Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №826/20776/14

адміністративне провадження №К/9901/2451/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (далі - Уповноважена особа; Фонд; Банк відповідно) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року (судді Земляна Г.В., Горбань Н.І., Межевич М.В.) у справі № 826/2322/16 за позовом ОСОБА_2 до Фонду, Уповноваженої особи про визнання дій протиправними, -

встановив:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправним дії та рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 26 червня 2014 року № 42843, укладеного між ОСОБА_2 та Банком (далі - Договір банківського вкладу) та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору; визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення ОСОБА_2 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку, за договором банківського вкладу; визнати протиправними дії Уповноваженої особи щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду за договором банківського вкладу; визнати протиправним рішення Фонду, яке викладено в протоколі виконавчої дирекції Фонду від 18 листопада 2014 року № 237/14 в частині тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду за договором банківського вкладу; визнати протиправним бездіяльність Фонду щодо не включення ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку; зобов'язати Фонд відшкодувати кошти у розмірі 200 000 грн (сума граничного розміру відшкодування) за її вкладом за договором банківського вкладу; зобов'язати Уповноважену особу надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000 грн за рахунок коштів Фонду за договором банківського вкладу; зобов'язати Фонд та Уповноважену особу Фонду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вимоги обґрунтувала тим, що рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, відсутні законні підстави для відмови їй у виплаті гарантованої суми коштів за договором депозиту та не включення її до реєстру вкладників.

Суди встановили, що 27 червня 2014 року ОСОБА_3 і Банк уклали договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843, на підставі та на виконання підпункту 2.1.1 цього договору Банк відкрив позивачці рахунок.

Відповідно до квитанції від 27 червня 2014 року №.57140.17334.4 на цей рахунок ОСОБА_3 перерахувала кошти в розмірі 179 653 грн 19 коп.

14 серпня 2014 року Правління Національного банку України (далі - НБУ) ухвалило постанову № 491 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних».

Цього ж дня, 14 серпня 2014 року, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Правління НБУ постановою від 10 листопада 2014 року № 717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та виконавча дирекція Фонду рішенням від 13 листопада 2014 року № 119 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» і призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» відповідно відкликали банківську ліцензію Банку, розпочали процедуру його ліквідації та призначили уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І.

18 листопада 2014 року Уповноважена особа Фонду видала наказ № 6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів», відповідно до якого договори, зазначені у додатку, у тому числі і договір банківського вкладу (депозиту) від 26 червня 2014 року № 42843, укладений між Банком та позивачкою, визнано нікчемними на підставі пункту 6 частини другої статті 37 та частин другої та третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ), тобто у зв'язку зі здійсненням Уповноваженою особою Фонду перевірки законності операцій Банку, зверненням її до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, виявлення, що така операція призвела до неплатоспроможності Банку, надання окремим кредиторам переваг перед іншими вкладниками та інше.

Зазначений наказ було погоджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18 листопада 2014 року № 237/14.

02 грудня 2014 року Уповноважена особа Фонду листом № 001/485 повідомила позивачку про те, що правочини, у тому числі Договір банківського вкладу, операції з внесення та перерахування грошових коштів на рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону № 4452-VІ та статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), у зв'язку з чим позивача не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Вважаючи, що в Уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для визнання Договору банківського вкладу нікчемним, і відповідачі протиправно не включили позивача до переліку і надалі до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 07 травня 2015 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору; зобов'язав Уповноважену особу Фонду надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000 грн. за рахунок коштів Фонду за договором банківського вкладу. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 червня 2015 року це рішення залишив без змін.

Суди попередніх інстанцій, коли ухвалювали такі рішення, виходили з того, що відповідачі не навели, а суди не встановили підстав для визнання нікчемним Договору банківського вкладу. Не надано також доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 ЦК питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Суди зауважили, що відповідного судового рішення про визнання недійсним Договору банківського вкладу матеріали справи не містять, та про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.

Фонд не погодився із рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що суди не дослідили повно, всебічно та об'єктивно докази у справі і хибно оцінили фактичні обставини справи. Наголошує, що позивачка вносила гроші у позаробочий час, які їй не належали, а були передані від іншого великого вкладника банку. Таким чином останній мав на меті отримати всі вкладені кошти за рахунок Фонду, чим отримав перевагу перед іншими кредиторами банку.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено певну суму, яка обчислюється в тисячах доларів США, строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення [у тому рішенні оцінювалися дії АТ «Дельта Банк»] до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій Уповноваженої особи Фонду щодо відмови надати Фонду додаткову інформацію щодо вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає рішення суду першої та апеляційної інстанцій обґрунтованими та такими, що відповідають закону.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, а тому правового значення не мають та правильності висновків судів не спростовують.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко