Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2018 року у справі №815/6078/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 березня 2018 року

справа №815/6078/15

адміністративне провадження №К/9901/4592/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у складі судді Марина П.П. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у складі колегії суддів Лук'янчук О.В., Градовського Ю.М., Косцової І.П. у справі №815/6078/15 за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В :

12 жовтня 2015 року ОСОБА_1 (далі позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі податковий орган, відповідач у справі), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2014 року №7853-15, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем по орендній платі з фізичних осіб у сумі 28452,48 грн., від 03 вересня 2015 року №24175-17, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем по орендній платі з фізичних осіб у сумі 60920,82 грн., та податкову вимогу від 27 січня 2015 року, з мотивів протиправності та безпідставності їх прийняття.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 30 червня 2014 року №7853-15, від 03 вересня 2015 року №24175-17 та податкову вимогу від 27 січня 2015 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нарахування позивачу орендної плати з фізичних осіб відбувалось на підставі договору, укладеного 15 липня 2014 року між Білгород-Дністровською міською радою (власник земельної ділянки) та ОСОБА_1 (позивачем у справі), який визнано недійсним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року (набрало законної сили 18 грудня 2016 року), а тому з огляду на положення частини першої статті 72 та статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які встановлені цим рішенням не доказуються та не можуть оспорюватись у даній судовій справі. Суди дійшли висновку, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, прийняті відповідачем на підставі такого договору, є протиправними та підлягають скасуванню.

У жовтні 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник касаційної скарги зазначає, що відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Вказує, що використання земельної ділянки позивачем за адресою м. Білгород-Дністровський АДРЕСА_1 відповідно до договору про відшкодування коштів за фактичне використання земель у місті Білгород-Дністровський від 15 липня 2014 року, підтверджується Рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 405 від 31 липня 2014 року «Про надання окремої адреси частині комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1.» та листами Білгород-Дністровської міської ради.

Позивачем надано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначає про обґрунтованість та вмотивованість рішень судів попередніх інстанцій, правильне застосування судами норм матеріального права. Зауважує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено такого виду користування земельною ділянкою та підстави для плати за землю, які визначені договором про відшкодування коштів за фактичне використання земель.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

30 червня 2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №7853-15, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 28452,48 грн. та 27 січня 2015 року відповідачем сформовано податкову вимогу № 111-25 на вказану суму.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що позивач заперечує проти отримання вищезазначених рішень податкового органу, про що свідчить його заява про кримінальне правопорушення стосовно невстановленої службової особи податкового органу, в діях якої наявні ознаки кримінального правопорушення, які полягають у підробленні підпису ОСОБА_1 у графі «отримувач» рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (вміст якого - податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2014 року №7853-15, податкова вимога від 27 січня 2015 року № 111-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 04 лютого 2015 року), а також витяг з кримінального провадження №12015160240003239, внесеного 20 листопада 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією частини першої статті 358 Кримінального кодексу України.

03 вересня 2015 року податковим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 цього Кодексу прийнято податкове повідомлення-рішення №24175-17, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі 60920,82 грн.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 15 липня 2014 року між Білгород-Дністровською міською радою (власник земельної ділянки) та позивачем укладено договір про відшкодування коштів за фактичне використання земель у м. Білгород-Дністровський, за яким сторони домовились про відшкодування коштів за фактичне використання земельної ділянки площею 1,2800 га, розташованої на території м. Білгород-Дністровського, по АДРЕСА_1, для обслуговування виробничих приміщень.

У відповідності до п.3.1. розмір відшкодування коштів за фактичне використання земельної ділянки вноситься користувачем один раз на рік щороку до 29 серпня звітного періоду із розрахунку 48775,68 грн. у рік, без урахування ПДВ.

Зазначений договір про відшкодування коштів за фактичне використання земель у м. Білгород-Дністровський від 15 липня 2014 року визнано недійсним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року, яке набрало законної сили 18 грудня 2016 року. Даним рішенням доведений факт, того, що позивач не підписував спірний правочин, що підтверджено відповідним висновком судово-почеркознавчої експертизи, а в момент укладання цього договору не було дотримано таких головних вимог як волевиявлення ОСОБА_1 та його відповідність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі позивача на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України.

За положеннями пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платники земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єкти оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).

За положеннями пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2. статті 288 Податкового кодексу України).

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3. статті 288.3 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4. статті 288 Податкового кодексу України).

Пункт 288.7. статті 288 Податкового кодексу України передбачає, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

За положеннями пункту 286.5. статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1. статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.5. статті 287.5 Податкового кодексу України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Аналіз положень зазначених норм податкового законодавства свідчить про те, що землекористувач у разі отримання в оренду земельної ділянки (у межах населених пунктів) має сплачувати орендну плату за неї, яка обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки, який, у свою чергу, є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, в розмірі та на умовах, визначених таким договором.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, нарахування податку позивачу відбувалось на підставі договору від 15 липня 2014 року про відшкодування коштів за фактичне використання земель у м. Білгород-Дністровський, укладеного між позивачем та Білгород-Дністровською міською радою, який визнано недійсним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року, яке набрало законної сили 18 грудня 2016 року.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За положеннями частини першої статті 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наслідком визнання недійсним договору, який був підставою для нарахування позивачу орендної плати за землю, є скасування спірних податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі №815/6078/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А.Васильєва

В.П.Юрченко