Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.01.2019 року у справі №826/6102/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа №826/6102/18

адміністративне провадження №К/9901/69578/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Єзерова А. А., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2018р. (суддя - Григорович П. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018р. (судді - Кузьмишина О. М., Костюк Л. О., Шелест С. Б. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №394 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України". Просив поновити строк звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2018р., яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
07.11.2018р., позовну заяву залишено без розгляду.

З ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій щодо залишення позову без розгляду не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити у відкритті провадження у справі у зв'язку із непідсудністю даної справи в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що справа підлягає розгляду не в порядку адміністративного судочинства, а в порядку цивільного судочинства.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, судами встановлено, що позивачем оскаржується постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №394 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою скасовано державне регулювання цін на продовольчі товари та послуги на ринках.

Судами встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №394 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від
25.12.1996р. №1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" набрала чинності з 01.07.2017р., офіційно опублікована 10.06.2017р. в газеті "Урядовий кур'єр" від 10.06.2017р. №106, а
20.06.2017р. в "Офіційному віснику України" №48.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №394 вважається загальновідомою та загальнодоступною з 10.06.2017р., набрала чинності
01.07.2017р., то граничним строком звернення до суду є 01.01.2018р. (у випадку відрахування шестимісячного строку звернення до суду від дати набрання чинності нормативно-правовим актом, а не від дати його опублікування), проте до суду позивач звернувся із даним позовом лише 13.04.2018р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Крім того, суди виходили з безпідставності посилань позивача про те, що він був позбавлений фізичної можливості звернутись до суду у визначений строк внаслідок хвороби та необхідності її тривалого лікування, оскільки позивач перебував на лікарняному у період з 26.12.2017р. по 09.01.2018р., проте доказів перебування на лікарняному протягом періоду з 10.01.2018р. по день звернення до суду із позовом 13.04.2018р. матеріали справи не містять. При цьому позивач не зміг пояснити суду з посиланням на належні та допустимі докази, які обставини позбавили його фізичної можливості звернутись до суду із даним позовом починаючи з 10.01.2018р.

Отже, суди дійшли висновку, що пропуск строку звернення до суду у період з
10.01.2018р. по 13.04.2018р. є неповажним.

Щодо неможливості звернення до суду із позовом у період з 10.06.2017р. по
10.01.2018р. (з дати опублікування оскаржуваного нормативно-правового акту), суди виходили з того, що позивач протягом зазначеного часу перебував у стані непрацездатності у певні періоди, так само у певні періоди він був працездатний.

Поряд з тим, за висновком суду, процесуальним законом не встановлено можливості переривання строку звернення до суду у випадку перебування особи на лікарняному в окремі періоду протягом шестимісячного строку, передбаченого статтею 99 КАС України.

Доводи позивача про те, що оскільки у січні 2018 року ним припинено зайняття підприємницькою діяльністю і листки непрацездатності офіційно не оформлялись, проте у зв'язку з тим, що позивач є інвалідом ІІ групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, то в подальшому він продовжував лікуватись без оформлення листків непрацездатності, суди визнали необґрунтованими та нічим не підтвердженими, оскільки скаржником не надано будь-яких доказів непрацездатності у вказаний період - довідки, виписки із амбулаторної картки хворого і т. д.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду ґрунтуються на неповно та невсебічно з'ясованих обставин справи.

Суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що позивач, звернувшись у квітні 2018 року до суду із позовом про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №394, пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України.

При цьому помилковим є висновок судів про те, що початок строку звернення до суду у спірних правовідносинах слід вважати момент публікації оскаржуваної постанови у офіційних виданнях.

Так, особливості оскарження нормативно-правових актів, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України, передбачені статтею 264 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням.

Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб'єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги багаторазове застосування та триваючу дію (тривалу чинність) нормативно-правового акту; дійсність факту перебування суб'єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом; дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача); чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду; коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула?

За умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною 2 статті 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.

Питання застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах уже вирішувалось Верховним Судом складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.03.2019р. у справі №712/8985/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висловлених у ній висновків.

В той же час, за змістом абзацу першого частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Тому, звертаючись до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, позивач має обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб'єктивних прав, свобод, інтересу.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковими, оскільки юрисдикція адміністративних судів в силу статті 264 КАС України поширюється на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності), зокрема, постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2018р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук