Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 березня 2018 року

справа №810/4345/16

адміністративне провадження №К/9901/1701/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року у складі судді Василенко Г.Ю. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року у складі колегії суддів Літвіної Н. М., Ганечко О.М., Коротких А. Ю. у справі № 810/4345/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту платник податків, позивач у справі) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 листопада 2015 року № 0041981301, № 0041971301, якими до позивача відповідно застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 41 160,40 грн. та у розмірі 10% у сумі 2 367,54 грн. за несвоєчасну сплату єдиного податку, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення податкового органу визнані протиправними та скасовані.

Мотивами прийняття рішення про задоволення позову є визнання судами першої та апеляційної інстанцій протиправності спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок встановленої безпідставності застосування податковим органом штрафних санкцій за порушення платником податків строків сплати єдиного податку.

Перерахування позивачем єдиного податку за ІІІ квартал 2015 року в сумі 229692,20 грн. на невідповідний бюджетний рахунок здійснювалося з дотриманням встановленого законодавством строку та не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок і, як наслідок, до відповідного бюджету.

21 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, серед іншого, пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, частин четвертої та п'ятої статті 45 Бюджетного кодексу України, повторює аргументацію своїх заперечень у суді першої інстанції і фактично не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи. Просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відзив позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Податковим повідомленням-рішенням від 08 листопада 2016 № 0041981301 за порушення статті 126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку на 32, 32, 34, 33, 34, 32 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 205 802,00 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 41 160,40 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 08 листопада 2016 №0041971301 за порушення статті 126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку на 26, 29, 27, 29, 29, 29, 28, 27, 26, 29, 28, 27 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 23 675,40 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2 367,54 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до акта перевірки податкового органу від 7 листопада 2016 № 002906/002907/10-06-13-01.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку третьої групи, перебуває на податковому обліку у податкового органу.

В жовтні 2015 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за три квартали 2015 року, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 229 692,20 грн.

Вказана податкова декларація прийнята податковим органом, що підтверджується Квитанцією №2 від 22 жовтня 2015 року о 14:17:56.

Відповідно до платіжного доручення від 11 листопада 2015 року №15407 позивачем перераховано на рахунок №31419699700173, отримувач ГУ ДКУ у Київській області, код ЄДРПОУ отримувача 37893158, банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, грошові кошти у сумі 229 692,20 грн. з призначенням платежу "101; 3279309207;18050400; ЄП за 3 кв. 2015; ФОП ОСОБА_1.".

Зазначений платіж проведений банком 11 листопада 2015 року, що підтверджується відповідною відміткою банку на вказаному платіжному дорученні.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Верховним Судом України у постанові від 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15 надано оцінку застосування пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, частин четвертої та п'ятої статті 45 Бюджетного кодексу України. Згідно з висловленою правовою позицією Верховного Суду України у зазначеній справі, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такi суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак i для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України цілком правомірно врахована судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору на підставі положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено відмінні за своїм змістом поняття: "сплата податку" та "зарахування податку". Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов'язкових платежів).

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сама по собі дія позивача, спрямована на перерахування, а також перерахування суми єдиного податку за ІІІ квартал 2015 року, свідчить про ініціювання позивачем його сплати і водночас підтверджує факт виконання обов'язку платника податків щодо його сплати.

Податкове правопорушення в розумінні пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у межах спірних правовідносин відсутнє, відтак, застосування податковим органом на цій підставі штрафних (фінансових) санкцій до позивача є безпідставним.

Колегія суддів визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року у справі № 810/4345/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер