Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №810/732/16

касаційне провадження №К/9901/27412/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Модна тема» (далі - Товариство) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 (суддя - Брагіна О.Є.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді - Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модна тема» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000272206 від 22.02.2016.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: імпорт товару за контрактом № 2 від 28.04.2015 відбувався в момент переходу права власності від продавця до покупця - при передачі товару перевізнику; втрата вантажу, право власності на який належить резиденту (Товариству), відбулась з незалежних від нього причин - крадіжки товару; Товариством вжито всіх заходів для розшуку вкраденого товару (винних осіб) з метою ввезення його на територію України (відшкодування збитків), у зв'язку з чим вини позивача в порушенні господарського зобов'язання та правил здійснення господарської діяльності немає; з огляду на повне виконання італійською компанією «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A» своїх зобов'язань з поставки товару, Товариство не мало та не має правових підстав для звернення до нерезидента з позовом про стягнення з нього заборгованості, виходячи з положень статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Київський окружний адміністративний суд постановою від 19.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що: наявність розбіжностей у наданих Товариством міжнародних перевізних документах, відсутність доказів про фактичне відвантаження товару згідно умов договору № 2 від 28.04.2015 та ненадання інших документів на підтвердження відвантаження товару слугували підставою для висновку про те, що фактичного відвантаження товару компанією «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A» не відбулось; згідно кримінального законодавства Італії - Кримінального кодексу, затвердженого Королівським указом № 1398 від 19.10.1930, та Кримінально-процесуального кодексу 1988 року, факт крадіжки в республіці підтверджується не заявою, а судовим рішенням (вироком суду), з урахуванням того, що усні свідчення ОСОБА_2 є лише заявою особи, яка не має відношення до виконання контракту № 2 від 28.04.2015, оскільки згідно заяви № 1 від 05.10.2015 відповідальними особами за відвантаження товару сторонами контракту № 2 від 28.04.2015 були визначені ОСОБА_8 та ОСОБА_9; лист Святошинського УП ГУ НП у місті Києві від 01.12.2015 № б/н 51/11807 про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 Кримінального кодексу України, на території Республіки Італія не є належним доказом крадіжки (або факту скоєння іншого кримінального правопорушення) з наведених вище підстав.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.09.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки положенням пункту 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини другої статті 218 Господарського кодексу України 136 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 614 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також тому, що ОСОБА_2 є керівником компанії «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A». Також скаржник посилається на те, що в матеріалах справи наявна міжнародна товарно-транспортна накладна, яка підтверджує факт відвантаження товару постачальником у транспортний засіб перевізника, а відсутність у ній певних реквізитів не може вливати на її дійсність, з урахуванням того, що всі інші документи на товар були вкрадені разом з товаром.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2019 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 29.01.2019, під час якого суд дійшов висновку про призначення справи до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 19.02.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 28.04.2015 між Товариством (покупцем) та Компанією «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.» (Італія) (продавцем) був укладений контракт № 2, відповідно до умов якого продає, а покупець купує взуття для походів та активного відпочинку під торговою маркою «GRISPORT», супутні товари та рекламну продукцію за цінами, в асортименті, кількості, в строки та на умовах згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього контракту, які додаються до кожної поставки (стаття 1); покупець зобов'язаний здійснити передоплату на суму 100% від вартості товару, належного до відвантаження згідно специфікації до контракту (оригінал або сканована копія), з оплатою по наданих документах. Ціни на товари приймаються на умовах FCA Castelcucco, Італія (згідно Інкотермс 2000), якщо інші умови не були узгоджені в специфікації до контракту (стаття 3); право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару згідно CMR. Умови поставки FCA Castelcucco, Італія (згідно Інкотермс 2000), якщо інші умови не були узгоджені в специфікації до контракту. Можливе відвантаження товару третіми особами за дорученням продавця (стаття 4).

19.06.2015 Товариство перерахувало на користь Компанії «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.» попередню оплату за товар на суму 3200,00 Євро.

05.10.2015 між Товариством (замовником) та ТОВ «УВК Україна» (експедитором) був укладений договір № 0510/1-15к про надання транспортно-експедиторського обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за винагороду і за рахунок замовника організувати перевезення вантажів замовника та виконання зазначених у заявці додаткових послуг, пов'язаних з міжнародними перевезеннями (пункт 1.1 статті 1); транспортно-експедиторське обслуговування складається з комплексу послуг, що надається експедитором замовнику, які узгоджуються сторонами на підставі заяви замовника (пункт 1.2 статті 1); заявка на перевезення містить інформацію про характер вантажу, його вартість з вказівкою на особливості вантажу - небезпека, габарити, вагу, спеціальні вимоги під час завантаження, час і дату подачі транспорту під завантаження, адреси та контакти вантажовідправника і вантажоодержувача, маршрут, проміжні пункти прямування та вид транспорту (пункт 1.3 статті 1); кожне міжнародне автомобільне перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами підтверджується відповідним товарно-транспортним документом (CMR) та підписаним сторонами актом виконаних робіт (пункт 2.3 статті 2); експедитор зобов'язаний укладати від імені замовника договори і угоди з третіми особами, транспортними, експедиторськими та іншими компаніями для виконання зобов'язань за цим договором (пункт 3.1.3 статті 3).

05.10.2015 Товариством та ТОВ «УВК Україна» була підписана заявка № 1, у які сторони узгодили комплекс послуг, які ТОВ «УВК Україна» зобов'язане Товариству, у тому числі: адреса завантаження (Via Erega n.1 31030, Castelcucco (TV), Italy), вантажовідправник («CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.»), особа, відповідальна за навантаження (ОСОБА_8 / ОСОБА_9), дата і час завантаження (08.10.2015 - 09.10.2015); місце митного оформлення (Consulsped in Treviso), вантажоотримувач (Товариство), строк доставки вантажу на митницю (до 14.10.2015); транспортний засіб (НОМЕР_1/НОМЕР_2), ПІБ водія (ОСОБА_4).

08.10.2015 Компанія «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.» здійснила завантаження вантажу на транспортних засіб НОМЕР_1/НОМЕР_2, поданий Товариством, на підтвердження чого надало Товариству інвойс № 10074 та копію міжнародної транспортної накладної № 202702. При цьому, в міжнародній транспортній накладній був зазначений автомобіль із державними номерними знаками НОМЕР_1/НОМЕР_2, а компанією-перевізником - Транзит Плюс (Україна, Ужгород).

12.10.2015 Компанія «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.» повідомила Товариство, що транспортний засіб з відвантаженим товаром не прибув для митного оформлення на митницю в Італії, у зв'язку з чим Товариство звернулось до Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинене кримінальне порушення, на підставі якої 27.11.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне провадження за № 12015100080011807 за фактом вчинення шахрайства у особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України.

В свою чергу, виконавчий директор Компанії «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.» - ОСОБА_5 15.12.2015 звернувся із усною заявою про злочин до Поліцейського відділку ОСОБА_6 ОСОБА_7 про те, що його компанія 08.10.2015 стала жертвою незаконного присвоєння у інший непередбачений спосіб, а саме - 09.10.2015 автомобіль (тягач і причіп) із номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, прибув до Компанії «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.» для отримання товару, проте після завантаження автомобіль не прибув до митниці Тревізо, про що митний орган Італії 12.10.2015 повідомив Компанію «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.», а вона, в свою чергу, повідомила про це Товариство, яке звернулось до правоохоронних органів України.

Товариство листом за вих. № 0212/01 від 02.12.2015 повідомило Інспекцію про зазначені обставини, до якого додало копії вказаних вище документів, та просило призупинити нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД по контракту № 2 від 28.04.2015, укладеному між Товариством та Компанією «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.».

Інспекція провела невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з нерезидентом - Компанією «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.» (Італія) згідно контракту № 2 від 28.04.2015 за період з 19.06.2015 по 08.02.2016, результати якої оформлені актом № 24/10-13-22-02/1/38738033 від 08.02.2016, за висновками якого Товариством були порушені вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», постанов Національного банку України від 03.06.2015 № 354 та від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринку», які полягали у тому, що нерезидентом Компанією «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.» не було поставлено Товариству товар вартістю 3200,00 Євро, граничним терміном поставки якого було 17.09.2015, протягом 144 днів (з 18.09.2015 по 08.02.2016).

На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 000272206 від 22.02.2016, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нарахувала Товариству суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 33782,58 грн.

Відповідно до положень частин першої, четвертої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктами 1 постанов Правління Національного банку України від 03.06.2015 № 354 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до підпункту «в» пункту 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості [якщо право власності на товар відповідно до умов договору належить резиденту]. Наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події.

Таким чином, для незастосування відповідальності, передбаченої статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Товариство повинне було надати контролюючому органу документи, які відповідають вимогам пункту 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на те, що надані Товариством документи на підтвердження настання випадку, визначеного пунктом 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), містять розбіжності, а саме: згідно міжнародної транспортної накладної вантаж був відвантажений компанії Транзит Плюс (Україна, Ужгород), а не ТОВ «УВК Україна», з яким Товариством був укладений договір № 0510/1-15к від 05.10.2015 про надання транспортно-експедиторського обслуговування, та відсутності доказів укладення ТОВ «УВК Україна» від імені Товариства договору з Транзит Плюс (Україна, Ужгород), як передбачено пунктом 3.1.3 статті 3 договору № 0510/1-15к від 05.10.2015; усна заява про злочин виконавчого директора Компанії «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.» ОСОБА_5 містить розбіжності щодо дат прибуття та завантаження транспортного засобу товаром, а також зважаючи, на те, що така заява була подана лише 15.12.2015, тобто через два місяці після настання вказаних у заяві подій, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити. Посилання скаржника на те, що документи, які супроводжували вантаж, були вкрадені разом із товаром, а ОСОБА_5 є виконавчим директором Компанії «CALZATURIFICIO GRISPORT, S.p.A.», не спростовують розбіжностей, наявних у наданих Товариством документах, що унеможливлює застосування положень пункту 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Модна тема» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна