Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року

Київ

справа №806/2760/16

адміністративне провадження №К/9901/43253/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/2760/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду, прийняту 12 січня 2017 року у складі судді Черноліхова С.В. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду, прийняту 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Майора Г.І., суддів Бучик А.Ю., Шевчук С.М,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не надіслання інформації до Пенсійного фонду України про зміни у грошовому забезпеченні для здійснення йому перерахунку пенсії;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надіслати інформацію до Пенсійного фонду України про зміни у грошовому забезпеченні для здійснення йому перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не надсилання інформації про зміни у грошовому забезпеченні до Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надіслати до Пенсійного фонду України інформацію про зміни у грошовому забезпеченні для перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому пенсія призначена відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

У листопаді 2016 року, за результатами розгляду звернення позивача стосовно перерахунку пенсій колишнім працівникам органів внутрішніх справ, Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України у листі від 06 грудня 2016 року № 22/6-І-2142 повідомив ОСОБА_1 про те, що законних підстав для здійснення перерахунку пенсіонерам з числа колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які отримують пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" немає. На думку відповідача, Постанову Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року не можна розглядати як акт, яким було змінено розміри і види грошового забезпечення для поліцейських, оскільки цим нормативно-правовим актом види і розмір грошового забезпечення поліцейських було встановлено вперше, до цього такої категорії працюючих не існувало.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з наявності факту порушення МВС України прав та інтересів позивача у межах спірних правовідносин.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у даній справі, а також прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечення проти касаційної скарги не надходили.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у своїй оцінці виходить з такого.

Відповідно до Закону України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови № 988, яка набрала чинності 02 грудня 2015 року.

Згідно зі статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач має право на перерахунок пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Оскільки Постанова № 988, якою встановлені розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, набрала чинності 02 грудня 2015 року, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, з 01 січня 2016 року.

Отже, відповідач мав направити інформацію про зміни у грошовому утриманні до Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії позивача у січні 2016 року.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду, прийняту 12 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду, прийняту 24 травня 2017 року у справі № 806/2760/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Судді Верховного Суду