Історія справи

Постанова КАС ВП від 20.03.2025 року у справі №380/6731/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року

м. Київ

справа № 380/6731/24

адміністративне провадження № К/990/38042/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року (суддя: Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (судді: Судова-Хомюк Н.М., Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Державної установи «Центр Пробації» Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - відповідач 1), Державної установи «Центр Пробації» Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Західного регіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

зобов`язати Західне регіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), виплату провести із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність Західного регіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року;

зобов`язати Західне регіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року у розмірі 4 463,15 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року;

зобов`язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 4 463,15 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у період проходження нею військової служби відповідачі не нараховували і не виплачували їй у належному розмірі індексацію грошового забезпечення. Позивачка вказала, що відповідачі в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року мав нараховувати їй індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року - відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), виплачувати на її користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн. З огляду на податкові правила позивачка вважає, що відповідачі також повинні нарахувати й виплатити їй індексацію із одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо неповного нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язано Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць) з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2015 - 2018 роки суди встановили, що позивачці за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відповідачем 1 нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення лише з грудня 2015 року до грудня 2016 року, у подальшому у визначений період індексація позивачці не нараховувалася.

Установивши, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року, а також те, що під час нарахування індексації грошового забезпечення в цей період неправомірно не застосовано базовий місяць - січень 2008 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у визначений період розрахунок індексації грошового забезпечення проведено неправильно.

Ураховуючи встановлені обставини та положення пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, суди попередніх інстанцій вважали необхідним зобов`язати відповідача 1 здійснити нарахування та виплату позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. При цьому суди зазначили, що для обчислення індексації грошового забезпечення слід застосовувати індекс споживчих цін за 1 або 100 відсотків, визначений для січня 2008 року (базовий місяць), з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача 1 та відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачці індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року (відповідача 1) та з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року (відповідача 2) разом з виплатою компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли таких висновків.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачі не нараховували і не виплачували позивачці цей вид індексації за відповідні періоди. При цьому суди зазначили, що індексація грошового забезпечення за вказані періоди не була нарахована позивачці в належному розмірі, оскільки під час розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року не було застосовано базовий місяць - січень 2008 року.

Ураховуючи наведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивачки про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату індексації-різниці грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року - відповідача 1 та за період з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року - відповідача 2, з урахуванням положень пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку №1078, є передчасними.

Суди вважали, що право позивачки на отримання індексації-різниці підлягає визначенню відповідачам 1 та 2 лише після нарахування позивачці індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Відтак, позовні вимоги у відповідній частині суди залишили без задоволення.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Адвокат Каверін Сергій Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмовлених позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи заявлену підставу касаційного оскарження скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при визначенні підстав для нарахування так званої індексації-різниці неправильно застосували положення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 06 липня 2023 року у справі №240/23550/21, від 05 лютого 2024 року у справі №360/383/23, від 18 квітня 2024 року у справі №380/8618/21, від 14 травня 2024 року у справі №420/4659/23.

У зазначених постановах Верховний Суд наголошував на обов`язку судів у подібних спірних правовідносинах встановлювати коло обставин, необхідних для правильного застосування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Водночас у цій справі суди не встановлювали необхідних обставин та розглянути спір усупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених постановах, що призвело до необґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивачки у цій частині.

У вказаних постановах Верховний Суд чітко зазначив, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», а суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. Тобто за правилами Порядку №1078 алгоритм розрахунку індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року не залежить від фактів нарахування й виплати поточної індексації за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року.

У наведених постановах Верховний Суд також наголошував на тому, що у разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

З урахуванням указаного, скаржник наполягає на помилковості висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо передчасного характеру заявлених позовних вимог щодо нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року.

Позиція інших учасників справи

Відповідач 1 у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідач 2 у відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Каверіна Сергія Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №380/6731/24.

Указаною ухвалою витребувано з Львівського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №380/6731/24.

Станом на 06 лютого 2025 року адміністративна справа №380/6731/24 на адресу Верховного Суду не надійшла.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 06 лютого 2025 року витребувано з Львівського окружного адміністративного суду адміністративну справу №380/6731/24.

13 березня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла адміністративна справа №380/6731/24.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 19 березня 2025 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до витягу з наказу директора Державної установи Міністерства юстиції України «Центр Пробації» від 152022 №711/к підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 31 грудня 2022 року.

Відповідно до відомостей особистих карток грошового забезпечення та розрахункових листів позивачка перебувала на грошовому забезпеченні у період з 01 грудня 2015 року по 31 травня 2018 року в Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року - в Державній установі «Центр Пробації».

Згідно з архівними відомостями особистих карток грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 рік, позивачці за період з грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відповідачем 1 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з грудня 2015 року по грудня 2016 року, у подальшому нарахування індексації позивачці не здійснювалося.

Згідно з відомостями розрахункових листів грошового забезпечення позивачки за період з червня 2018 року по грудень 2022 року, позивачці з грудня 2018 року по грудня 2022 року здійснено нараховування та виплату поточної індексації з урахуванням базового місяця - березень 2018 року.

Уважаючи, що відповідачі в період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року нарахували та виплатили індексацію грошового забезпечення не у повному розмірі, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Частинами першою-третьою статті 9 Закону Закон №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок № 1078.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.

Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку №1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку №1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №141), і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до нині діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови №141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови №1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців» (далі - постанова КМУ №1294).

Відповідно до пункту 13 указаної постанови КМУ вона набрала чинності з 01 січня 2008 року і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції постанови КМУ від 21 лютого 2018 року №103, що набрала чинності з 24 лютого 2018 року), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок № 44).

За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодекс адміністративного судочинства України).

Спірні правовідносини склалися довкола обставин невиплати на користь позивачки індексації грошового забезпечення:

відповідачем 1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб (позовні вимоги №1.1 та №1.2);

відповідачем 1 за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4 463,15 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб (позовні вимоги №2.1 та №2.2);

відповідачем 2 за період з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4 463,15 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб (позовні вимоги №3.1 та №3.2);

Частково задовольняючи заявлений позов, суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими вимоги у частині визнання протиправними дій відповідача 1 щодо неповного нарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні вимог позивачки, заявлених до відповідача 1 та відповідача 2 щодо нарахування та виплати позивачці щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4 463,15 грн за періоди з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року та з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, посилаючись на їх передчасний характер та можливість їх вирішення лише після нарахування позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).

У цьому касаційному провадженні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржується позивачкою в частині відмовлених позовних вимог щодо нарахування та виплати їй щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4 463,15 грн за періоди з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року та з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року.

Касаційне провадження за скаргою позивачки відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, з огляду на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 06 липня 2023 року у справі №240/23550/21, від 05 лютого 2024 року у справі №360/383/23, від 18 квітня 2024 року у справі №380/8618/21, від 14 травня 2024 року у справі №420/4659/23 в контексті наявності підстав для нарахування та виплати позивачці індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року та з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Порядок №1078, у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

З 01 грудня 2015 року норми Порядку №1078 діють із змінами, внесеними Постановою №1013.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01 грудня 2015 року, діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Унаслідок цих змін Порядок № 1078, у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078, у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Отож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

З 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Крім цього, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, встановлювали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704 та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, то березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачки, відповідачу належало вирішити питання, чи має остання право на отримання «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22 і від 06 липня 2023 року у справі №240/23550/21 та ін.

Як випливає з установлених судами обставин справи, відповідачі не нараховували і не виплачували позивачці вказаний вид індексації за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року. Водночас, звертаючись до суду, позивачка наполягала на тому, що має право на її отримання і що відповідачі це право порушили.

Суд ще раз зауважує, що з огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивачка має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суду належить з`ясувати таке: розмір підвищення доходу позивача (військовослужбовця) в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу (військовослужбовцю) індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Зазначені висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 28 серпня 2023 року у справі №420/17338/22, від 18 жовтня 2023 року у справі №380/14195/22.

Крім цього, питання правильності обчислення розміру підвищення доходу військовослужбовця і суми можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року у контексті з`ясування того, чи має така особа право на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року до звільнення з військової служби, були предметом оцінки Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2024 року у справі №160/4155/22 та від 14 травня 2024 року у справі №420/4659/23, на яку слушно посилається скаржник в касаційній скарзі.

В указаних постановах Верховний Суд наголосив на тому, що за правилами Порядку №1078 алгоритм розрахунку індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року не залежить від фактів нарахування й виплати військовою частиною позивачу поточної індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

З огляду на викладене Суд констатує помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо передчасності вимог позивачки стосовно нарахування та виплати їй щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4 463,15 за періоди з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року та з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року.

Крім того, Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових позицій Верховного Суду щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 призвело до неповного дослідження спірних правовідносин в указаній частині. Зокрема, суди не з`ясували обставин, необхідних для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, не встановили, чи порушене відповідачами право позивачки на отримання індексації-різниці, а якщо порушене, то яка сума належить до перерахунку й доплати з боку відповідачів за спірні періоди. Указане призвело до необґрунтованих та передчасних висновків судів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивачки у відповідній частині.

Своєю чергою, суд касаційної інстанції у силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.

Переглянувши оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій у частині позовних вимог щодо нарахування й виплати позивачці індексації - різниці за період 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року (позовні вимоги №2.1 і №2.2) та щодо нарахування й виплати позивачці індексації - різниці за період з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року (позовні вимоги №3.1 і №3.2) допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, що є підставою для скасування їхніх судових рішень в зазначеній частині з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення судів першої й апеляційної інстанції в указаній частині - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи у цій частині судам необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Щодо іншої частини позовних вимог, які були повністю задоволені судами попередніх інстанцій (позовні вимоги №1.1 і №1.2), то в цій частині касаційна скарга не містить доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Відтак, у вказаній частині судові рішення Верховний Суд не переглядає.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №380/6731/24 скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Західного регіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року та зобов`язання Західного регіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року у розмірі 4 463,15 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року та зобов`язання Державної установи «Центр пробації» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно у розмірі 4 463,15 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов