Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №809/509/17

касаційне провадження №К/9901/2932/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 (суддя Кафарський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя - Костів М.В., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі № 809/509/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» звернулось до адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.11.2016 № 206060000/2016/000063/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення від 16.11.2016 № 206060000/2016/0097.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 04.05.2017 позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.11.2017 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 залишив без змін.

Івано-Франківська митниця ДФС звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 52, 53, 55, 64 Митного кодексу України.Зокрема, зазначає, що при прийнятті оскаржених рішень судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що позивач відмовився від надання митному органу додаткових документів, що відповідно до статті 54 Митного кодексу України дає підстави відмовити в митному оформленні товару.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодного з учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» та іноземною компанією «SELL-BAY.COM sp. z o.o.» (Республіка Польща) укладено контракт від 17.09.2015 № 17/15 на поставку продукції, відповідно до якого позивач придбав свіжі банани (в ящиках картонних).

16.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» звернулось до відповідача з вантажною митною декларацією МД-2 №206060000/2016/006763, згідно з якою митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту) та становить 8571,42 Євро (282514,01 грн.).

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав до митного органу: міжнародну транспортну накладну (СМR); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг; рахунок-фактуру (інвойс); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару з доповненнями; договір (контракт) про перевезення товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного, ветеринарно-санітарного контролю товару; фітосанітарний сертифікат, виданий країною експортером; сертифікат про походження товару; інші некласифіковані документи.

Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості товару, у зв'язку з чим 16.11.2016 складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 2060000/2016/0097 та прийнято рішення № 206060000/2016/000063/2, відповідно до якого визначено митну вартість за шостим - резервним методом та скориговано її в більшу сторону до 11728,26 Євро (328410,75 грн.).

Підставою для здійснення коригування послугувало, за доводами контролюючого органу, ненадання позивачем при митному оформленні договорів із третіми особами, пов'язаними із договором про поставку товарів, платіжних документів про здійснення платежів третім особам, каталогів, специфікацій, прейскурантів.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова», про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачем подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни контракту, ці документи не містять розбіжностей щодо вартості імпортованого товару та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

В свою чергу, надати документи, що підтверджують оплату за імпортований товар та транспортні послуги в Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» не було можливості, оскільки відповідно до умов додаткової угоди від 04.07.2016 № 1 до контракту від 17.09.2015 № 17/15 та договору на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування від 08.12.2015 № 081215, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Логістик», оплата за товар та надані транспортні послуги здійснюється після поставки продукції.

Більш того, витребовувані органом доходів і зборів документи жодним чином не впливають на визначення митної вартість імпортованого товару.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Івано-Франківська митниця ДФС під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товару та митного оформлення діяла в спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Івано-Франківської митниці ДФС без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у справі № 809/509/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк