Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 800/380/17

провадження № А/9901/36/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У вересні 2017 року ОСОБА_2 у порядку ст. 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції Кодексу, чинній до 15 грудня 2017 року) звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просив:

- визнати неправомірною відмову у звільненні з посади судді за поданою заявою про відставку та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2017 року № 2434/0/15-17;

- зобов'язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 06 червня 2017 року про звільнення у відставку з посади судді Заводського районного суду міста Миколаєва відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що відмова Вищої ради правосуддя у задоволенні його заяви про відставку є неправомірною, оскільки документами, наданими ним в додатках до цієї заяви, було підтверджено стаж роботи в судовій системі 22 роки 10 місяців (13 років суддівського стажу; 6 років на посаді слідчого-стажиста, помічника-стажиста, прокурора, помічника прокурора, прокурора відділу прокуратури Миколаївської області; 3 роки 8 місяців строкової військової служби).

На думку позивача, час його навчання у Волжському вищому військовому будівельному командному училищі з серпня 1989 року по березень 1993 року рахується як строкова військова служба, і має бути зарахований до стажу, який дає право на відставку.

Позивач вважає що при вирішенні питання щодо віднесення часу його навчання у Волжському вищому військовому будівельному командному училищі до проходження строкової військової служби, необхідно керуватися Законом СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок», чинним у період навчання позивача у вказаному училищі.

3. Постановою Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

4. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням 12 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2017 року у справі № 800/380/17 з підстав, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 237 КАС України.

5. У заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_2 просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2017 року та задовольнити позов у повному обсязі.

6. З 15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-VIII), та почав роботу Верховний Суд.

7. Згідно з пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ (що діє з 15 грудня 2017 року), заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

8. Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09 лютого 2018 року у справі № 800/441/17, заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, ухвалених ним як судом першої інстанції, подані до Верховного Суду України до набрання чинності КАС України у редакції Закону № 2147-VIII, підлягають розгляду на підставі пп. 1 п. 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону № 2147-VIII Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

9. 11 січня 2018 року вказану заяву було передано на розгляд Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, яка ухвалою судді-доповідача від 18 січня 2018 року була залишена без руху та надано заявнику п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення заяви без руху для усунення виявлених її недоліків. У строк встановлений судом, ОСОБА_2 усунуто недоліки заяви.

10. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2018 року відкрито провадження за вказаною заявою.

11. Станом на 19 квітня 2018 року заперечення на заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2017 року до суду не надходили.

12. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з серпня 1989 року по березень 1993 року навчався у Волжському вищому військовому будівельному командному училищі.

14. З травня 1998 року по липень 2004 року ОСОБА_2 працював в органах прокуратури Миколаївської області: слідчим-стажистом Миколаївської прокуратури по нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства; помічником-стажистом Миколаївської прокуратури по нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства; помічником Миколаївського прокурора по нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства; прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області.

15. З липня 2004 року ОСОБА_2 працював на посаді судді Очаківського міського суду Миколаївської області. Постановою Верховної Ради України від 01 квітня 2010 року № 2009-VI позивач обраний на посаду судді Очаківського міського суду Миколаївської області безстроково. Указом Президента України від 14 січня 2011 року № 33/2011 ОСОБА_2 переведено на посаду судді Заводського районного суду міста Миколаєва.

16. 06 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою про звільнення його з посади судді Заводського районного суду міста Миколаєва у відставку відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України.

17. Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2017 року № 2434/0/15-17 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про звільнення з посади судді Заводського районного суду міста Миколаєва у відставку.

18. Вказане рішення мотивовано тим, що на час призначення ОСОБА_2 на посаду судді, строкова військова служба була визначена як окремий вид військової служби та не могла бути прирівняна до навчання позивача у Волжському вищому військовому будівельному командному училищі, а тому він не має необхідного для звільнення у відставку стажу роботи та не може бути звільнений з посади судді у відставку.

19. ОСОБА_2, вважаючи, що відповідачем неправомірно відмовлено йому у звільненні з посади судді за поданою заявою про відставку, звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що розглядаючи 15 серпня 2017 року заяву ОСОБА_2 про звільнення з посади судді Заводського районного суду міста Миколаєва у відставку, Вища рада правосуддя обґрунтовано виходила з того, що позивач, не може бути звільнений з посади судді у відставку, оскільки не має необхідного для звільнення у відставку стажу роботи.

21. До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно з п. 34 розділу XІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

22. Частиною 2 ч. 4 ст. 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII; чинного на день призначення позивача на посаду судді) було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

23. За наведеного обґрунтування суд першої інстанції дійшов висновку, що до стажу роботи ОСОБА_2, який дає право на відставку судді, підлягає зарахуванню період роботи в органах прокуратури Миколаївської області (загалом 6 років) та 13 років стажу роботи на посаді судді, що є недостатнім для виникнення у позивача права на відставку.

24. Водночас, час навчання ОСОБА_2 у Волжському вищому військовому будівельному командному училищі в період з серпня 1989 року по березень 1993 року не може бути зараховано до стажу, який дає право позивачеві на відставку.

25. До такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ Президента України № 584/95), чинного на час призначення ОСОБА_2 на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

26. Виходячи зі змісту ст. 1 Указу Президента України № 584/95 Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що зарахуванню до стажу, який дає право на відставку, підлягає лише період проходження строкової військової служби.

27. Водночас Законом СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок», чинним на період навчання позивача у Волжському вищому військовому будівельному командному училищі, положеннями якого обґрунтовані позовні вимоги, було розділено навчання у військово-навчальних закладах та строкову військову службу, встановлено як виняток, можливість зарахування навчання до періоду строкової військової служби у певних випадках лише при відрахуванні особи із військово-навчального закладу і подальшому проходженні строкової військової служби.

28. На підтвердження висновку щодо відсутності підстав для врахування часу навчання ОСОБА_2 у Волжському вищому військовому будівельному командному училищі до стажу, який дає право позивачеві на відставку, суд першої інстанції покликався на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 19 квітня 2016 року (справа № 21-813а16).

IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД СУДОВОГО РІШЕННЯ

29. У заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2017 року позивач вказує, що відмова Вищої ради правосуддя у задоволенні його заяви про відставку є неправомірною, оскільки документами, наданими в додатках до цієї заяви, було підтверджено стаж роботи в судовій системі 22 роки 10 місяців (13 років суддівського стажу, 6 років стажу роботи в органах прокуратури та 3 роки і 8 місяців проходження строкової служби).

30. На думку позивача, навчаючись у Волжському вищому військовому будівельному командному училищі в період з серпня 1989 року по березень 1993 року він проходив строкову війську службу, як це передбачено ст. 1 Указу Президента України № 584/95.

31. Позивач вказує, що правовідносини щодо проходження ним військової служби виникли в 1989- 1993 роках та регулювалися Законом СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок», яким серед іншого передбачено, що громадяни, прийняті у військово-навчальні заклади, перебувають на дійсній військовій службі і називаються курсантами.

32. Застосування до спірних правовідносин ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_2 на посаду судді), на думку позивача, є безпідставним.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи та правильність застосування Вищим адміністративним судом України норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

34. Частиною 1 ст. 116 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

35. Відповідно до ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

36. Згідно з п. 34 розділу XІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

37. Відповідно до ч 1 ст. 43 Закону № 2862-XII (чинного на день призначення позивача на посаду судді) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

38. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону №2862-XII).

39. Статтею 1 Указу Президента України № 584/95 було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби (ст. 1 втратила чинність на підставі Указу Президента України від 20 березня 2008 року № 248/2008).

40. У той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, яка набрала чинності з 01 березня 2008 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова № 865) шляхом доповнення її п. 3-1 новим абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».

41. Зі змісту положення п. 3-1 Постанови № 865 встановлено, що зарахуванню до стажу, який дає право на відставку, підлягає лише календарний період проходження строкової військової служби.

42. Вищим адміністративним судом України правильно застосовано Закон СРСР від 12 жовтня 1967 року № 42 «Про загальний військовий обов'язок», чинний у період навчання позивача у Вищому навчальному закладі, яким, зокрема, було розділено навчання у військово-навчальних закладах та строкову військову службу, встановлено, як виняток, можливість зарахування навчання до періоду строкової військової служби у певних випадках лише при відрахуванні особи із військово-навчального закладу і подальшому проходженні строкової військової служби (ст. 12 вказаного Закону).

43. Доводи ОСОБА_2 зазначені у пункті 31 цієї постанови, Суд вважає безпідставними, оскільки поняття «перебування на дійсній військовій службі» та «строкова військова служба» не є тотожними.

44. Правова позиція що час навчання у військовому Вищому навчальному закладі не може бути зараховано до стажу, який дає право на відставку судді була висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2016 року у справі № 800/463/15 та постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 800/593/16 (А/9901/107/18).

45. Отже, висновок Вищого адміністративного суду України про відсутність підстав для зарахування позивачеві до стажу, який дає право на відставку судді часу навчання у Волжському вищому військовому будівельному командному училищі, ґрунтується на правильному застосуванні норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

46. Відтак, встановивши фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2017 року № 2434/0/15-17 є правомірним, оскільки стаж, який дає позивачу право на відставку, складає менше 20 років.

47. За таких обставин Вищий адміністративний суд України ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 244 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2017 року відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п. 3 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб