Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №814/4161/15

адміністративне провадження №К/9901/26346/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській областіна постановуМиколаївського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 (суддя Біоносенко В.В.)та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 (колегія у складі суддів: Вербицька Н.В., Джабурія О.В., Крусян А.В.)у справі №814/4161/15 за позовомПриватного підприємства «Евро-ДГ» доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській областіпровизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Євро-ДГ» звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо визнання правочинів, укладених позивачем з ПП «Купран-Юг», ПП «Гурмент-Н», ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», ПП «Браун-Трейд» нікчемними, а також про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2010 № 0018292360/0 та № 00018282360/0.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків ДПІ про безтоварний характер правочинів ПП Державним територіальним об'єднанням «Львівська залізниця» та ПП «Купран-Юг», та у зв'язку із цим не визнання податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016, позовні вимоги задоволено частково. Визнані неправомірними і скасовані податкові повідомлення-рішення від 07.07.2010 № 0018282360/0 на суму основного платежу - 623160 грн. та штрафних санкцій - 311580,50 грн., №0018292360/0 на суму основного платежу - 498528 грн. та штрафної санкції - 249264 грн. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з ПП «Купран-Юг», за виключенням тих, що визнані позивачем, підтверджується первинними документами.

Відмова у позові мотивована тим що відповідно до Законів України «Про державну податкову службу в Україні» та «;Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинними на час виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби не наділені компетенцією визнавати правочини нікчемними, а тому зазначення відповідачем таких висновків в акті перевірки не породжує для позивача правових наслідків у вигляді нікчемності правочинів, укладених ним. Крім того, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що дії відповідача щодо викладення в акті перевірки висновку про нікчемність правочинів, порушили б інтереси позивача або призвели до настання будь-яких негативних наслідків для позивача. Судом такі обставини також не встановлені.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Евро-ДГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за результатами якої 23.06.2010 складений акт № 1031/23-600/32755158, встановлені порушення:

- п.3.1 ст.3, пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на загальну суму 623261,00 грн.,

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено у 2009 році суму податку на додану вартість в загальному розмірі 498542,0 грн.,

- ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст..228 ЦК України, внаслідок чого укладені нікчемні правочини: в жовтні - грудні 2008 року з ПП «Купран-Юг», в травні, липні, вересні 2009 року - з ПП «Гурмент-Н», в жовтні 2008 року, березні, квітні, вересні 2009 року - з ТОВ «КМС-Агросервіс», в вересні, жовтні 2009 року - з НВК «Наско» та ПП «Браун-Трейд».

Виявлені порушення ґрунтуються на неправомірному формуванні позивачем валових витрат та податкового кредиту у першому кварталі 2009 року при отриманні податкових накладних, виписаних на його адресу державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» в період червня по вересень 2007 року, безпідставному формуванні даних податкового обліку при придбанні металоконструкцій у ПП «Купран-Юг» за нікчемним правочином, а також заниженні доходу у вигляді відсотків банку, нарахованих на залишки коштів на поточному рахунку на суму 371,16 грн. та завищенні податкового кредиту на 14 грн., який не підтверджений податковими накладними.

За наслідками перевірки 07.07.2010 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0018282360/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 934892 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 623261,0 грн. та штрафними санкціями у розмірі 311631,0 грн.,

- № 0018292360/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 747813 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 498542,0 грн. та штрафними санкціями у розмірі 249271,0 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що реальність господарських операцій з ПП «Купран-Юг» за договором поставки списаного обладнання і металоконструкцій від 01.10.2007, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Транспортування товару здійснювалось силами контрагента, а не позивачем. Отриманий від ПП «Купран-Юг» товар позивач поставив ТОВ НВФ «Інтермет» та ТОВ «Інтермет-ВС», що підтверджує використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності.

Протягом червня-вересня 2007 року ПП «Евро-ДГ» перерахувало ДТГО «Львівська залізниця» попередню оплату за послуги залізниці (відправка вантажу в період червень - вересень 2007 року) на суму 686070 грн., в т.ч. ПДВ - 114344,97 грн., з яких віднесло до складу валових витрат у 1 кварталі 2009 року 332610 грн., що підтверджується податковими накладними, квитанціями про приймання вантажу, залізничними накладними, в яких зазначено найменування вантажу, дата відвантаження та отримання товару, адреса отримувача, вартість послуг перевезення, які надані позивачем до суду при первісному розгляді справи. Податковий кредит та валові витрати сформовані у межах строку давності (1095 днів) з моменту здійснення господарської операції.

Касаційним судом в ухвалі від 29.10.2015 підтверджена правомірність формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними з ДТГО «Львівська залізниця», отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, в межах строку давності, встановленого пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних виданих ПП «Купран-Юг» та ДТГО «Львівська залізниця».

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (підпункт 7.7.1 пункт 7.7 статті 7 цього Закону).

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Суми ПДВ, вказані у податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (1095 днів).

Оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, суди дійшли правильних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх недійсними, і такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути підтверджений належними доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду