Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №826/9263/17

адміністративне провадження №К/9901/44796/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі №826/9263/17 за позовом Приватного нотаріуса Київського міського округу Сибіги Сабріни Еглерівни до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабріна Еглерівна звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13.06.2017 року №1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сибіги Сабріни Еглерівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»; зобов'язання Державного підприємства «Національні інформаційні системи» розблокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

25 липня 2017 року позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року № 1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сибіги Сабріни Еглерівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та шляхом зобов'язання Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сибігі Сабріні Еглерівні доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з дня проголошення ухвали про забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року клопотання про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись з ухвалами судів попередніх інстанцій Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення процесуального права, просить скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуваним наказом тимчасово блоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сибіги Сабріни Еглерівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на шестимісячний період з дня прийняття, тобто до 13.12.2017. Зупиняючи дію вказаного наказу, суд фактично вирішив справу. Крім того не врахував, що державна реєстрація прав на нерухоме майно не є єдиним видом послуг, що надаються нотаріусами, а тому не унеможливлює діяльність та право на працю позивача.

Постановляючи оскаржувані ухвали, суди попередніх інстанцій виходили з того що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову у вищезазначений спосіб може бути наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Також суди зазначили, що позивач дотримуються вимог чинного законодавства щодо організації нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства. Виявлені помилки в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса та виконання ним правил нотаріального діловодства не носять системного характеру і свідчать про окремі упущення у застосуванні норм діючого законодавства.

Судом встановлено, Наказом Міністерства юстиції України № 1877/5 від 13.06.2017 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського натаріального округу Сибіги Сабріни Еглерівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 117, 118 КАС України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів вважає, що зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач жодним чином не позбавлений права на працю, оскільки вправі здійснювати нотаріальну діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації нерухомого майна.

Також зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу може вважатися вирішенням спору, оскільки приватний нотаріус і в подальшому здійснює діяльність у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, незважаючи на те, що оскаржуваний наказ, дію якого спірними ухвалами зупинено, був винесений саме з підстав наявних порушень приватним нотаріусом Сибігою С.Е. при вчиненні дій у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, що може в подальшому зашкодити правам третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року скасувати.

В задоволенні клопотання Приватного нотаріуса Київського міського округу Сибіги Сабріни Еглерівни про забезпечення позову відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду