Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №638/7702/17

адміністративне провадження №К/9901/37459/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі - управління ПФУ) на постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 26 червня 2017 року (суддя Шишкін О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (судді Калитка О.М., Кононенко З.О., Бондар В.О.) у справі № 638/7702/17 за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ, в якому просила суд визнати протиправними дії та скасувати рішення управління ПФУ щодо відмови їй у призначенні пенсії за вислугу років на підставі Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) згідно із заявою від 06 квітня 2017 року; зобов'язати управління ПФУ здійснити призначення позивачу пенсії за вислугу років з часу звернення із розрахунку 90 відсотків від середнього розміру щомісячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру, відповідно до статті 501 Закону № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом України від 26 листопада 1993 року № 3662-12, у редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-111.

Дзержинський районний суд міста Харкова постановою від 26 червня 2017 року позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 вересня 2017 року це рішення залишив без змін.

Суди дійшли висновку про протиправність відмови управління ПФУ в призначенні пенсії позивачці, оскільки, на думку судів, вона набула права виходу на пенсію відповідно до Закону № 1789-ХІІ, який був чинний на час призначення її на роботу в органах прокуратури. До того ж за Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) збільшено стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 501 Закону № 1789-ХІІ, що є звуженням прав позивача у розумінні Конституції України.

Управління ПФУ не погодилося із цими рішеннями і звернулося із касаційною скаргою про їх скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Вважаючи оскаржені рішення такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скаржник, зокрема, указав, що суди не врахували положення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), за якими у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У зв'язку з тим, що такий закон не прийнятий, позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років. Вважає, що до спірних відносин підлягає застосуванню Закон № 213-VІІІ, який був прийнятий пізніше, ніж Закон № 1697-VII.

ОСОБА_1 у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін з огляду на їх відповідність нормам чинного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 з 08 лютого 1993 року та на час розгляду справи в цих судах працювала в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки.

06 квітня 2017 року позивачка звернулась до управління ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років на підставі статті 501 Закону № 1789-ХІІ.

Рішенням від 06 квітня 2017 року № 586 відповідач відмовив їй в призначенні пенсії з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII, яким з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, зокрема відповідно до Закону № 1789 ХІІ, та статті 86 № 1697-VII, якою регулюється питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури та яка набрала чинності з 15 липня 2015 року.

Щодо застосування до спірних відносин Закону № 213-VIII у системному зв'язку із нормами права, що регулюють ці відносини, слід зазначити таке.

За змістом пояснювальної записки до проекту Закону № 213-VIII його прийняття обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих Законів України.

Законом № 213-VIII внесені аналогічні за змістом зміни, зокрема, до статті 501 Закону № 1789-ХІІ і до статті 86 прийнятого, але нечинного на той час, Закону № 1697-VIІ щодо припинення виплати пенсії та обмеження її розміру працюючим працівникам прокуратури, визначення її розміру з 01 січня 2016 року відповідно до Закону № 1058-IV та встановлення максимального розміру пенсії.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII «у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Буквальний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що нею за умови неприйняття спеціального закону щодо призначення всіх пенсій, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до наведеного переліку законів. Тобто, ця норма за своїм змістом містить окремі умови призначення пенсій для визначеної категорії осіб. Оскільки до 01 червня 2015 року спеціального закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, застосуванню підлягає друга її частина щодо скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до наведеного переліку. Такі обставини свідчать про намір законодавця відходу від особливих умов призначення пенсій для певної категорії осіб і переведення їх на загальні умови.

Верховний Суд України в постанові від 24 травня 2016 року у справі № 333/6710/15-а щодо аналогічних відносин висловив таку правову позицію: оскільки Закон № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з указаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VI (який значиться в наведеному переліку законів). З 01 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону № 1058-IV.

Аналіз положень пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII дає підстави для висновку, що ним скасовано діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону № 1789-ХІІ.

Закон № 1789-ХІІ частково втратив чинність з 15 липня 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VIІ, який є чинним і на сьогодні.

Статтею 86 Закону № 1697-VIІ визначено і на теперішній час регулюється питання забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність звернення позивачки до управління ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років на підставі статті 501 Закону № 1789-ХІІ та відповідно протиправність відмови відповідача, не відповідають наведеній правовій позиції.

Відповідно до частин першої - третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини, однак помилково застосували норми матеріального права. Обставини справи не потребують додаткового дослідження доказів. Підставами для втручання в судові рішення є неправильне розуміння і порушення норм матеріального права, які є достатніми для того, що їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова задовольнити.

Постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 26 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 638/7702/17 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко