Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року

м. Київ

справа №826/6958/17

адміністративне провадження № К/9901/17208/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року (колегія у складі суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., Грибан І.О.)

у справі № 826/6958/17

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик",

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про зобов`язання вчинити дії.

УСТАНОВИВ:

1. 29.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича (далі - Уповноважена особа Фонду), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення його рахунку до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО);

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, стосовно включення його рахунку до цього переліку з метою виплати гарантованої суми відшкодування у розмірі 200 000,00 грн.

2. Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 25.07.2018 відмовив у задоволенні позову.

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.12.2018 скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018, ухвалив нове рішення про задоволення позову.

4. 20.12.2018 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про стягнення з Уповноваженої особи Фонду відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 109 200,00 грн.

5. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.01.2019 задовольнив цю заяву.

6. Уповноважена особа Фонду оскаржила зазначене судове рішення в касаційному порядку.

7. Верховний Суд постановою від 19.03.2021 скасував ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019, справу в частині розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Шостий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 08.04.2021 задовольнив частково заяву: стягнув з ФГВФО на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 200,00 грн.

9. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу, що надавалася адвокатом у часовому вимірі протягом 12 годин, та відхилив аргументи сторони позивача про необхідність відшкодування витрат на підготовку та надання до суду відповідних процесуальних документів.

10. 06.05.2021 ФГВФО подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, із посиланням на порушення судоми апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

11. Верховний Суд ухвалою від 21.05.2021 відкрив касаційне провадження.

12. Позивач 27.05.2021 отримав копію зазначеної ухвали Суду, проте не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.

13. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

14. ФГВФО у касаційній скарзі покликається на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання судових витрат не врахував висновки, викладені:

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 щодо критерію реальності адвокатських витрат;

- у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19 щодо відсутності у суду обов`язку присуджувати нерозмірні витрати на адвоката;

- у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 щодо потреби визначення розумно необхідного розміру витрат на професійну правничу допомогу;

- у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справах № 545/2432/16-а щодо доказів, які можуть підтверджувати виконання адвокатом робіт із попереднього опрацювання матеріалів, законодавчої бази;

- у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19 щодо дій адвоката, які не можуть вважатися самостійними послугами з надання правової (правничої) допомоги;

- у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 щодо необхідності надання адвокатом книги обліку доходів та витрат, затверджених наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481;

- у постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 810/851/17 щодо співмірності витрат адвоката.

15. У цій справі адвокат позивача необґрунтовано, безпідставно та умисно завищив вартість годин роботи за технічні процедурні дії (пересилання поштового відправлення, підтвердження позиції клієнта). При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції не виходив із критеріїв необхідності та розумності витрат, співмірністю зі складністю справи, характеру та обсягу виконаних адвокатом робіт, ціни позову (200 000,00 грн). Про вирішення судом апеляційної інстанції питання ухвалення додаткової постанови Фонд повідомили за 2 дні до засідання, що позбавило його можливості надати свою позицію щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Позивач не надав до суду доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».

16. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов таких висновків.

17. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

18. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

19. Тобто, процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

20. Між тим, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

21. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

22. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц дійшла висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

23. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу оцінка надається виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

24. Інша сторона, яка заперечує відносно визначеного позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, а саме, подати відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 139 КАС України.

25. Доводи касаційної скарги зводяться до неспівмірності заявлених у справі вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

26. У цій справі ФГВФО викликався у судове засідання, призначене на 15.01.2019, для розгляду заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, отримав повістку 26.12.2018 (т. 1 а.с. 118). З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи ФГВФО щодо позбавлення його можливості сформулювати позицію стосовно відшкодування у цій справі витрат на правничу допомогу.

27. У суді апеляційної інстанції заперечень від ФГВФО щодо співмірності заявлених ОСОБА_1 17.12.2018 витрат у розмірі 109 200,00 грн не надходило. Тобто, відповідач жодним чином не заперечував проти повного або часткового задоволення такої заяви.

28. Тому, суд апеляційної інстанції під час нового розгляду питання відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу не вирішував питання щодо неспівмірності заявлених витрат та не повинен був враховувати висновки щодо цього, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 від 03.09.2020 у справі № 810/851/17, на які ФГВФО покликається у доводах касаційної скарги.

29. Більш того, оскаржуючи у касаційному порядку перше судове рішення апеляційної інстанції від 15.01.2019, яким з Фонду було присуджено стягнення всієї заявленої ОСОБА_1 суми відшкодування, доводи ФГВФО зводилися до констатації розміру середньої заробітної плати в Україні в 2018 році, та, на його думку, нерозумності витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 100,00 грн /год.

30. Шостий апеляційний адміністративний суд після скасування ухвали від 15.01.2019 дослідив та надав оцінку копії договору про надання правової допомоги, укладеному 10.05.2016 між ОСОБА_1 та Кириченком Р.Ю. , копії акту приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2018, копії прибуткового касового ордера від 17.12.2018 № 1-17-12/18 на загальну суму 109 200,00 грн, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

31. Ураховуючи факт того, що ФГВФО не вважав за необхідне заперечувати у суді стосовно співмірності розміру професійної правничої допомоги, суд апеляційної інстанції мав підстави задовольнити частково заявлені ОСОБА_1 вимоги у межах документально підтверджених витрат на складання адвокатом Кириченком Р.Ю. процесуальних документів.

32. ФГВФО у касаційній скарзі також покликається на постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справах № 545/2432/16-а, від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16, висновки в яких стосувалися належності та допустимості доказів на підтверджувати надання адвокатом послуг.

33. З огляду на ч. 2 ст. 341 КАС України, у цій справі Суд не здійснює переоцінку доказів того, що ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу.

34. Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції врахував висновки Суду, у зв`язку з яким було скасовано ухвалу від 15.01.2019, вирішив питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ФГВФО, а не Уповноваженої особи Фонду.

35. За правилами ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, тому, Суд вважає, що касаційну скаргу ФГВФО слід залишити без задоволення, а додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 - без змін.

Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 826/6958/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя Н.В. Коваленко