Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2019 року у справі №826/4232/16
Ухвала КАС ВП від 20.02.2018 року у справі №826/4232/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №826/4232/16

адміністративне провадження №К/9901/3511/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Кузьменка В.А. від 27 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., Губської О.А. від 18 травня 2017 року

У С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-промислова компанія Співдружність Україна» звернулось до суду з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності щодо ненадання органу державного казначейства висновків щодо сум податку на додану вартість, заявлених у листопаді, грудні 2013 року, січні 2014 року, які підлягають відшкодуванню з бюджету, та несвоєчасного надання органам державного казначейства висновків щодо сум податку на додану вартість, заявлених у жовтні, грудні 2013 року, січні, лютому, березні, травні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року та червні 2015 року;

- зобов'язати надати органу державного казначейства висновки щодо сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету у листопаді, грудні 2013 року, січні 2014 року на загальну суму 1247294,10 грн.;

- стягнути пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість з бюджету за жовтень та грудень 2013 року, січень, лютий, березень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та червень 2015 року у розмірі 739184,58 грн.;

- стягнути пеню за невідшкодування податку на додану вартість з бюджету за листопад та грудень 2013 року, січень 2014 року у розмірі 214451,74 грн.;

- стягнути шкоду у розмірі 3 702 162, 43 грн., завдану протиправною бездіяльністю, яка призвела до неповернення відшкодування з податку на додану вартість за листопад та грудень 2013 року, січень 2014 року та несвоєчасного повернення податку на додану вартість за жовтень та грудень 2013 року, січень, лютий, березень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та червень 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповідному органу державної казначейської служби висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню Товариству на підставі декларацій за листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року;

- визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного надання органу державної казначейської служби висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню на підставі декларацій за жовтень та грудень 2013 року, січень, лютий, березень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та червень 2015 року;

- зобов'язано відповідача скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1 247 294,10 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства за листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму пені у розмірі 953 636,32 грн.;

- в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Товариством виконано вимоги пунктів 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, достовірність нарахування бюджетного відшкодування підтверджена органом державної податкової служби, про що складені відповідні довідки про відсутність порушень при формування сум бюджетного відшкодування. Крім того, наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у заявленій до адміністративного суду сумі відповідачем не заперечується, розрахунок пені не спростовується.

Суди попередніх інстанцій також встановили факт неподання (несвоєчасне подання) відповідачем висновків до органу Державного казначейства України із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, та дійшли висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковим органом подано касаційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що згідно картки особового рахунку Товариства станом на 09.12.2015 року загальна сума підтвердженого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого за період листопад-грудень 2013 року, січень 2014 року, але невідшкодованого платнику податків становить 1247294,10 грн. Водночас, відповідач посилається на негативну інформацію щодо постачальників позивача, отриману від оперативного управління Державної податкової служби та зазначає, що питання щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість буде розглянуто після відпрацювання постачальників та підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Заявник касаційної скарги також зауважив, що на час звернення Товариства до контролюючого органу з заявами про повернення сум бюджетного відшкодування, сума бюджетного відшкодування підтверджена не була, а тому у відповідача не було законних підстав для складання відповідного висновку.

Товариством надані заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач спростовує доводи касаційної скарги та зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-промислова компанія Співдружність Україна» зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві є платником податку на додану вартість, що визнається відповідачем.

18 грудня 2013 року Товариство подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 100 168,00 грн.

17 січня 2014 року Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 810 217,00 грн.

18 лютого 2014 року Товариство подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 2 930 263,00 грн.

Разом із вказаними податковими деклараціями Товариством відповідно до вимог підпунктів 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України подало заяви про повернення сум бюджетного відшкодування (додаток 4) та розрахунки сум бюджетного відшкодування (додаток 3).

Податковим органом на підставі пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України проведені документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період листопад-грудень 2013 року, січень 2014 року, за результатами яких складено довідки від 11 лютого 2014 року №30/26-59-15-02-27, від 04 березня 2014 року №3/26-59-15-02-27 та від 18 квітня 2014 року №92/26-59-15-02-27.

Крім того, податковий орган листом від 09 грудня 2015 року № 57632/10/26-59-28-02-07 підтвердив, що станом на 09 грудня 2015 року загальна сума підтвердженого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого за період листопад-грудень 2013 року, січень 2014 року, але не відшкодованого позивачу, становить 1 247 294,10 грн., а саме: за листопад 2013 року у розмірі 100 168,00 грн., за грудень 2013 року у розмірі 808 254,00 грн. та за січень 2014 року у розмірі 338 872,10 грн.

Станом на час розгляду справи позивач не отримав суми бюджетного відшкодування, заявлені у листопаді-грудні 2013 року та січні 2014 року, що не спростовано відповідачем.

Окрім того, 18 листопада 2013 року Товариство подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 406 191,00 грн.

20 березня 2014 року Товариство подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 163 412,00 грн.

17 квітня 2014 року Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 64 830,00 грн.

16 червня 2014 року Товариство подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 73 610,00 грн.

13 жовтня 2014 року Товариство подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 2 994 177,00 грн.

14 листопада 2014 року Товариство подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 1 194 130,00 грн.

16 грудня 2014 року Товариство подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 2 114 901,00 грн.

16 січня 2015 року Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року, у рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 272 541,00 грн.

17 липня 2015 року Товариство подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, у рядку 23.2 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 43 141,00 грн.

Станом на час розгляду справи бюджетне відшкодування за періоди лютий 2014 року, березень 2014 року, травень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, червень 2015 року несвоєчасно повернуто Товариству.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі по тексту - Порядок №39).

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Пунктом 6 Порядку №39 встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

При цьому, згідно 7 пункту Порядку №39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, та протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Аналіз зазначених норм свідчить про чітко визначений законодавством порядок повернення сум податку на додану вартість за умови підтвердження податковим органом сум бюджетного відшкодування шляхом проведення відповідних перевірок. В межах спірних правовідносин достовірність декларування Товариством заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року підтверджена довідками податкового органу, складеними за результатами документальних позапланових виїзних перевірок щодо достовірності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, у зв'язку з чим та у відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України відповідач повинен був протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органові державної казначейської служби відповідні висновки.

Судами попередніх інстанцій установлено, що висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства податковим органом не складені та не подані до органу казначейської служби, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання такої бездіяльності протиправною та, як наслідок, про зобов'язання відповідача скласти та подати відповідні висновки до органу казначейської служби.

Доводи заявника касаційної скарги на наявність негативної інформації щодо постачальників позивача, які сформували податковий кредит, та необхідність її перевірки є неприйнятними, оскільки в межах спірних правовідносин податковим органом підтверджено достовірність декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, а платником податків доведено право на таке відшкодування. Крім того, отримана контролюючим органом негативна інформація щодо постачальників позивача не доводить необґрунтованості податкової вигоди Товариства у вигляді спірної суми бюджетного відшкодування.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне надання органам державного казначейства висновків про повернення сум податку на додану вартість.

Пунктом 200.23 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Несвоєчасність надання відповідачем органам державного казначейства висновків про повернення сум податку на додану вартість, заявлених у жовтні, грудні 2013 року, січні, лютому, березні, травні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року та червні 2015 року встановлена судами попередніх інстанцій, не спростована податковим органом при розгляді справи в судах попередніх інстанцій, при цьому, доводи щодо спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій з цього питання в касаційній скарзі відсутні.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що неподання та несвоєчасне подання відповідачем висновків до органу Державного казначейства України із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, є підставою для нарахування та стягнення на користь Товариства пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 826/4232/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Васильєва

С.С.Пасічник