Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року

м. Київ

справа № 300/2536/20

адміністративне провадження № К/9901/20986/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 300/2536/20

за позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф»

до Державної служби геології та надр України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (головуючий суддя Кафарський В. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Хобор Р. Б., суддів: Сеника Р. П., Шинкар Т. І.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськторф» (далі - ПАТ «Івано-Франківськторф») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не продовження позивачу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області та зобов`язати відповідача продовжити позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами, починаючи з 25.09.2017 року, з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру, з підстав раніше не зазначених дозвільним органом. Крім цього, позивач звернув увагу на те, що, відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний орган не прийняв рішення про відмову в продовженні спеціального дозволу, а обмежився надісланням відповідного листа.

За таких обставин, позивач вважає, що відповідач вчинив бездіяльність щодо розгляду його заяви про продовження спеціального дозволу на користування надрами та просить захистити порушене право на користування надрами, шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання відповідача прийняти рішення про продовження спеціального дозволу на користування надрами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 15 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не продовження приватному акціонерному товариству «Івано-Франківськторф» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області. Зобов`язав Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяви приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24 вересня 1997 року № 1083, із врахуванням вищенаведених висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відмовляючи у продовженні строку дії спеціального дозволу, відповідач не прийняв з цього приводу відповідного рішення, у якому не вказав усіх недоліків заяви позивача та поданих документів. Отже, відповідач, на думку суду першої інстанції, допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду заяв позивача про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 07 червня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби геології та надр України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судами не враховано, що у спірних правовідносинах Держгеонадра діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2021 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

8. Ухвалою Верховного суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 18 травня 2022 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24 вересня 1997 року Державною службою геології та надр України позивачу видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 1083 строком на 20 років, дійсний до 24 вересня 2017 року, для видобування торфу придатного для приготування торф`яних компостів у родовищі - «Під Бором».

11. 02 березня 2017 року позивачем розпочато процедуру по продовженню спеціального дозволу на користування надрами від 24 вересня 1997 року за № 1083 з метою видобування торфу родовища «Під Бором».

Так, позивачем подано до Державної служби геології та надр України заяву № 23 з пакетом необхідних документів на продовження вищевказаного спеціального дозволу на користування надрами, що визначено у відповідності до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 року за № 615 (далі - Порядок №м 615).

12. 27 квітня 2017 року відповідач листом № 9625/13/12-17 повернув зазначений пакет документів позивачу та відмовив в продовженні строку дії спеціального дозволу з посиланням на пункт 15 Порядку № 615. Підставою відмови слугувало негативне рішення Мінприроди, оформлене наказом від 31 березня 2017 року за № 153.

13. Надалі ПАТ «Івано-Франківськторф» подало відповідачу заяву від 15 травня 2017 року за № 47 з доданими до неї документами (вх. № 9265/02/12-17) на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24 вересня 1997 року № 1083, яка також була повернута листом Держгеонадр від 02 серпня 2018 року за № 14962/03/12-18 у зв`язку з не відповідністю контурів ділянки.

Також, ПАТ «Івано-Франківськторф» листами від 07 серпня 2018 року за № 81, від 27 серпня 2018 року за № 84, від 25 жовтня 2018 року за № 95, від 03 грудня 2018 року за № 102, від 01 квітня 2019 року за № 20, від 11 травня 2019 року за № 30, від 03 грудня 2019 року за № 140 зверталося до Державної служби геології та надр України з метою продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24 вересня 1997 року за № 1083.

14. Державна служба геології та надр України листами від 21 серпня 2018 року за № 16495/03/12, від 16 жовтня 2018 року за № 20722/03/12-8, від 22 листопада 2018 року за № 23391/03/12-18, від 13 лютого 2019 року за № 3090/03/12-19, від 08 квітня 2019 року за № 6698/03/12-10, від 20 червня 2019 року за № 11302/03/12-19, від 22 січня 2020 року за № 1185/01/11-20 повертала документи позивачу у зв`язку з відсутністю висновку з оцінки впливу на довкілля, у зв`язку з наявністю зауважень Мінприроди, у зв`язку з не відповідністю документів Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», у зв`язку з наявністю зауважень Мінприроди, у зв`язку з невідповідністю Порядку № 615, у зв`язку з наявністю зауважень Мінприроди, у зв`язку з наявністю зауважень Мінекоенерго відповідно, не приймаючи рішення.

15. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що виразилася у ненаданні позивачу спеціального дозволу на користування надрами, ПАТ «Івано-Франківськторф» звернулося до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України Кодексом України про надра, завданням якого є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

19. Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування (частина перша статті 4 Кодексу України про надра).

20. Згідно зі ч. 1 ст. 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

21. Згідно зі статтею 14 наведеного Кодексу України надра надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин.

22. Частиною першою статті 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

23. Згідно зі ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

24. За приписами ч. 2 ст. 16 Кодексу України про надра Кабінет Міністрів України постановою від 30 травня 2011 року № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» затвердив Порядок № 615 (далі - Порядок № 615), який регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

25. Відповідно до підп. 1 п. 8 Порядку № 615 без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

26. Для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку (абз. 20 п. 8 Порядку № 615).

27. Згідно із абз. 25 п. 8 Порядку № 615 рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку.

28. В свою чергу, пунктом 9 Порядку № 615 встановлено, що надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення; Мінприроди - на всі види користування надрами (абзаци 1-4 пункту 9 Порядку № 615).

29. Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1 та погоджується органами, визначеними абзацами другим-четвертим цього пункту (абзац п`ятий пункту 9 Порядку № 615).

30. Відповідно до абзаців сьомого - десятого пункту 9 Порядку № 615 для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше ніж протягом шести робочих днів з дати реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому-четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

31. За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому-четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

32. У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому і третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але у будь-якому разі не пізніше ніж через 90 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

У разі ненадання Мінприроди погодження протягом 30-денного строку вважається, що надання дозволу ним погоджено.

33. Згідно з п. 25 Порядку № 615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього орган з питань надання дозволу видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

34. З метою попереднього розгляду матеріалів щодо надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, анулювання дозволів та внесення до них змін Державна служба геології та надр України або Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до повноважень утворює комісію з питань надрокористування та затверджує положення про неї.

35. Наказ Державної служби геології та надр України про надання дозволу розміщується протягом п`яти днів на офіційному веб-сайті Державної служби геології та надр України.

36. Наказ Державної служби геології та надр України та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовження строку дії дозволу розміщується протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу.

37. Поряд з цим, перелік підстав для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу є вичерпним та перелічений в п. 19 Порядку № 615, який на час виникнення спірних відносин передбачав такі підстави:

подання заявником документів не в повному обсязі;

виявлення у поданих документах недостовірних даних;

невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку;

наявність інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні;

наявність у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період;

відмова органів, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування;

невиконання програми робіт на ділянках надр, на користування якими заявнику вже надано дозвіл, виявлення порушень правил користування надрами на таких ділянках, що зафіксовано в актах перевірок, приписах або розпорядженнях відповідних органів у сфері надрокористування до моменту їх усунення, крім випадків визнання таких приписів або розпоряджень недійсними або дію яких зупинено згідно з рішенням суду.

38. Колегія суддів зазначає, що наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку, як це передбачено пунктом 25 Порядку № 615.

39. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів у контексті розгляду цієї справи вважає за необхідне звернути увагу на те, що Держгеонадра як орган держави, до відання якого віднесено вирішення питань стосовно видачі спеціальних дозволів на користування надрами (а також їх переоформлення, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну їх дії, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії в разі зупинення) при здійсненні своїх повноважень зобов`язана діяти у той спосіб, який передбачено наведеними вище положеннями законодавства.

40. Правовий статус Держгеонадр (станом на дату виникнення спірних правовідносин) було визначено Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 391/2011, згідно з яким організаційно-розпорядчою формою рішення з питань, віднесених до повноважень Держгеонадр, є наказ за підписом Голови цього відомства. Процедуру видачі спеціальних дозволів на користування надрами і повноваження органу з питань надання цих дозволів визначено Порядком № 615, відповідно до якого прийняття рішення з цього питання є компетенцією лише органу з питань надання дозволу. При цьому якщо аналізувати зміст положень пунктів 19, 25 Порядку № 615 поряд зі згаданими вище нормами Положення щодо повноважень Держгеонадр, то формою такого розпорядчого рішення є наказ (який, зокрема, у випадку відмови надрокористувачу у задоволенні його звернення, може бути предметом оскарження).

41. Тобто, у разі відмови в наданні спеціальних дозволів на користування надрами Держгеонадра повинно прийняти відповідне рішення, яке оформлюється наказом.

42. Повернення заяви позивача з доданими документами листом не може свідчити про належний розгляд заяв позивача відповідачем.

43. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2019 року у справі № 816/2168/18, від 18 вересня 2020 року у справі № 280/4380/19, від 23 жовтня 2020 року у справі № 826/11779/17 та від 01 грудня 2021 року у справі № 240/5375/18.

44. Проте, у справі, яка розглядається Держгеонадра відповідного рішення у формі наказу, яке повинно бути протягом 5 (робочих) днів розміщене на офіційному веб-сайті Держгеонадра, прийнято не було.

45. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання повторно розглянути заяви ПАТ «Івано-Франківськторф» про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24 вересня 1997 року № 1083, із врахуванням висновків суду.

46. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

47. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

48. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

49. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

50. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

51. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної існтанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

53. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

54. 20 серпня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» про закриття касаційного провадження у справі.

55. Колегія суддів звертає увагу, що питання відповідності касаційної скарги вимогам КАС України було перевірено Судом під час відкриття касаційного провадження.

Інших підстав для закриття касаційного провадження передбачених ст. 339 КАС України клопотання позивача не містить.

56. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» про закриття касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій