Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа №822/2538/16

адміністративне провадження №К/9901/18530/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І. та судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1" до Відділу агропромислового розвитку Хмельницької районної державної адміністрації, Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи Державна казначейська служба України, Головне управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Управління державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі судді Курко О.П. від 10 березня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1" (далі також - ТОВ "Агропартнер-1", позивач) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу агропромислового розвитку Хмельницької районної державної адміністрації, Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі також - Мінагрополітики, відповідач2, скаржник), у якому просило стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість в сумі 547 300,00 грн. за бюджетною програмою по КПКВ 2801350 "Державна підтримка хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними", відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2013 року № 772, шляхом списання з наявних бюджетних програм Мінагрополітики.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року адміністративний позов ТОВ "Агропартнер-1" задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач2 звернувся до Вінницького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року та прийняти нову постанову про відмову ТОВ "Агропартнер-1" у задоволенні позову.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу Мінагрополітики на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року залишено без руху та надано п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України без руху суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказана скарга не відповідає вимогам частини шостої статті 187 КАС України, а саме до неї не було долучено документ про сплату судового збору.

У встановлений термін вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки не були усунуті, проте 17 лютого 2017 року від Мінагрополітики надійшло клопотання, в якому останнє просило продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року вищезазначене клопотання відповідача2 було задоволено, продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги до п'яти днів з дня отримання даної ухвали.

У встановлений ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року строк недоліки апеляційної скарги скаржником усунуто також не було, однак, 09 березня 2017 року від нього надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у даній справі, обґрунтоване тим, що у строк встановлений для усунення недоліків операції на рахунках Мінагрополітики розблоковані не були і залишились зупиненими, що унеможливлює сплату судового збору.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року в задоволенні клопотання Мінагрополітики про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини третьої статті 108 та частини третьої статті 189 КАС України.

Відповідач, не погоджуючись з ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року, звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне дослідження обставин справи та неправильну їх правову оцінку, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що з метою сплати судового збору за подачу апеляційної скарги відділом представництва інтересів у судах Департаменту правової та законопроектної роботи Мінагрополітики було надіслано службову записку Управлінню бухгалтерського обліку, звітності та господарського забезпечення апарату Мінагрополітики від 30 січня 2017 року № 31-4/143 з проханням оплатити судовий збір у сумі 9031,00 грн. та надати відповідне платіжне доручення. Однак, на адресу Мінагрополітики надійшов лист Державної казначейської служби України від 01 лютого 2017 року № 13-08/61-1900 щодо безспірного списання коштів з рахунків Мінагрополітики, у зв'язку з чим зупинено операції на рахунках боржника. Враховуючи, що на момент спливу строку для усунення недоліків апеляційної скарги операції на рахунках Мінагрополітики не були розблоковані і залишились зупиненими, скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення у даній справі на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір". Вважає, що оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги аргументовані посилання Мінагрополітики на положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" та статті 88 КАС України, неправильно надано оцінку обставинам справи, а саме майновому стану апелянта, а також проігноровано ті докази, які надавались скаржником на підтвердження своєї позиції (лист Державної казначейської служби України від 01 лютого 2017 року № 13-08/61-1900). Звертає увагу, що у Мінагрополітики наявні асигнування щодо сплати судового збору, проте відповідні рахунки з коштами не є захищеними в розумінні Бюджетного кодексу України і підлягають блокуванню в разі наявності виконавчих листів, які підлягають виконанню Державною казначейською службою України, що спричиняє порушення права на апеляційне та касаційне оскарження.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 822/2538/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

З моменту відкриття касаційного провадження Вищим адміністративним судом України не було вжито жодних реальних процесуальних дій, спрямованих на розгляд даної касаційної скарги.

Пунктом 6 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положеннями пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 03 травня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1" до Відділу агропромислового розвитку Хмельницької районної державної адміністрації, Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи Державна казначейська служба України, Головне управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Управління державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області про стягнення заборгованості.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вказується на законність оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції та необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 187 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до частини третьої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, а саме така апеляційна скарга залишається без руху.

Згідно з частиною другою статті 87 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 88 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) (далі - Закон № 3674-VI).

Частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Комплексний аналіз указаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), та статтею 8 Закону № 3674-VI, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Згідно з частиною третьою статті 108 та частиною третьою статті 189 (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) апеляційна скарга повертається особі, що її подала, якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.

Так, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу відповідача2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року залишено без руху з підстав невідповідності вимогам частини шостої статті 187 КАС України та надано п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року клопотання відповідача2 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено, продовжено вказаний строк до п'яти днів з дня отримання даної ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи вищезазначена ухвала була отримана Мінагрополітики 27 лютого 2017 року.

Відтак, відповідач2 мав можливість усунути недоліки апеляційної скарги у строк до 06 березня 2017 року.

Однак, у встановлений строк Управлінням не було виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи документа про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги, проте було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі.

Вирішуючи дане клопотання суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки обов'язок сплати судового збору, встановлений для державних органів не є таким, що позбавляє їх можливості доступу до суду, та ухвалою від 10 березня 2017 року на підставі частини третьої статті 108 та частини третьої статті 189 КАС України повернув апеляційну скаргу скаржнику.

Суд звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення від виконання обов'язку щодо сплати судового збору або його відстрочення, розстрочення, зменшення його розміру.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу Мінагрополітики на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року № 45783/05).

Згідно з пунктами 53, 54, 60 рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29).

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, прийняв рішення у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі судове рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко