Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.06.2018 року у справі №808/6982/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа №808/6982/15

адміністративне провадження №К/9901/11621/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 (суддя Прасов О.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 (колегія суддів у складі: Божко Л.А., Лукманової О.М., Прокопчук Т.С.) у справі № 808/6982/15 за позовом ОСОБА_4 до Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправними дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - відповідач-1, Ленінський РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Запорізькій області) про визнання протиправними дії старшого паспортиста сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5 стосовно зняття з реєстрації ОСОБА_4 та стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії старшого паспортиста СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5 стосовно зняття з реєстрації ОСОБА_4 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з державного бюджету на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ГУ ДКС України у Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що зняття з реєстрації позивача було здійснено на підставі нотаріально посвідченої довіреності і позивачем не було надано доказів її припинення, а тому вважає, що старший паспортист діяв в межах своїх повноважень відповідно до норм діючого законодавства. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли висновків про неправомірність дій старшого паспортиста з висновку експерта, який, в свою чергу, не містить доказів того, що станом на 20.05.2010 була переклеєна фотокартка на першій сторінці паспорта позивача, що могло бути підставою для відмови зняття позивача з місця реєстрації. Також зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховані пояснення представника Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області щодо неможливості надання доказів правомірності дій старшого паспортиста у зв'язку зі спливом строку зберігання відповідних документів за 2010 рік. Відповідач-2 позбавлений можливості для забезпечення захисту своїх інтересів у вигляді надання доказів правомірності дій старшого паспортиста. Крім того, вважає, що належним відповідачем по справі має бути Державна казначейська служба України, а не ГУ ДКС України у Запорізькій області.

Запорізьке міське управління ГУМВС України в Запорізькій області в особі Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області надало до суду пояснення на касаційну скаргу, в яких зазначило, що 13.05.2016 ліквідаційною комісією Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області було подано касаційну скаргу на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016. Однак, у відкритті касаційного провадження було відмовлено, а тому вони повністю підтримують касаційні вимоги ГУ ДКС України у Запорізькій області.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.04.2010 ОСОБА_4 видала довіреність на ім'я ОСОБА_6, за якою уповноважила останнього розпоряджатися, продавати, обмінювати, здавати в оренду належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначена довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М.

На підставі вказаної довіреності 11.05.2010 ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_8, а 11.06.2010 останній уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_9

Висновком експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи УВС НДЕКЦ при ГУ МВС України в Запорізькій області від 14.11.2010 № 159 встановлено, що в паспорті громадянина України НОМЕР_1, оформленого на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого 04.05.2007 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, відбулася зміна початкового змісту, а саме: переклейка фотокартки на першій сторінці паспорта.

Актом амбулаторної первісної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 25.05.2011 № 340 встановлено, що ОСОБА_4, 1990 року народження, має ознаки розумової відсталості в ступені легкої дебільності з емоційно-вольові порушеннями. В момент підписання довіреності, 23.04.2009, вона не повною мірою могла розуміти значення своїх дій, їх наслідки та керувати ними.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2011 визнано недійсною та скасовано довіреність від 23.04.2010, посвідчену приватним нотаріусом Сенченко В.М., зареєстровану в реєстрі за № 902 на ім'я ОСОБА_6, видану ОСОБА_4, та визнано недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 відповідно від 11.05.2010 між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 та від 11.06.2010 між ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 11.04.2012 рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2011 скасовано та відмовлено в задоволенні позову про визнання довіреності та договорів купівлі-продажу недійсними.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30.08.2012, усунуто перешкоди ОСОБА_9 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 що належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2010, посвідченого приватним нотаріусом Вакуленко С.О. за реєстровим № 1236, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, виселені з квартири за вищевказаною адресою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.11.2012 у відкритті касаційного провадження на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2012 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30.08.2012 відмовлено.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2013, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання дій приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сенченка В.М. протиправними, визнання довіреності від 23.04.2010 недійсною відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.09.2013 рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2012 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2015 витребувано з володіння ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, визнано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за первинним її власником, ОСОБА_4

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2014 по справі № 334/2265/14к ОСОБА_6 та ОСОБА_12 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьої статті 190, частинами першою та третьою статті 357 Кримінального кодексу України, вчинених відносно майна ОСОБА_4, а саме: квартири АДРЕСА_1.

Зазначені обставини стали підставою до оскарження позивачем дій щодо зняття її з реєстрації місця проживання.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем-1 документально не доведено наявність законних підстав для зняття позивача з реєстрації місця проживання, а тому дії старшого паспортиста мають бути визнані протиправними. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання на відшкодування моральної шкоди, оскільки права та інтереси позивача були порушені саме ОСОБА_6 та ОСОБА_12 Жодних об'єктивних доказів завдання позивачу моральної шкоди старшим паспортистом до суду не надано.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, враховуючи стан здоров'я ОСОБА_4, її дії щодо видачі довіреності на зняття з реєстрації, які спровокували настання негативних наслідків для неї, ступінь вини старшого паспортиста дійшов висновку про необхідність стягнення моральної шкоди на корить позивача в розмірі 5000,00 грн.

Тобто, вирішуючи даний спір по суті, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок є помилковим, з огляду на наступне.

Згідно частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній до 15.12.2017, далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовими відносинами є ті відносини, що пов'язані з виконанням державою чи територіальними громадами своїх публічних функцій, зокрема, щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина; відносини, в яких домінує публічно-правовий інтерес; відносини, урегульовані нормами публічного права.

Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України, в редакції, чинній до 15.12.2017).

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України, в редакції, чинній до 15.12.2017).

Аналіз наведених вище норм процесуального Закону свідчить, що обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень, та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Тобто, до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до вимог статті 15 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої цієї статті).

Аналогічна норма закріплена й у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (які були чинними на час ухвалення судового рішення) дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - встановлення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_4 Позивач оскаржує дії старшого паспортиста щодо зняття його з реєстрації з вищевказаної квартири, оскільки вважає їх незаконними у зв'язку з тим, що вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2014 було встановлено, що позивача шляхом обману було вмовлено підписати довіреність, згідно з якою він уповноважив ОСОБА_6 розпоряджатися належною йому квартирою, що в подальшому призвело до позбавлення позивача права власності на вказану квартиру. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру АДРЕСА_1, а вимоги ж до ГУ ДКС України у Запорізькій області є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

Частиною першою статті 238 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 354 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), суд касаційної інстанції скасовує рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що прийняті у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 354, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 у справі № 808/6982/15 - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправними дії та стягнення моральної шкоди - закрити.

Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець