Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2018 року у справі №813/3841/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №813/3841/16

адміністративне провадження №К/9901/34418/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №813/3841/16

за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Ільчишин Н.В., суддів: Пліша М.А., Большакова О.О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ начальника Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області від 05 жовтня 2016 року №71-В про звільнення головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб ОСОБА_1 з роботи згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83, п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штатної чисельності).

- поновити на роботі в Дрогобицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 06 жовтня 2016 року на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб.

- стягнути з Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2016 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час звільнення позивача із займаної посади, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників, відповідач не врахував вимог частини першої статті 42 Кодексу законів про працю України, яка визначає переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Стверджує, що посада головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ не підлягала ліквідації. Крім того, при звільненні позивача із займаної посади відповідач не взяв до уваги її високої кваліфікації та продуктивності праці, стаж роботи в органах податкової служби. Вважає, що вона мала переважне право на залишення на роботі як працівник з більш високою кваліфікацією. Позивач зазначає, що наказ про її звільнення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. У зв'язку з протиправним звільненням, просить суд також стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 31 січня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 05 жовтня 2016 року № 71-В "Про звільнення" в частині звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 в Дрогобицькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб з 06 жовтня 2016 року.

Стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 14614 гривень 50 копійок.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнивши позивача на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, відповідач не вжив жодних заходів з метою працевлаштування ОСОБА_1 на відповідній посаді та не надав суду жодних доказів щодо звернення до вищестоящого керівництва з метою працевлаштування ОСОБА_1, що свідчить про порушення встановленого порядку її звільнення. Крім того, при визначенні продуктивності праці ОСОБА_1 за серпень 2016 року Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області не було враховано, що позивач перебувала у декретній відпустці, з якої вийшла лише 09 серпня 2016 року, а тому висновки стосовно продуктивності праці позивача є необ'єктивними та не можуть бути враховані при вирішенні питання переважного права залишення на роботі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 19 червня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі №813/3841/16 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1- відмовити.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вивільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням процедури, оскільки вакантні посади позивачу не пропонувалися у зв'язку з їх відсутністю. У період з 08 липня 2016 року по 05 жовтня 2016 року була вакантна посада заступника начальника - начальника Бориславського відділення, яка відноситься до номенклатури ДФС України, призначення на яку здійснюється головою ДФС України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не є суб'єктом призначення на дану посаду, а тому її не могли запропонувати позивачу.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 має найнижчі показники щодо ефективності праці. Також здійснено аналіз інформації про працівників відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Відповідачем було взято до уваги роботу позивача протягом всього часу, а не лише в період декретної відпустки, як помилково зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 10 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року.

8. 06 березня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

9. Дрогобицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області надала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

10. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участю, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 18 грудня 2018 року.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що Дрогобицька ОДПІ при попередженні про наступне звільнення не запропонувала їй іншу роботу. При цьому, до штатного розпису Дрогобицької ОДПІ на 2016 рік було введене 11 нових штатних посад. Посилається на те, що розпорядження Дрогобицької ОДПІ «Про створення комісії щодо скорочення штатної чисельності працівників» стосується лише керівників самостійних структурних підрозділів у яких проводилося скорочення. Відповідно до розпорядження інформація про продуктивність праці та кваліфікацію повинна була визначатися тільки стосовно тих працівників, які працювали в цих структурних підрозділах. В долучених до матеріалів справи документах відсутня інформація про те, що рівень продуктивності праці визначався щодо усіх працівників Дрогобицької ОДПІ. Також відсутня інформація про те, що продуктивність праці позивача та всіх інших працівників визначалася за весь час роботи. Відповідач з метою порівняння продуктивності праці працівників не встановлював часовий період їх роботи. Крім того, відповідачем не було встановлено показники (критерії) продуктивності праці, використовуючи які можна було визначити та порівняти продуктивність праці.

Доводи, викладені у запереченні на касаційну скаргу (відповідача у справі):

12. Дрогобицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим. Вказує, що введення до штатного розпису 11 нових штатних посад не свідчить про можливість їх пропозиції та зайняття позивачем, оскільки штатний розпис не відображає наявність вакантних посад, а є лише доказом змін в організації виробництва та праці. Перевести ОСОБА_1 за її згодою на іншу роботу не було можливим у зв'язку із відсутністю вакантних посад. Критеріїв визначення кваліфікації працівника законодавство про працю не встановлено. Роботодавець керується суб'єктивною думкою, що склалася про працівника за час його роботи на підприємстві. Оцінка продуктивності праці і кваліфікації позивача, ділових та особистих якостей при виконанні службових обов'язків відповідно до займаної посади, які були взяті за основу при прийнятті спірного наказу є повноваженнями в першу чергу безпосереднього керівника, і не може бути змінена оцінкою іншої особи, у зв'язку з тим, що у такому випадку буду втручання у компетенцію відповідача.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що ОСОБА_1 з 01 серпня 1994 року працювала в органах податкової служби. 30 серпня 1994 року прийняла присягу державного службовця.

14. З 31 березня 2016 року ОСОБА_1 працювала головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб.

15. Згідно з наказом Дрогобицької ОДПІ від 01 липня 2016 року №297 «Про введення в дію змін №1 до структури Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та затвердження переліку змін №1 до переліку індексів структурних підрозділів» введено в дію затверджений 03 червня 2016 року начальником Головного управління ДФС у Львівській області Кондро В.І. перелік змін №1 до структури Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області. Кількість штатних одиниць 127.

16. Відповідно до наказу Дрогобицької ОДПІ від 01 липня 2016 року № 299 «Про введення в дію переліку змін №4 до штатного розпису Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на 2016 рік» введено в дію перелік змін №4 до штатного розпису Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на 2016 рік, затверджений 24 червня 2016 року начальником Головного управління ДФС у Львівській області Кондро І.В. Кількість штатних одиниць 121.

17. Згідно з розпорядженням Дрогобицької ОДПІ від 01 липня 2016 року №18-р «Про створення комісії щодо скорочення штатної чисельності Дрогобицької ОДПІ» створено комісію Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС Львівській області щодо скорочення штатної чисельності працівників Дрогобицької ОДПІ.

18. Зазначеним розпорядженням зобов'язано керівників самостійних структурних підрозділів Дрогобицької ОДПІ у яких проводиться скорочення надати Комісії довідки довільної форми порівняльного аналізу наведенням даних показників продуктивності праці та кваліфікації. При відсутності різниці в продуктивності праці і кваліфікації зобов'язано надати дані про переважне право відповідно до частини 2 статті 42 КЗпП України та підтверджуючі документи підлеглих працівників щодо переважного права залишення на роботі з врахуванням статті 42 та статті 184 Кодексу законів про працю України.

19. Відповідно до службового допису начальника управління податків і зборів юридичних осіб Халавки І.В. від 12 серпня 2016 року №207/12-00/13.09 запропоновано до скорочення зокрема ОСОБА_1 (найнижчий рейтинг серед працівників управління).

20. 08 липня 2016 року позивач була ознайомлена із попередженням про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників Дрогобицької ОДПІ.

21. Наказом Дрогобицької ОДПІ від 05 жовтня 2016 року №71-В "Про звільнення" ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб згідно з пунктом 4 частини 1 статті 83, пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", пунктом 1 статті 40 КЗпП України (скорочення штатної чисельності). Підстава: попередження про наступне вивільнення від 08 липня 2016 року.

22. Не погоджуючись із вказаним наказом позивач оскаржила його до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

23. Конституція України.

23.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

24.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

24.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

25. Кодекс законів про працю України, введений в дію з 1 червня 1972 року Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року №322-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

25.1. Пункт перший частини першої статті 40.Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

25.2. Частина друга статті 40. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

25.3. Частина перша статті 49-2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

25.4. Частина друга статті 49-2. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

25.5. Частина третя статті 49-2. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

26. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9.

26.1. Пункт 19. Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

28. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

29. Із матеріалів справи вбачається, що до складу Управління податків і зборів з юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ входило два відділи - відділ адміністрування ПДВ та відділ адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати.

30. ОСОБА_1 обіймала посаду головного державного ревізора-інспектора, з якої її було в подальшому звільнено, у відділі адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати Управління податків і зборів з юридичних осіб.

31. Згідно з переліком змін №4 до штатного розпису на 2016 рік Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС У Львівській області вбачається, що із структури відділу адміністрування ПДВ, що входить до складу Управління податків і зборів з юридичних осіб, виводиться одна посада головного державного ревізора-інспектора. Із відділу адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати виводиться одна посада заступника начальника відділу.

32. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в Управлінні податків і зборів з юридичних осіб фактично відбулось скорочення штату. Разом з тим, у відділі в якому працювала позивач та який входить до складу вказаного Управління податків і зборів з юридичних осіб посада головного державного ревізора-інспектора не виводилася зі штатного розпису.

33. Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України Верховний Суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

34. Таким чином, враховуючи вищенаведене, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем при звільненні позивача не було дотримано гарантій, передбачених правовими нормами КЗпП України.

35. Стосовно службового допису начальника Управління податків і зборів з юридичних осіб Халавки І.В. від 07 вересня 2016 року щодо проведення аналізу ефективності праці працівників, раціонального використання робочого часу працівників відділу, які адмініструють місцеві податки і збори, ресурсні та рентні платежі за серпень 2016 року, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

36. Зміст вказаного документу свідчить про те, що при визначенні продуктивності праці ОСОБА_1 за серпень 2016 року відповідачем не було враховано, що позивач перебувала у декретній відпустці, з якої вийшла лише 09 серпня 2016 року, а тому правильно зазначив суд першої інстанції, що вищенаведені висновки стосовно продуктивності праці позивача є необ'єктивними та не можуть бути враховані при вирішенні питання переважного права залишення на роботі.

37. Згідно з статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

38. Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року - скасувати.

3. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх