Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2018 року у справі №815/4532/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 грудня 2018 року

справа №815/4532/15

адміністративне провадження №К/9901/19242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинівському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у складі судді Харченко Ю.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у складі суддів Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Крусяна А.В. у справі №815/4532/15 за позовом Дочірнього підприємства «Автотрейдінг - Одеса» до Державної податкової інспекції у Малинівському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

07 серпня 2015 року Дочірнє підприємство «Автотрейдінг - Одеса» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малинівському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 29 квітня 2015 року №0001312201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 21343664 грн. за 2013 рік та №0001322201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 66761 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 33381 грн., а також визнати протиправними дії податкового органу щодо залишення без розгляду заперечень Підприємства від 27 квітня 2015 року на акт від 20 квітня 2015 року №2174/31976605/45/22-213 "Про результати планової перевірки Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Одеса" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року", з мотивів безпідставності їх прийняття та протиправності вчинених дій.

29 лютого 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, позов Підприємства задоволений частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 29 квітня 2015 року №0001312201 та №0001322201, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили правомірність формування позивачем даних податкової звітності з податку на прибуток, податкового кредиту та недоведеність податковим органом податкових правопорушень покладених в основу зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшення грошових зобов'язань з податку на податку на додану вартість шляхом прийняття податкових повідомлень - рішень.

05 грудня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

06 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №815/4532/15 з Одеського окружного адміністративного суду.

05 січня 2017 року справа №815/4532/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

01 лютого 2017 року Підприємством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

09 лютого 2018 року справа №815/4532/15 та матеріали касаційної скарги К/9901/19242/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31976605, перебуває на податковому обліку з 19 квітня 2002 року, є платником податку на додану вартість з 02 липня 2008 року, є авторизованим дилером зі збуту автомобілів, їх гарантійного, сервісного та післягарантійного обслуговування й ремонту, статус якого зобов'язує дотримуватись стандартів, встановлених виробником торгової марки Skoda, у тому числі, щодо технології ремонту, запчастин, що мають використовуватись тощо.

Податковим органом у лютому-квітні 2015 року проведено документальну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 20 квітня 2015 року №2174/31976605/45/22-213 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 29 квітня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0001312201 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 21 343 664 грн. за порушення пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0001322201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 66761 грн., за порушення підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 33381 грн., без зазначення правової підстави їх застосування.

Суд з огляду на доводи касаційної скарги, вбачає доцільним здійснення касаційного перегляду в розрізі податків та спірних операцій.

Аналіз судових рішень судів попередніх інстанцій, акту перевірки зумовлює висновок про те, що порушення щодо податку на прибуток, які призвели до зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік, умовно діляться на два підвиди, які стосуються складу витрат та порядку їх визначення та перенесенням від'ємного значення попередніх податкових періодів, при цьому у спірному податковому повідомленні-рішенні визначена виключно норма пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, правовим регулюванням якої не охоплюється предмет спірного рішення.

Щодо включення позивачем до складу операційних витрат, адміністративних витрат та вартості послуг на збут.

Податковий орган доводить віднесення до складу адміністративних витрат, а саме, послуг з мийки вивісок і фасадного скління з двох сторін та інформаційно-консультаційних послуг без належного, та достатнього документального підтвердження необхідними первинними документами, що підтверджують використання таких послуг у господарській діяльності Підприємства.

Послуги з мийки вивісок і фасадного скління з двох сторін, придбані у жовтні 2011 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будедем» на загальну суму 4575грн., у травні, вересні 2012 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Євробуд» на загальну суму 10000 грн., у квітні, жовтні 2013 року у Приватного підприємства «Монро-Роуд» на загальну суму 10833 грн., інформаційно-консультаційних послуг, придбаних у Фізичної особи-підприємця у липні, серпні, жовтні 2012 року, загальною сумою 17700 грн.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій встановили укладення та виконання між Підприємством, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будедем», як виконавцем договору про надання послуг від 10 травня 2011 року, предметом якого є виконання клієнтських послуг (робіт), договорів про надання послуг з клінінгу від 29 квітня 2013 року з Приватним підприємством «Монро-Роуд», від 04 травня 2012 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ком-Євробуд», встановили зв'язок отриманих позивачем послуг із господарською діяльністю Підприємства висновуючись на аналізі видів його господарської діяльності, одним з основних якої є торгівля автотранспортними засобами, яка здійснюється підприємством в автосалонах, утримання яких у належному санітарному стані вимагає здійснення миття їх фасадного скління, висота якого досягає 7 метрів, загальна площа поверхонь - 15 тисяч квадратних метрів, що відповідно потребує використання спеціальної техніки та, як наслідок, залучення спеціалізованих підприємств, що володіють такою технікою, та мають дозвіл на виконання робіт на висоті. У зв'язку з чим, належний зовнішній вигляд фасадного скління, та вивісок автосалону сприяє залученню клієнтів та, як наслідок, продажу автомобілів, а тому послуги з миття фасадного скління автосалонів, надані Підприємству позивача його контрагентами за висновком судів попередніх інстанцій пов'язані з господарською діяльністю Підприємства з продажу автомобілів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Підприємством, як замовником 14 червня 2012 року, 01 серпня 2012 року, 02 жовтня 2012 року укладено та виконано договір з Фізичною особою-підприємцем, як виконавцем про надання інформаційно-консультаційних послуг, предметом якого є надання інформаційно-консультаційних послуг та проведення семінарів на тему «Як ефективно керувати продажами», «Як створити бум клієнтів зараз», «Активні продажі», для працівників, котрі безпосередньо зайняті продажем автомобілів, з метою використання отриманих знань, та навичок для збільшення об'ємів продаж автомобілів та, як наслідок, доходу Підприємства.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з огляду на доведеність отримання та віднесення витрат пов'язаних з операційною діяльністю до складу витрат відповідно до пункту 17, 18, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), визнанням їх такими, що пов'язані з господарською діяльністю Підприємства, та використанні в оподаткованих операціях, який підлягає застосуванню у межах спірних відносин, як джерело права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, яка діє після 15 грудня 2017 року).

Факт включення понесених витрат Підприємством відповідно до вимог Стандарту 16 встановлений актом перевірки, (ряд.06.2 Декларації «Витрати на збут») на підставі первинних документів.

Доведеним є також зв'язок з господарською діяльністю та доходами поточного періоду, всього на суму 17815 грн., з яких 16620 грн. - в межах господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан авто», 1195 грн. в межах господарських операцій з Приватним підприємством «ВІП-Рент», з огляду на це, факт використання послуг, отриманих у вказаних контрагентів, у господарській діяльності Підприємства підтверджений відповідними первинними документами.

Відповідачем актом перевірки зазначено, що Підприємством необґрунтовано віднесено до складу витрат на збут вартість послуг без належного та достатнього документального підтвердження необхідними первинними документами, використання таких послуг у господарській діяльності, зокрема, преміальну винагороду за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» виплаченої в межах виконання договору від 01 січня 2011 року на сервісне обслуговування на загальну суму 53782 грн., як преміальну винагороду за додаткове залучення 485 клієнтів, преміальну винагороду за додаткове залучення 207 клієнтів виплачену Товариству з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь» на загальну суму 14195 грн., витрати, понесені підприємством на оплату винагороди агенту є цілком виправданими та пов'язаними із господарською діяльністю підприємства, оскільки принесли додатковий дохід, котрий значно перевищив витрати підприємства на послуги агента, преміальну винагороду виплачену в межах агентського договору від 20 листопада 2008 року, придбану у Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар» Дилерського договору про співпрацю у сфері сервісного обслуговування автомобілів марки Skoda від 30 грудня 2011 року №01512, укладеного між Підприємством (Авторизований Дилер) та його контрагентом, як виробником, на загальну суму 111003 грн., та договору від 01 січня 2011 року укладеного між цими ж сторонами про надання консультаційних послуг пошукової системи сервісу, преміальну винагороду за сприяння в пошуку 185 клієнтів на ремонт авто, придбану у Фізичної особи - підприємця на загальну суму 87070 грн. згідно договору від 01 жовтня 2010 року з технічного обслуговування та ремонту автомобілів (з урахуванням вартості замінених частин) на 620351,28 грн.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що отримання консультаційних послуг з технічного обслуговування й ремонту автомобілів марки Skoda з використанням електронної ІПСС від офіційного дистриб'ютора продукції торгової марки Skoda - ТОВ «Єврокар», уповноваженого виробником на здійснення продажу транспортних засобів, їх гарантійного та післягарантійного обслуговування, є необхідною умовою для здійснення Підприємством господарської діяльності з продажу, гарантійного та післягарантійного ремонту автомобілів марки Skoda.

Факт надання вказаних послуг підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг, що відповідно спростовує твердження податкового органу про відсутність доказів використання вищевказаних послуг у господарській діяльності позивача.

В межах договору суборенди від 07 липня 2013 року, укладеного між Підприємством, як Суборендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аллегро 11», як Орендодавцем передано в тимчасове платне користування (суборенду) площу, що знаходиться на території Торгового центру «Середньофонтанський», використання послуг суборенди у власній господарській діяльності підтверджується цільовим призначенням об'єкту суборенди - розміщення автомобілів з метою їх презентації, надання послуг підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями первинних документів, котрі повністю відповідають вимогам пунктам 201.1 та 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, та підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, є первинними документами у розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Перевіркою показників відображених у рядку 06.3 Декларації «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року встановлено завищення задекларованих позивачем показників на загальну суму 11 308 944грн., з яких 1456000 грн. - 4 квартал 2011року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за укладеними Підприємством з ПАТ «УніКредит Банк» кредитними договорами, на рефінансування яких були призначені та витрачені кредитні кошти, отримані Підприємством від ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ», які надавалися на фінансування обігових коштів позичальника, водночас отримання позивачем кредитів з метою поповнення обігових коштів свідчить про направленість його діяльності на отримання доходу, та відповідно підтверджує пов'язаність отримання кредиту від ПАТ «АКБ «Київ» з метою рефінансування боргу за попередніми кредитними договорами з ПАТ «УніКредит Банк», пов'язане безпосередньо з господарською діяльністю позивача.

Аналізуючи положення підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 141.1 статті 141, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що проценти, сплачені (нараховані) за договором позики на користь фінансової установи, належать до фінансових витрат позичальника, що включаються до складу інших витрат, які своєю чергою, відносяться до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Оскільки можливість надання фінансової допомоги передбачена положеннями Податкового кодексу України, а відповідна допомога надавалася позивачем на поворотній основі, то сам факт надання такої допомоги не може бути підставою для позбавлення платника податків права на віднесення до складу витрат відсотків за користування кредитами.

Актом перевірки зазначено, що Підприємством безпідставно відображено у Декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 44334672 грн., яке зменшено за результатами попередніх перевірок, у Декларації з податку на прибуток за 2012 рік суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 11 566 080 грн., та у Декларації з податку на прибуток за 2013 рік суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 16 849 463грн.

Щодо відображення позивачем у податковій звітності від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попередніх звітних податкових періодів.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, порядок визначення доходів та їх склад, склад витрат та порядок їх визнання, порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів визначено та врегульовано розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України розділ III цього кодексу, який регулює порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств, набирає чинності з 1 квітня 2011року. У свою чергу, відповідно до підпункту 2 пункту 2 Розділу XIX Податкового кодексу України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втрачає чинність з 1 квітня 2011року.

Зокрема, пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 2 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому, пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України не встановлює порядок розрахунку об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств у І кварталі 2011 року, а лише визначає порядок врахування результату розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року, коли таким результатом є від'ємне значення.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, розділ III цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Водночас, за змістом розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втрачає чинність з 01 квітня 2011 року.

Тобто, порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств в І кварталі 2011 року, в тому числі й порядок формування валових витрат та від'ємного значення об'єкта оподаткування в І кварталі 2011 року визначається саме положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не регулюється положеннями Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування зокрема за наслідками року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, яким встановлено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів зумовлює висновок про те, що від'ємне значення 2010 року - безумовна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону, чинного на час існування спірних правовідносин.

Суд погоджується із застосуванням у межах спірних відносин принципу процесуальної преюдиції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, та ухвалою Вищого адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року, по справі №1570/1422/2012, задоволено адміністративний позов Підприємства, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 02 листопада 2011 року №0007491501 в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 25 242 418 грн. за ІІ квартал 2011 року.

Судовими рішеннями встановлено правомірність та ґрунтовність включення позивачем до податкової декларації з податку на прибуток суми від'ємного значення ІІ кварталу 2011року у розмірі 25 242 418грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по справі №1570/992/2012, задоволено частково адміністративний позов Підприємства, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 02 серпня 2011 року №0004132301 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 697 209 грн. В межах розгляду цієї справи встановлено правомірність та ґрунтовність включення позивачем до податкової декларації з податку на прибуток суми від'ємного значення у розмірі 1 697 209 грн.

Відтак, правомірність формування Підприємством витрат за спірними операціями та перенесення сум від'ємного значення попередніх періодів обумовлює безпідставність

зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік.

По податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено правомірність віднесення Підприємством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 66761 грн., з яких 62576 грн. за порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України сформованого на підставі податкових накладних виписаних позивачу його контрагентами в межах фінансово-господарських правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будедем», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ком-Євробуд», ПП «Монро Роуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Алегро 11», Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар», Фізичною особою-підприємцем, які були предметом дослідження формування валових витрат судовими рішеннями у цій справі, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено під час касаційного провадження, факт надання позивачу його контрагентами послуг підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями первинних документів, котрі підтверджують використання наданих послуг у господарській діяльності Підприємства, підстави вважати порушеними вимоги положень зазначеної статті відсутні.

Решта суми, яка обумовила протиправне формування податкового кредиту позивачем за висновком відповідача у чотирьох звітних податкових періодах 2012 року (березень, квітень, травень, червень) за взаємовідносинами з Приватним Підприємством «Гамма Система», за результатами укладення та виконання договору від 01 лютого 2012 року між Підприємством, як Замовником та Приватним Підприємством «Гамма Система», як постачальником, поставки продукції - запасних частин (автомобільні сигналазації), виконання якого підтверджується рахунками, податковими накладними, банківськими виписками, видатковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено формування податкового кредиту за цими взаємовідносинами з дотриманням вимог пункту 198.2. статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, з дотриманням всіх умов його формування а саме, фактичності придбання товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції, наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми податку на додану вартість, подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Контролюючим органом жодним чином не поставлено під сумнів достовірність даних, котрі містять наявні у позивача первинні бухгалтерські документи, як і не зазначено щодо невідповідності їх вимогам законодавства.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 66761 грн. та як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентом позивача продукції виробничо-технічного призначення та послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції та послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції), послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинівському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі №815/4532/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер