Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2018 року у справі №816/1229/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2018 року

Київ

справа №816/1229/16

адміністративне провадження №К/9901/11547/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №816/1229/16

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року (постановлену у складі: головуючого судді Ясиновського І.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів: Сіренко О.І., Любчич Л.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо нездійснення перерахунку щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу судді за період з 1 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплатити щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу судді за період з 1 липня 2016 року по 31 липня 2016 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не здійснив нарахування судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 липня 2016 року по 31 липня 2016 року. Право на отримання вказаної доплати позивач відповідно до вимог частини п'ятої статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» набув 18 жовтня 2013 року, та не втратив такого права у зв'язку з прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно якого щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу виплачується суддям, які мають стаж роботи більше трьох років. Зазначена позиція підтверджується рішенням Ради суддів України від 22 липня 2015 року №73.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 31 серпня 2016 року Полтавський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо нездійснення нарахування судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 липня 2016 року по 31 липня 2016 року.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області здійснити нарахування і виплатити судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 липня 2016 року по 31 липня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства. Отже судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають, та мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до 3-х років.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року залишено без змін.

5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 17 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області.

7. У касаційній скарзі касатор просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року.

9. Верховний Суд ухвалою від 7 травня 2018 року прийняв до провадження вказану касаційну скаргу.

10. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач посилається на те, що підстав для нарахування позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді до досягнення ним трирічного стажу немає, а тому позовні вимоги судами попередніх інстанцій задоволені безпідставно.

12. Доводи, викладені у запереченні на касаційну скаргу (позивача у справі):

Позивач посилається на те, що рішенням Ради суддів України від 22 липня 2015 року №73, яким визначено, що судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втратили.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області.

14. Наказом виконуючого обов'язки голови Лисичанського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2013 року №7 позивача зараховано до штату суду із посадовим окладом згідно штатного розпису, крім того встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, як такому, що має стаж роботи на посаді судді станом на 30 жовтня 2013 року 0 років 0 місяців 0 днів.

15. Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/2015 "Про переведення суддів" ОСОБА_1 переведено на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області.

16. Наказом голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 березня 2015 року №03-ос.с позивача призначено в порядку переведення у межах п'ятирічного строку на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області з 06 березня 2015 року з окладом згідно штатного розпису. Також встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 06 березня 2015 року, в зв'язку з наявністю стажу роботи станом на 06 березня 2015 року 01 рік 04 місяці 07 днів.

17. Наказом виконуючого обов'язки голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року № 04-ос. відповідно до пункту 5 статті 133 та статті 135 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" припинено позивачу виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року, в зв'язку з наявністю стажу роботи станом на 28 квітня 2016 року 1 рік 4 місяці 29 днів.

18. Наказом голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року № 10-ос.с відповідно до статті 22 Конституції України та Рішення Ради суддів України від 22 липня 2015 року № 73 скасовано наказ Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року № 04-ос.с в частині припинення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року, та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 19 серпня 2015 року.

19. 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 направив відповідачу заяву із вимогою виплатити заборгованість із вказаної щомісячної доплати та подальше її нарахування.

20. Листом від 13 травня 2016 року № 05-403/1126 позивач отримав відповідь від відповідача, в якій зазначено, що частиною першою статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в новій редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами України.

21. Згідно копії розрахункового листа за липень 2016 року вбачається, що протягом липня 2016 року позивачу не було нараховано та виплачено доплату за вислугу років з розрахунку 15 відсотків посадового окладу.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

22. Конституція України.

22.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17.1. Стаття 147. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

18. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

18.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

18.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07 липня 2010 року, в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді.

19.1. Частина п'ята статті 129. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

20. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07 липня 2010 року, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII.

20.1. Частина п'ята статті 133. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

21. Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

21.1. Стаття 13. Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

22. Бюджетний кодекс України.

22.1. Частина перша та друга статті 23. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

22.2. Частина перша статті 51. Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 липня 2016 року по 31 липня 2016 року.

25. Враховуючи те, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI (в редакції Закону №192-VIII) щодо визначення суддівської винагороди не визнані неконституційними та відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України, а Прикінцеві та перехідні положення Закону №192-VIII не містять норми, якою збережено за суддями право на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, то правових підстав для нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у відповідача не було.

26. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність норми, яка зберігає за суддями, стаж роботи яких складає менше трьох років, право на отримання щомісячної доплати за вислугу років, є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

27. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів.

28. Так, зокрема, у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 цей Суд вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

29. Разом з тим, як видно із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

30. Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

31. На підставі викладеного колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що з моменту набрання чинності Законом №192-VIII право на отримання щомісячної доплати за вислугу років мають судді, стаж роботи яких складає більше трьох років.

32. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України викладеною зокрема в постановах від 1 листопада 2016 року № 21-1425а16, від 2 листопада 2016 року № 21-1843а16.

33. Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача незаконної бездіяльності по виплаті позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за липень 2016 року, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді є меншим ніж 3 роки, тобто немає підстав для виплати щомісячної доплати за вислугу років відповідно до частини п'ятої статті 133 Закону №2453-VI в редакції Закону №192-VIII.

34. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

35. Частиною 3 статті 351 КАС України встановлено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

36. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області - задовольнити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі №816/1229/16- скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа - Комсомольський міський суд Полтавської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І.Л. Желтобрюх