повідомлення, яке міститься в матеріалах справи, відправлення отримано 28 березня 2019 року «членом родини сестрою ОСОБА_2 ».

Під час розгляду справи судами встановлено, що позивач заперечив факт надання довіреностей на отримання кореспонденції для ФОП ОСОБА_1 . Зазначив, що сестри, чи інших членів сім`ї з прізвищем « ОСОБА_2 » у нього немає.

17. Колегія суддів КАС ВС звертає увагу на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року по справі №820/6755/16, на які посилається Східне управління у своїй касаційній скарзі. Позивачем у цій справі виступала фізична особа-підприємець.

Верховний Суд зазначив, що позивач повинен самостійно організувати відносини з оператором поштового зв`язку, кур`єрською службою тощо, з метою забезпечення отримання надісланої йому кореспонденції уповноваженою особою.

Надіслання відповідачем документації за адресою здійснення позивачем господарської діяльності, відправленням з описом вкладення і за допомогою кур`єрської служби, на яку покладено обов`язок перевірити повноваження особи, якій це відправлення вручається, є належним виконанням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Департаментом.

Відносини між оператором поштового зв`язку, кур`єрською службою, які забезпечують доставку відповідного відправлення та адресатом такого відправлення, перебувають поза контролем відправника, яким у даному випадку виступає відповідач.

Відправник не знає і не може знати хто саме та за яких обставин отримає поштове відправлення і чи отримає взагалі. Тому, відправник не може відповідати за доставку кореспонденції. Водночас, у разі вручення відправлення, на адресу відправника повертається повідомлення.

За умови повернення повідомлення про вручення відправлення з відміткою про його доставку (вручення) відповідному адресату за належною адресою, презюмується, що воно отримано уповноваженою особою.

Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 15 липня 2022 року по справі №420/2124/20.

18. З`ясовуючи поінформованість особи, суд повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії не можуть бути підставою для скасування постанови.

Такий підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 липня 2022 року по справі №1340/5680/18 та від 15 травня 2023 року по справі №804/7636/17.

Статтею 1 Закону України «Про підприємництво» передбачено, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

У разі невиконання цього обов`язку суб`єкт господарювання не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 10 лютого 2023 року по справі №160/5278/19.

Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань ПАТ «Укрпошта», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язкових для виконання вимог інспектора праці.

19. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідач вчинив усі можливі і залежні від нього дії, передбачені законом, з метою належного проведення інспекційного відвідування відносно позивача, однак, внаслідок створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці, таке відвідування провести не вдалось, тобто орган контролю не зміг реалізувати наявні у нього повноваження з незалежних від нього обставин.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року по справі №200/7733/20-а скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.