Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №818/1174/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2018 року

Київ

справа №818/1174/17

адміністративне провадження №К/9901/2339/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області

на постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 (суддя Кунець О.М.)

та Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 (судді Сіренко О.І., Жигилій С.П. , Спаскін О.А.)

у справі №818/1174/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ДФС) від 26.06.2017, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2016 та 2017 роки.

Свої вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що ДПІ дійшло помилкового висновку про наявність у позивача обов'язку сплачувати транспортний податок за автомобілі, що знаходяться у її власності.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №2/13-08 та №1/13-08 від 26.06.2017.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, визначаючи позивачу суму податкового зобов'язання за 2017 рік та зобов'язуючи його сплатити зазначену суму грошового зобов'язання ще до закінчення 2017 року діяв всупереч норм законодавства, оскільки визначив позивачу суму грошового зобов'язання на майбутнє.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу ДФС задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення №2/13-08, №1/13-08 від 26.06.2017.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції не погодилась з його мотивувальної частиною та зазначила, що належний позивачу на праві приватної власності автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016, 2017 роках.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу з 31.05.2014 на праві власності належить транспортний засіб - автомобіль MERSEDES-BENZ GL 350, CDI, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2987 см. куб.

Після отримання ДФС інформації про власників легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років відповідачем прийнято 26.06.2017 повідомлення-рішення №2/13-08, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. за 2016 рік та податкове повідомлення-рішення №1/13-08, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. за 2017 рік.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Питання справляння транспортного податку внормовано приписами статті 267 Податкового Кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення №2/13-08, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. за 2016 рік колегія суддів Касаційного адміністративного суду враховує, що підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового Кодексу України (в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015) зауважено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше 5 років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Також, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що зі змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу на те, що така інформація за 2016 рік в матеріалах справи відсутня. За таких обставин, впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо, що помилково не було враховано судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи розрахунки середньоринкової вартості автомобіля з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, в розумінні статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, не є належним доказом того, що належний їй на праві приватної власності автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки останні датовані 2017 роком.

Щодо податкового повідомлення-рішення №1/13-08, яким визначено суму грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. за 2017 рік., суд апеляційної інстанції правильно застосував положення підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового Кодексу (у редакції закону №1791-VIII від 20.12.2016 ) відповідно до якої об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", середньоринкова вартість автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) станом на 1 січня податкового (звітного) року, на 2017 рік, повинна становити 1 200 000 гривень.

Так, згідно наявного в матеріалах справи переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2017 (звітного) року, належний позивачу на праві приватної власності автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, зробленого на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, датованого вереснем 2017 роком середньоринкова вартість автомобіля позивача становить менше 1 200 000 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд також зазначає, що з метою з'ясування всіх фактичних обставин у справі для правильного її вирішення, судам необхідно врахувати той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області - задовольнити частково.

Потанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 - скасувати.

Справу №818/1174/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер