Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.11.2020 року у справі №803/242/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 803/242/16

касаційне провадження № К/9901/12658/18, К/9901/12661/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Кар" (далі - Товариство) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 та касаційну скаргу Львівської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 (суддя Валюх В. М. ) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 (головуючий суддя - Дякович В. П., судді - Іщук Л. П., Сеник Р. П. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Кар" до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

У березні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому з урахуванням уточнень просило: визнати нечинною картку відмови № 209150000/2015/00148 від 13.10.2015; зобов'язати посадових осіб Митниці вчинити дії щодо завершення митного оформлення вантажного автомобіля марки "MAN", модель TGX 24.440, шасі НОМЕР_1 на підставі ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/007297 від
24.07.2015 за ставками акцизного збору, що були на момент подачі вантажної митної декларації.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: до митного оформлення водієм вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 були подані усі необхідні товаросупровідні документи, які відповідали національним та міжнародним вимогам права; постановою Галицького районного суду міста Львова у справі № 461/10652/15-п від 17.11.2015 було відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України за відсутністю в його діях складу правопорушення та закрито провадження у справі, яка не оскаржувалась посадовими особами митного поста "Скнилів" Митниці та набрала законної сили; будь-яких карток відмови на електронну адресу Товариства у жовтні 2015 року не надходило та Товариство не отримало жодного електронного повідомлення, яке б містило картку відмови № 209150000/2015/00148 від 13.10.2015; що порушення митних правил не підтверджене жодними належними доказами, а у прийнятті ЕМД ІМ 40 ДЕ №209150000/2015/007297 від 24.07.2015 було безпідставно відмовлено та без об'єктивних на те причин видано картку відмови № 209150000/2015/00148 від 13.10.2015; оскільки початком митного оформлення згідно статті 248 Митного кодексу України є момент подачі митної декларації і на даний час таке митне оформлення не завершене, то посадові особи Митниці зобов'язані вчинити дії щодо завершення митного оформлення вантажного автомобіля марки "MAN" за ставками акцизного збору, що діяли на дату подачі митної декларації -
24.07.2015.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 12.04.2016 позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував картку відмови Митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209150000/2015/00148 від
13.10.2015; зобов'язав Митницю вчинити дії щодо завершення митного оформлення товару за електронною митною декларацією прийнятті ЕМД ІМ 40 ДЕ №209150000/2015/007297 від 24.07.2015; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: оскільки в оскаржуваній картці відмови підставою для відмови у митному оформленні (випуску) товарів вказано неможливість подальшого митного оформлення у зв'язку зі складенням стосовно водія вантажного автомобіля марки "MAN" - ОСОБА_1 протоколу про порушення митних правил № 1959/20900/15 від
03.09.2015 за ознаками статті 483 Митного кодексу України, тоді як в подальшому постановою Галицького районного суду міста Львова від 17.11.2015 у справі № 461/10652/15-п було відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України за відсутністю в його діях складу правопорушення, з огляду на що картки відмови є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки фактів порушення митних правил в судовому порядку встановлено не було; отримані від нерезидентів документи на запити Митниці не можуть братися до уваги, оскільки за приписами пункту 8 частини 1 статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів, тобто, митний орган вправі надсилати запити до державних фіскальних органів іноземних держав, з якими укладені відповідні міжнародні договори, а не безпосередньо до юридичних та фізичних осіб, які знаходяться на території іноземної держави; оскільки чинним законодавством України прямо не врегульовані правові наслідки скасування в судовому порядку картки відмови, а положеннями частини 5 статті 255 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених частини 5 статті 255 Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії, тоді як митне оформлення у зв'язку із скасуванням вказаної вище картки відмови не можна вважати завершеним, з огляду на що позовна вимога про зобов'язання посадових осіб Митниці вчинити дії щодо завершення митного оформлення вантажного автомобіля за ЕМД ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015 за ставками акцизного збору, що діяли на дату подачі вантажної митної декларації підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання Митниці вчинити дії щодо завершення митного оформлення товару за електронною митною декларацією ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання посадових осіб Митниці вчинити дії щодо завершення митного оформлення за ставками акцизного збору, що діяли на момент подачі вантажної митної декларації, суд першої інстанції виходив з того, що спору відносно митних платежів між сторонами не існує, акцизний збір не відноситься до митних платежів, передбачених пунктом 27 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, а визначення розміру належних до сплати митних платежів відноситься до компетенції митного органу, з огляду на що суд не вправі переймати на себе повноваження іншого державного органу.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.09.2016 скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Митниці вчинити дії щодо завершення митного оформлення товару за електронною митною декларацією прийнятті ЕМД ІМ 40 ДЕ №209150000/2015/007297 від 24.07.2015 та ухвалив нове рішення в цій частині, яким відмовив у задоволенні позову в цій частині; в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Митниці вчинити дії щодо завершення митного оформлення товару за електронною митною декларацією прийнятті ЕМД ІМ 40 ДЕ №209150000/2015/007297 від 24.07.2015 та відмовляючи у цій частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. В решті суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.

Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що у зв'язку зі скасуванням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного використання від 13.10.2015 № 209150000/2015/00148 митне оформлення не завершене, а жодним положенням Митного кодексу України не встановлено можливості не завершувати митне оформлення, з огляду на що Митниця зобов'язана завершити митне оформлення товару за електронною митною декларацією прийнятті ЕМД ІМ 40 ДЕ №209150000/2015/007297 від
24.07.2015, оскільки інших дій у даних правовідносинах норми Митного кодексу України не передбачають.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.11.2016 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: за інформацією, наведеною у отриманих на запити Митниці документах, громадянин ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та отримувача, вартості, а також року виготовлення автомобіля; складення митним органом картки відмови в прийнятті митної декларації не залежить від того чи особу, відносно якої складався протокол про порушення митних правил, було притягнуто до адміністративної відповідальності чи ні, з огляду на що не притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно постанови Галицького районного суду міста Львова від 17.11.2015 у справі № 461/10652/15-п в жодному разі не спростовує факту заявлення декларантом Товариства неправдивих відомостей щодо вартості товару, у зв'язку з чим картка відмови від 13.10.2015 № 209150000/2015/00148 є правомірною.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.11.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства та касаційну скаргу Митниці до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 10.11.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, а касаційна скарга Митниці підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 24.07.2015 в зону митного контролю митного поста "Скнилів" Митниці був доставлений товар, а саме: вантажний автомобіль марки "MAN", модель TGX 24.440 бувший у використанні, шасі № НОМЕР_2,2010 року виготовлення.

Для митного оформлення були надані наступні документи: ЕМД ІМ 40 ДE № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015 року, Invoice (фактура) № 0261 від
21.07.2015, сертифікат відповідності №.178.00.50812-15, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на вантажний автомобіль марки "MAN" модель TGX
24.440, шасі № НОМЕР_2. В графах 22,42 ЕМД ІМ 40 EE № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015 було вказано ціну товару у розмірі 8000,00 Євро, визначену за резервним методом.

13.10.2015 Митницею (митний пост "Скнилів") було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209150000/2015/00148, згідно якої повідомила про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: неможливість подальшого митного оформлення, складання протоколу про порушення митних правил № 1959/20900/15 від 03.09.2015 за ознаками статті 4831 Митного кодексу України, подання митному органу як підстави митного оформлення документів, що містять неправдиві дані. Також, у картці відмови Митниця роз'яснила вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із складанням протоколу про порушення митних правил, можливість оскаржити до вищестоящого органу або в суді.

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 17.11.2015 у справі № 461/10652/15-п було відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України за відсутністю в його діях складу правопорушення, справу про адміністративне правопорушення провадженням закрито. Зокрема, в мотивувальній частині постанови було вказано, що в ході судового розгляду судом оглянуто оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на вантажний автомобіль марки "MAN" модель TGX 24.440, шасі № НОМЕР_2, з якого вбачається, що датою першої реєстрації зазначеного транспортного засобу є 02.09.2010, державний номерний знак НОМЕР_4. З наданого перекладу електронного листа від 02.09.2015 Інспекції з допуску транспортних засобів до експлуатації вбачається, що вантажний автомобіль марки "MAN" модель TGX 24.440, шасі № НОМЕР_2 був допущений у Німеччині до моменту, вказаного у запиті; 22.07.2015 ОСОБА_2 подав заявку на транзитний знак в Україну, цей знак має наступний вигляд - НОМЕР_4. При подачі даної заяви був виписаний технічний паспорт транспортного засобу (НОМЕР_5) номер НОМЕР_3. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на вантажний автомобіль марки "MAN" модель TGX 24.440, шасі № НОМЕР_2, не надають об'єктивної можливості встановити факт їх підроблення. Крім того, митним органом не надано рішень у кримінальних справах, що набрали законної сили, про встановлення факту підроблення та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб за вчинення злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України. Також митним органом не надано суду висновків уповноважених експертних установ, якими було б встановлено факт підроблення документів. Інших належних доводів фіктивності товаросупровідних документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на вантажний автомобіль марки "MAN" модель TGX
24.440, шасі № НОМЕР_2 суду не представлено. Вказана постанова суду набрала законної сили 30.11.2015.

08.02.2016 Товариство надіслало Митниці ДФС лист за вих. № 2, у якому просило завершити митне оформлення ЕМД ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015.

Листом від 17.02.2016 за вих. № 1933/13-70-70/45 Митниця повідомила, що завершення митного оформлення товару за ЕМД ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/007297 від
24.07.2015 неможливе, оскільки 13.10.2015 в митному оформленні за даною декларацією було відмовлено та виписано картку відмови № 209150000/2015/00148.

Також, судами було встановлено, що Митницею було скеровано запит до Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів за вих. № 13-70-26/10-38-8951 від 30.07.2015 з метою встановлення року випуску автомобіля марки "MAN", модель TGX 24.440, шасі № НОМЕР_2, на який отримано відповідь від Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів за вх. № 15983/10/13-70-26 від 06.08.2015, згідно якої автомобіль марки "MAN", модель TGX
24.440, шасі НОМЕР_2 був випущений 11.09.2009 та датою першої реєстрації є
28.10.2009.

Крім того, Митницею ДФС було скеровано запит до уповноважених органів Федеративної Республіки Німеччина - реєстраційного відділу "Landkreis Anhalt-Bitterfeld" від 31.07.2015 за вих. № 13-70-26/10-38-9602 щодо відповідності видачі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 та підтвердження факту експорту автомобіля, що вказані у товаросупровідних документах, на який отримано відповідь від реєстраційного відділу "Landkreis Anhalt-Bitterfeld" за вх. № 15800/13-70-26 від 04.08.2015, згідно якої дійсно громадянином ОСОБА_3 було придбано вищевказаний автомобіль на території Німеччини.

У ході перевірки, шляхом опрацювання інформації, що міститься у всесвітній мережі Інтернет, було встановлено, що транспортний засіб з шасі № НОМЕР_2 продавався на території Німеччини громадянином ОСОБА_4, якому було скеровано запит від 31.07.2015 за вих. № 13-70-26/10/38-9003 щодо відповідності видачі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 та підтвердження факту експорту автомобіля, що вказані у товаросупровідних документах. На даний запит Львівською митницею ДФС за вх. № 15799/13-70-26 від 04.08.2015 отримано відповідь та копії документів, а саме: рахунок-фактуру № 480 від 20.07.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та експортну декларацію Федеративної Республіки Німеччина №15DE290621611505E6 від 20.07.2015, згідно яких громадянин України ОСОБА_2 придбав вантажний автомобіль марки "MAN", модель TGX 24.440, шасі № НОМЕР_2 у фірми "Baumaschinen Riachy Gmbh" (An der Glashutte, 15,41516 Grevenbroih)" за ціною 17600,00 Євро (згідно з курсом НБУ станом на 24.07.201 вартість становить 426185,76 грн. ).

Частиною 1 статті 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених частини 1 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами пункту 1 частини 5 статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 частиною 6 статті 54 Митного кодексу України; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У частині 2 статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, митною вартістю є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Згідно з частиною 11 статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених частиною 11 статті 264 Митного кодексу України; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених частиною 11 статті 264 Митного кодексу України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що декларант Товариства одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема, контракт та інвойси, які містять інформацію про ціну, яка сплачена або підлягає сплаті за даний товар, тоді як Митниця не довела, що подані Товариством документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що також було підтверджено у постанові Галицького районного суду міста Львова від 17.11.2015 у справі № 461/10652/15-п.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування картки відмови, не встановили та не перевірили обставин щодо того, за якою ціною Товариством був придбаний вантажний автомобіль марки "MAN", модель TGX 24.440, шасі № НОМЕР_2 та чи була здійснена оплата за вказаний автомобіль на момент його ввезення на митну територію України, оскільки дані, наведені у поданих Товариством документах, та документах, отриманих Митницею у відповідь на її запити, не співпадають. Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

При цьому, обґрунтованими є доводи Митниці, наведені у касаційній скарзі, про те, що передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні, з урахуванням того, що Товариство не було стороною у справі про порушення митних правил.

Крім іншого, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що незазначення у картці відмови інших причин щодо неможливості подальшого митного оформлення (крім протоколу про порушення митних правил) не може бути єдиною підставою для визнання картки відмови незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В свою чергу, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання посадових осіб Митниці вчинити дії щодо завершення митного оформлення вантажного автомобіля марки "MAN", модель TGX
24.440, шасі НОМЕР_1 на підставі ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015 за ставками акцизного збору, що були на момент подачі вантажної митної декларації, з огляду на наступне.

Згідно з Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин у частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому у задоволенні касаційної скарги Товариства слід відмовити.

Принцип всебічності з'ясування обставин вимагає від суду надати правову оцінку кожному доводу, а у випадку неприйняття - навести відповідні аргументи. Між тим, судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки доводам Митниці, не встановлено фактичних обставин щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті за імпортований товар, та обставин щодо її сплати.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування картки відмови Митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209150000/2015/00148 від 13.10.2015, є передчасними та такими, що не відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, з огляду на що ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню у зазначеній частині із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Митниці підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства задоволенню не підлягає, касаційна скарга Митниці підлягає частковому задоволенню, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови Митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209150000/2015/00148 від 13.10.2015 із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 підлягає залишенню без змін.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, п.1 ч.2 статті 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Кар" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови Львівської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209150000/2015/00148 від 13.10.2015, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева В. В. Хохуляк Р. Ф. Ханова