Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.05.2020 року у справі №815/1573/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2020 року

Київ

справа №815/1573/15

адміністративне провадження №К/9901/25177/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Любашівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року (суддя Харченко Ю.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року (головуючий суддя Танасогло Т.М., судді: Бойко А.В., Яковлєв О.В.)

у справі № 815/1573/15

за позовом Приватного підприємства «Форсаж-Л»

до Любашівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Приватне підприємство «Форсаж-Л» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Любашівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 11.06.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Любашівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 10.03.2015 року № 0000082200, № 0000092200.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що включення позивачем спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіреного періоду повністю підтверджено наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Податковий орган зазначає, що судами неправомірно надано перевагу поясненням позивача над письмовими доказами відповідача.

Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу відповідача від Підприємства на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17.02.2015 року по 23.02.2015 року податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.09.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 05.09.2012 року по 31.12.2014 року за результатами якої складено акт №186/2200/38147765 від 04.03.2015 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

-п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ста. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1 241 295 грн;

- п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п. 138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на суму 1 148 776 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 10.03.2015 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000082200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 551 618,75 грн, з яких 1 241 295 грн за основним платежем та 310 323,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000092200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1435 970 грн, з яких 1 148 776 грн за основним платежем та 287 194 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство орендує автозаправні станції, зокрема, у ПП «Білий Аіст», у ПП «Радар», у ПП «Радар О», у ПП «Радар С», у ПП «Радар У», у ПП «Радар Л», у ТОВ «Садко», про що свідчать наявні у матеріалах справи договори оренди АЗС.

25.09.2012 року між позивачем (замовник) та Фермерським господарством «Золота рибка» (перевізник) укладені договори №1, та №2 на транспортування вантажів, відповідно до п.1.1 яких перевізник зобов`язується приймати до перевезення транспортними засобами нафтопродукти, котрі належать замовнику.

Крім того ФГ «Золота рибка» передало, а Підприємство прийняло у строкове безкоштовне користування наступні транспортні засоби: автомашина - DAF НОМЕР_7 , причеп - НОМЕР_3 , автомашина - DAF НОМЕР_8 , причеп - НОМЕР_5 , автомашина - DAF НОМЕР_6 , причеп - НОМЕР_5 , про що свідчать наявні у матеріалах справи договори оренди автотранспорту.

09.11.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Росукренергохолдінг» (постачальник) укладено договір №311-07 поставки нафтопродуктів, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у замовленні строки нафтопродукти, зокрема: бензин марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДТ, паливо пічне побутове, скраплений газ та інше, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у договорі.

09.10.2013 року між позивачем (покупець) та ПП «Аріс» (продавець) укладено договір №091002, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язується на протязі дії даного договору передати покупцю у власність, а покупець - прийняти та оплатити нафто продукцію окремими партіями за цінами та кількості, котрі погоджуються сторонами у накладних.

Вказані обставини не є спірними між сторонами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) об`єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається з наявних у справі документів, а саме: податкових накладних, рахунків-фактури, рахунків на оплату, банківських виписок, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), подорожніх листів вантажного автомобіля, довіреностей на отримання ТМЦ, заявок, сертифікатів відповідності, паспортів якості, видаткових накладних, останні складені з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Вказані документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

В касаційній скарзі відсутні посилання податкового органу на недоліки наданих Підприємством первинних документів.

Податковий орган зазначає, що підставою для не підтвердження господарських відносин з ТОВ «Росукренергохолдінг», їх реальності та повноти відображення в обліку є акт ДПІ у Голосіївському районі від 20.06.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Росукренергохолдінг» по взаємовідносинам з ТОВ «Газ Україна-2020» та ТОВ «Торговий дім «Ветек». Вказаним актом встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Росукренергохолдінг» господарських операцій.

Аналогічно, нереальність господарських операцій з ПП «Аріс» встановлено на підставі довідок Охтирської ОДПІ про результати проведення зустрічних звірок щодо господарських відносин з ТОВ «Рейвен Маркет» та ПП «Плюс Сервіс», якими не підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового органу встановлено, що з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Посилань на акти проведення документальних перевірок контрагентів позивача касаційна скарга не містить.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо неприйнятності результатів зустрічних звірок, оскільки означені звірки проводились у приміщенні податкового органу, без реального дослідження та встановлення у контрагента позивача об`єктів оподаткування, наявності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, та відповідно без посилання на конкретні недоліки укладених договорів, первинних документів, тощо. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки, по суті є актом про неможливість з`ясування реальності та повноти відображення господарських операцій в обліку платника податків, а відтак такий акт виключає можливість викладення в ньому висновків щодо змісту господарської діяльності платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що будь-яких належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, на момент видачі Підприємству податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку платниками податку на додану вартість та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом не надано.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що включення позивачем спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіреного періоду повністю підтверджено наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Любашівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року у справі № 815/1573/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко