Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2018 року

Київ

справа №807/1446/15

адміністративне провадження №К/9901/6639/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Агропромислово - торгового підприємства "Бобовище" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року (головуючий суддя Іщук Л.П., судді Дякович В.П. та Онишкевич Т.В.), -

в с т а н о в и в :

У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Агропромислового - торгового підприємства "Бобовище" в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Мінагрополітики України № 129-п від 07 липня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1." з посади директора агропромислово - торгового підприємства "Бобовище", поновити позивача на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 2757,00 грн та стягнути 25000 грн моральної шкоди.

Позов мотивований необґрунтованістю та протиправністю оскаржуваного наказу, оскільки при звільненні ОСОБА_1 з посади були порушені вимоги трудового законодавства, зокрема, ст. ст. 40, 43, 49-2 КЗпП України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністра аграрної політики та продовольства України від 07 липня 2015 року № 129-п "Про звільнення ОСОБА_1." з посади директора агропромислово-торгового підприємства "Бобовище" згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора агропромислово-торгового підприємства "Бобовище" та стягнуто з агропромислово-торгового підприємства "Бобовище" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 2757 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи постанову від 22 вересня 2015 року Закарпатський окружний адміністративний суд виходив з того, що ОСОБА_1 був звільнений з посади директора агропромислово-торгового підприємства "Бобовище" з порушенням чинного законодавства, зокрема, була порушена процедура звільнення позивача з посади, встановлена трудовим законодавством.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 лютого 2016 року апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задовольнив частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року - скасував, а провадження у вказаній справі закрив.

Приймаючи ухвалу від 03 лютого 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що даний позов не є адміністративним, оскільки з огляду на п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а тому постанова суду має бути скасована, а провадження у справі - закрито.

22 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 31 січня 2018 року прийнята до провадження та 16 лютого 2018 року призначена до розгляду у письмовому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), передбачено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 31 січня 2018 року прийнята до провадження та 16 лютого 2018 року призначена до розгляду у письмовому провадженні у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга позивача вмотивована тим, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади директора ПАТ «Бобовище» належить до рішень суб'єкта владних повноважень у вигляді правових актів індивідуальної дії, а спори щодо його оскарження - до переліку спорів, встановлених ч. 2 ст. 17 КАС України.

Міністерство аграрної політики та продовольства України подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року. Відповідач вважає, що спірний наказ прийнято відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не при здійсненні владних управлінських функцій, а для врегулювання трудових відносин між працівником та підприємством, а тому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив провадження по справі, оскільки спірні правовідносини носять приватно-правовий характер.

Касаційна скарга залишається без задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з копії трудової книжки позивача, що 23 січня 2014 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище" на посаду директора.

Крім того, з наявного в матеріалах справи Статуту Агропромислово-торгового підприємства "Бобовище" (далі - Статут) суд апеляційної інстанції встановив, що дане підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України - органу управління майном.

У статті 6 Статуту зазначено, що управління підприємством здійснює його керівник, наймання керівника здійснюється органом управління майном шляхом укладання з ним контракту, підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штати.

Будь-які відомості про те, що посада керівника підприємства належить до посад державних службовців у Статуті відсутні. Трудова книжка ОСОБА_1 не містить запис про складення позивачем присяги державного службовця та присвоєння рангу державного службовця.

З наведеного випливає, що відносини, що склалися між позивачем та відповідачами, не є публічно-правовими, оскільки спір між фізичною особою - ОСОБА_1 з Агропромислово-торговим підприємством "Бобовище" та органом державної влади - Мінагрополітики України виник з приводу перевірки правильності оскаржуваного наказу, прийнятого суб'єктом владних повноважень не при здійсненні владних управлінських функцій, а для врегулювання трудових відносин між працівником та підприємством.

Ураховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції про те, що предмет спірних правовідносин носить приватно-правовий характер, а тому даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, повністю узгоджуються з діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуючий В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа