Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2019 року

Київ

справа №711/4707/17

провадження №К/9901/21810/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 711/4707/17

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи: Управління патрульної поліції м. Черкаси Департаменту патрульної поліції про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Ісаєнко Ю.А., суддів: Сорочко Є.О., Земляної Г.В.,

І. Суть спору

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи - Управління патрульної поліції м. Черкаси Департаменту патрульної поліції, у якому просив:

1.1. скасувати постанову інспектора роти №2 батальйону УПП м. Черкаси лейтенанта поліції Полтавця Я.М. від 8 березня 2017 року серії АР №752543, якою на ОСОБА_1 . накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не заперечує факт відсутності на момент зупинки у нього страхового полісу, разом з тим вважає, що під час прийняття рішення про застосування адміністративного стягнення відповідач не з`ясував усіх обставин скоєного адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

2.1. Постанова про накладення адміністративного стягнення вмотивована тим, що він керував автомобілем з непрацюючим правим ліхтарем стоп-сигналу та не мав при собі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 «г» Правил дорожнього руху України. Разом з тим, причина зупинки його автомобіля є безпідставною, оскільки вчинення правопорушення не підтверджується доказами. Також у вказаній постанові зазначено, що він порушив п. 2.1 «г» Правил дорожнього руху України, згідно якого, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: на маршрутних транспортних засобах схему маршруту та розклад руху; на великовагових та великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію. У даному пункті ПДР відсутні дані щодо полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто його фактично притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке він не вчиняв. Вимога відповідача щодо пред`явлення для перевірки полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не була пов`язана із складанням протоколу щодо порушення ним правил дорожнього руху чи оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, тому остання не відповідає вимогам закону.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Згідно постанови інспектора роти №2 батальйону УПП м. Черкаси лейтенанта поліції Полтавця Я.М. від 8 березня 2017 року серії АР №752543 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень.

4. Відповідно до вищевказаної постанови, ОСОБА_1 8 березня 2017 року близько 16 год. 05 хв. в м. Черкаси по бульвару Шевченка, 135 керував транспортним засобом ВАЗ 2115 державний номер НОМЕР_1 з непрацюючим правим ліхтарем стоп-сигналу та не мав при собі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП.

4.1. Судом першої інстанції також встановлено, що з відеозапису DSJX300087_СА0087 від 8 березня 2017 року безумовна та очевидна технічна несправність стоп-сигналу транспортного засобу позивача не вбачається.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

5. Придніпровський районний суд м. Черкаси постановою від 5 жовтня 2017 року позовні вимоги задовольнив.

5.1. Скасував постанову інспектора роти №2 батальйону УПП м. Черкаси лейтенанта поліції Полтавця Я.М. від 8 березня 2017 року серії АР №752543, якою на ОСОБА_1 . накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

6. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутність полісу у водія не виключає його права на керування транспортним засобом, а отже, не може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керування транспортним засобом.

7. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та відмовив в задоволенні позовних вимог.

7.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах компетенції, склавши оскаржувану постанову «на місці» вчинення порушення, а не «за місцем» його вчинення. Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР №752543 від 08 березня 2017 року складена з огляду на відсутність у позивача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується матеріалами справи. Імперативними нормами частини першої статті 126 КпАП України передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

IV. Касаційне оскарження

8. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. Обґрунтовуючи свої вимоги як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач зазначає що не заперечує факт відсутності на момент зупинки у нього страхового полісу, разом з тим вважає, що під час прийняття рішення про застосування адміністративного стягнення відповідач не з`ясував усіх обставин скоєного адміністративного правопорушення.

9.1. Вимога відповідача щодо пред`явлення для перевірки полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не була пов`язана із складанням протоколу щодо порушення ним правил дорожнього руху чи оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, тому остання не відповідає вимогам закону.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

10. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

12. На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

14. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

15. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

16. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

17. п. 2.1 (ґ) ПДР України та статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки, зокрема, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

18. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП про адміністративні правопорушення, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

19. Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

20. Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

21. Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

22. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

23. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

24. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

25. Законом України від 14 липня 2015 року №596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

26. Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

27. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

28. Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.

29. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

30. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

VI. Позиція Верховного Суду

32. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

33. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення зазначеного правопорушення, спростовуються матеріалами справи.

43. Так суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 752543 від 8 березня 2017 року складена з огляду на відсутність у позивача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цей факт не заперечувався самим позивачем та підтверджується матеріалами справи.

44. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

45. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

46. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова