Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №804/4967/16

адміністративне провадження №К/9901/36420/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєва І.А., Пасічник С.С. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 (суддя - Захарчук-Борисенко Н.В.) та постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 (колегія у складі суддів: Іванов С.М., Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)у справі № 804/4967/16за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доЛівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 року № 0000154000.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки обставини, які покладені в основу цього рішення відсутні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у задоволені позову відмовлено, у зв`язку із тим, що матеріалами справи підтверджено і відповідачем доведено факт незаконного зберігання позивачем за місцем реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку, а тому застосування до позивача штрафних санкцій є обґрунтованим та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції, погодившись із результатом рішення першої інстанції, ухвалив постанову від 02.02.2017, в якій висловився на неповному зв`язуванні судом першої інстанції матеріалів справи, з огляду на те, що згідно матеріалів податкової перевірки відповідачем виявлено факт зберігання у належному позивачу магазині алкогольних напоїв, яка не має на відповідної ліцензії, що також підтверджується свідченнями світка.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказується, серед іншого на те, що суд першої інстанції застосував невірну норму матеріального права, а саме абз. 15 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) відповідно до якої до платника може бути застосований штраф за факт здійснення зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановлено зразка. Натомість ОДПІ притягнуло до відповідальності, спірних податковим-повідомленням рішенням відповідно до абз. 8 статті 17 Закону № 481/95-ВР, тобто за факт зберігання алкогольних чи тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру. Визначена в акті перевірки продукція не відноситься до алкогольних напоїв, так як частка спирту не більше 0,5 відсотка, а тому така продукція не підлягає маркуванню марками акцизного податку. Крім того, в неї відсутній обов`язок внесення відомостей про зберігання алкогольних напоїв, виявлених відповідачем під час перевірки до Єдиного реєстру, так як вона не має відокремленого від об`єкта роздрібної місця торгівлі.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_3 . здійснює підприємницьку діяльність у магазині «Ростюля» за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Шосейна, 164а відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1 , відповідно до дозволених видів діяльності: 52.27.2 роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами та 51.38.0 оптова торгівля іншими продуктами харчування.

08.07.2016 у магазині «Ростюля» була проведена фактична перевірка в результаті якої, було складено акт № 35/04-17/40 від 08.07.2016 в якому виявлено порушення платником статті 15 Закону №481/95-ВР, згідно якої зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

На підставі вказаного Акту перевірки від № 35/04-17/40 від 08.07.2016 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000015400 від 20.07.2016, яким вирішено застосувати до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду, з яких апеляційна інстанція зауважила, що вона є законною, з чим погоджується Верховний Суд з огляду на наступне.

У відповідності до приписів статті першої Закону № 481/95-ВР, тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів;

Місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

Згідно із положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

За невиконання платниками названих правил в статті 15 Закону №481/95-ВР тягне за собою застосування санкції відповідно до частини другою статі 17 цього ж Закону а саме, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Надаючи аналіз вказаних положень законодавства, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафу за зберігання алкогольних напоїв в магазині, що належить їй не внесеному до Єдиного реєстру.

При цьому, доводи позивача про те, що судом першої інстанції було невірно застосовано норму матеріального права, а саме абз. 15 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, замість абз. 8 статті 17 Закону № 481/95-ВР вважаються необґрунтованими, так як такі порушення були вірно усунуті судом апеляційної інстанції.

Доводи позивача про те, що визначена в акті перевірки продукція не відноситься до алкогольних напоїв, так як частка спирту не більше 0,5 відсотка, а тому така продукція не підлягає маркуванню марками акцизного податку не приймаються до уваги Суду, з огляду на те, що відповідач своїм рішенням, притягнув позивача до відповідальності за факт зберігання алкогольних напоїв за місцем не внесеним до Єдиного реєстру. Санкції за факт здійснення торгівлі такими алкогольними напоями без акцизних марок до позивача застосовано не було. Натомість, суди дали відповідну оцінку всім доказам у справі в сукупності, в тому числі і акту перевірки, в якому зазначено про зберігання позивачем алкогольних та слабоалкогольних напоїв, вміст спирту яких становив 8,6%.

Інші доводи касаційної скарги не місять спростування його вини у допущенні порушення вимог податкового законодавства у сфері роздрібного продажу алкогольними товарами, що свідчить про її необґрунтованість.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.ПасічникСудді Верховного Суду