Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №804/15218/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №804/15218/15

адміністративне провадження №К/9901/1274/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (судді: Чередниченко В.Є. (головуючий), Іванов С.М., Панченко О.М.) у справі №804/15218/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - позивач, Товариство) звернулась до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.04.2015 № 110010000/2015/00307, а також визнати недійним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.04.2015 № 110010000/2015/600332/1.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю визначення митної вартості поставленого позивачем товару за іншим методом, ніж за ціною договору, заявленою позивачем у вантажній митній декларації, оскільки Товариством було надано передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, та які не містили в собі розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари, а отже контролюючий орган безпідставно витребування додаткові документи у позивача для підтвердження митної вартості товарів, а в подальшому відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року (суддя Чорна В.В.) у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено з тих підстав, що контролюючий орган мав обґрунтовані сумніви відносно правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані Товариством шляхом надання додаткових витребуваних контролюючим органом документів, а тому відповідач обґрунтовано здійснив коригування митної вартості товарів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову Товариства. Визнано протиправними та скасовано рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.04.2015 №110010000/2015/600332/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.04.2015 №110010000/2015/00307.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом митної вартості, безпідставно визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження та спростовані наданими первинними документами.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року.

У доводах касаційної скарги Дніпропетровська митниця посилається на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на:

- ненадання документів щодо проведення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, незважаючи на зобов'язання покупця (позивача) перерахувати 95% вартості замовленої партії шляхом здійснення авансового платежу протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку від продавця, як не було надано таких документів і до суду;

- надання позивачем до митного оформлення скан-копії інвойсу, яка не містила жодних штампів та печаток прикордонних служб, станцій та митниць;

- заявлення декларантом товару як поставку за договором купівлі-продажу не з виробником товару за кодом 4100 (графа 44 декларації), тоді як поставка товару за зовнішньоекономічним контрактом, згідно з яким стороною є виробник товару, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, зазначається за кодом 4104. При цьому, у графі 34 «Код країни походження» декларант зазначив літерний код RU (Росія), аналогічні відомості зазначені у графі 15 МД «Код країни відправлення», тоді як у графі 11 цієї ж декларації «Торговельна країна/Країна виробництва», в якій зазначається місцезнаходження особи, з якою укладено договір (контракт), декларантом зазначено CY (Кіпр);

- наявність інформації з офіційного сайту, що ТОВ «Группа Магнезит» є керуючою компанією міжнародного холдингу, яка контролює продавця товару «Dalmond Trade House Limited» та може здійснювати вплив на формування ціни імпортованих товарів.

Вище зазначені обставини взяті до уваги судом першої інстанцій і, на думку контролюючого органу, свідчать про правомірність картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.

Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем було надано необхідний пакет підтверджуючих документів, включаючи договір, специфікації та рахунок, в яких чітко визначена ціна придбаного товару, та з яких не вбачається розбіжностей чи обставин, які впливають на числове значення заявленої митної вартості товару, та з якими законодавство пов'язує право контролюючого органу, маючи обґрунтований сумнів, витребовувати додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості, у зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 частини першої ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (Покупець) та компанією «Dalmond Trade House Limited», Кіпр (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № DTH-013-14/14-0315-12 купівлі-продажу вогнетривкої продукції виробництва Росії в асортименті, передбаченому в додатках (специфікаціях), що є його невідємними частинами контракту. Продавець уклав вказаний контракт у порядку виконання комісійного доручення виробника товару ТОВ «Група «Магнезіт», Росія, на підставі укладеного договору комісії.

Позивачем з метою здійснення митного контролю та оформлення придбаного товару до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення товару «флюс обпечений магнезіальновапняний марки DALSLAG PL663 ТТ72664728-373-2011» на підставі контракту від 14.02.2014 № DTH-013-14/14-0315-12, подано митну декларацію від 23.04.2015 №110100000/2015/002946.

Разом з митними деклараціями позивачем на підтвердження митної вартості товару подано пакет документів: контракт від 14.02.2014 № DTN -025-14/14-0314-12, додаток від 27.02.2015 № 8 разом з додатковою угодою від 29.12.2014№ 5; інвойс від 13.04.2015 № 2400222497; залізничну накладну від 13.04.2015 № АЦ472118; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД від 25.03.2015 № КТ-110000013-0050-2015; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 23.03.2015 № 142008200-0159; сертифікат походження товару від 13.04.2015 № 50260017444557391; сертифікат якості на товар від 08.04.2015 №23001460; пакувальний лист від 10.04.2015 № 80334805; технічні вимоги ТТ 72664728-37 від 01.09.2011; експортну митну декларацію від 13.04.2015 № 10504060/130415/0000208

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, яка склала 286,00 дол. США за 1 тону.

За результатами розгляду поданої митної декларації сформовано профілі ризику: « 105-2 «Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості. Звернути увагу на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Витребувати у декларанта заявлені у гр. 44 митної декларації документи, що підтверджують митну вартість товарів».

Контролюючий орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, з огляду на те, що:

- відповідно п.12.2, 12.3 зовнішньоекономічного контракту від 14.02.2014 № DTH-013-14/14-0315-12, покупець перераховує 95% вартості кожної замовленої партії товару шляхом здійснення авансового платежу згідно відповідного рахунку протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу такого рахунку від продавця. 5 % покупець перераховує протягом 15 банківських днів з дати постачання такої партії товару. Умови оплати додатково викладені у наданому до митного оформлення інвойсі продавця від 13.04.2015 № 2400222497, скан-копія якого, крім того, не містить жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари (стаття 58 Митного кодексу України), проте позивачем не надано документи, які підтверджують проведення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом;

- товар (магнезія виплавлена (не спечена) у вигляді порошку DALSLAGPL663) виробництва ООО «Группа» Магнезит» за контрактом від 14.02.2014 № DTH-013-14/14-0315-12 декларантом заявлено як поставку за договором купівлі-продажу не з виробником товару (код 4100 в графі 44 декларації), тоді як поставка товару за зовнішньоекономічним контрактом, згідно з яким стороною є виробник товару, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, зазначається за кодом 4104. При цьому, декларант у МД від 23.04.2015 №110010000/2015/002946 у графі 34 «Код країни походження» зазначив літерний код RU, який згідно Класифікації держав світу відповідає назві держави «Росія». Аналогічні відомості зазначені у графі 15 МД «Код країни відправлення». Тоді як у графі 11 цієї ж декларації «Торговельна країна/Країна виробництва», в якій зазначається місцезнаходження особи, з якою українським субєктом зовнішньоекономічної діяльності укладено договір (контракт), декларантом зазначено CY (Кіпр);

- згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті http://magnezit.ru, ТОВ «Группа Магнезит» є керуючою компанією міжнародного холдингу та контролює продавця товарів Dalmond Trade House Limited (NICOSIA,CYPRUS).

При цьому, статтею 58 Митного кодексу України визначено, що особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистрибютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Проте, декларантом всупереч частини 15 ст. 58 Митного кодексу України якою передбачено, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, до митного органу жодних документів на підтвердження відсутності впливу взаємопов'язаності на ціну товару до митниці не надано.

На підставі вказаного контролюючий орган дійшов до висновку, що надані декларантом у підтвердження митної вартості оцінюваного товару документи містять численні розбіжності та невідповідності, які унеможливили використання таких документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, а тому позивачу було надано строк в 10 календарних днів для надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Листом від 23.04.2015 р. № 062Д/937, надісланим у складі електронного повідомлення, Товариство проінформовано митницю про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, в термін визначений частини третьої ст. 53 Митного кодексу України, та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін.

З огляду на ненадання декларантом витребуваних документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товару, митним органом прийнято рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару від 23.04.2015 № 110010000/2015/600332/1, відповідно до якого митну вартість скориговано за резервним методом за ціною подібного товару, митне оформлення якого вже було здійснено за МД від 21.01.2015 № 112030000/2015/000793.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (ст. 52 Митного кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п'ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з касаційної скарги виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товарів відповідач обґрунтував тим, що позивачем до митного оформлення надані документи, які мають розбіжності, зокрема, зовнішньоекономічним контрактом від 14.02.2014 №DTH-013-14/13-0315-12 передбачена передоплата за товар (авансовий платіж у розмірі 95 % вартості кожної замовленої партії товару), проте позивачем не було подано платіжні документи щодо оплати авансового платежу за поставлений товар, у графі 34 «Код країни походження» МД від 23.04.2015 № 110010000/2015/002946 декларантом зазначено RU (Росія), а у графі 11 «Країна-виробник» зазначено CY (Кіпр), до митного оформлення надано інвойс від 13.04.2015, скан-копія якого не містить жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у контролюючого органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у Товариства додаткові документи.

На думку колегії суддів необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Проте позивачем будь - яких додаткових документів на вимогу контролюючого органу надано не було, а відтак не було усунуто і сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Тому в обсязі встановлених в цій справі обставин є підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Товариством з урахуванням частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), якою передбачено доведення стороною тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги, не було надано і до суду будь - яких, з витребовуваних контролюючим органом додаткових документів, зокрема платіжних документів, які б підтвердили фактичну ціну придбаного товару.

Також судом першої інстанції було встановлено, що з оскаржуваного рішення, при визначенні митної вартості товару, що імпортується позивачем, неможливо було застосувати методи 2а), 2б), так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, враховуючи положення ст. 59, 60, 61 Митного кодексу України. Методи на основі віднімання 2в) та додавання 2г) вартості (ст. 62, 63 Митного кодексу України) неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

Таким чином, у зв'язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості менший рівня на товари, митне оформлення яких здійснено та інформація про які була наявна у митниці, а також враховуючи, що декларантом не було надано достатнього пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості (в тому числі, не надано додаткових документів на запит митного органу), відповідачем було прийняте обґрунтоване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, яким скориговано митну вартість товару на підставі наявних відомостей із застосуванням резервного методу.

Отже колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав документи, які б підтверджували митну вартість товару, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а тому касаційна скарга Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, 375 пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі №804/15218/15 скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року в даній справі - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду