Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

Київ

справа №826/22688/15

адміністративне провадження №К/9901/29861/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 (колегія суддів у складі: Чудак О. М., Пащенка К. С., Шейко Т. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 (колегія суддів у складі: Ганечко О. М., Сорочка Є. О., Шурка О. І.) за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.11.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги судді при виході у відставку, стягнення винагороди (заробітної плати),

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 826/22688/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності відповідачів щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення нею 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді протиправною, стягнення з відповідачів вихідної допомоги у розмірі 214 368,80 грн та недоплаченої суддівської винагороди у розмірі 92 508,68 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016, позов задоволено частково: визнано бездіяльність Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення нею 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді, згідно з пунктом 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України та статті 109 Закону України «Про судоустрій та статус судді» протиправною; зобов`язано Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Дніпропетровської області кошти для проведення виплати позивачу вихідної допомоги в сумі 214 368,80 грн; стягнуто з Апеляційного суду Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в сумі 214 368,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.03.2017 у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суддівської винагороди та вихідної допомоги для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 відмовлено.

Надалі, ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд та скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 за виключними обставинами в частині визнання бездіяльності відповідачів: Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо ненарахування та недоплати суддівської винагороди за період з 01.01.2015 по 25.08.2015 у розмірі 93 638,57 грн; Державної судової адміністрації та Державної казначейської служби України щодо відмови профінансувати та виплатити суддівську винагороду у розмірі 93 638,57 грн протиправною та стягнення з відповідачів суддівської винагороди (заробітної плати).

В обґрунтуванням заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 за виключними обставинами ОСОБА_1 зазначила, що згідно рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 10-7(2018(4062/15) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», визнано неконституційними Закони, на які послався суд першої інстанції при прийнятті постанови від 24.11.2015 у справі № 826/22688/15 в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати (суддівської винагороди).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій за нововиявленими або виключними обставинами подається до цих судів, якщо ними змінено або скасовано судове рішення, а в усіх інших випадках - до суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення. Враховуючи те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 скасована постановою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016, заява про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 подана не у спосіб, встановлений законом, тобто, до неналежного суду, а тому, відсутні підстави для задоволення даної заяви.

Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015, заявник подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить їх скасувати.

Також просить за встановленою підсудністю Верховного Суду розглянути її заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016, скасувати її в частині відмови у стягненні суддівської винагороди (заробітної плати) на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 10-7(2018(4062/15) та задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 за виключними обставинами, суд першої інстанції фактично розглянув її по суті. Вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги КАС України в частині ненаправлення справи до належного суду. Крім того, зазначає, що в постанові Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 не мотивовано скасування рішень попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову відносно стягнення суддівської винагороди, що є, на думку скаржника, порушення норм процесуального права.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019 вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Мельник-Томенко Ж. М., суддям Жуку А. В., Мартинюк Н. М.

Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019.

Апеляційний суд Дніпропетровської області у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Державна судова адміністрація України та Державна казначейська служба України відзивів на касаційну скаргу не надали.

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.02.2020.

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є частково прийнятні з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Приписами статті 362 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Частинами першою та другою статті 366 КАС України визначено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до адміністративного суду, передається судді адміністративного суду, який визначається в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Протягом п`яти днів з дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу (частина третя статті 366 КАС України).

Проте суд першої інстанції протягом п`яти днів з дня після надходження заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами до адміністративного суду не перевірив її на відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і не вирішив питання про відкриття провадження за виключними обставинами.

Водночас, суд першої інстанції ухвалою від 30.01.2019 призначив судове засідання для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 за виключними обставинами.

Згідно з частиною першою статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 365 КАС України заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій за нововиявленими обставинами подається до цих судів, якщо ними змінено або скасовано судове рішення, а в усіх інших випадках - до суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Оскільки постановою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявник порушив порядок подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, встановлений статтею 365 КАС України.

Проте Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначивши про порушення заявником порядку подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, ухвалою від 18.06.2019 відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015, тоді як повинен був повернути її заявникові для подачі до належного суду.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18).

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначене порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, судами попередніх інстанцій не дотримано вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково та скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду