Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №814/1461/16

провадження №К/9901/15949/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 814/1461/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Косцової І.П., суддів: Стас Л.В., Турецької І.О.,

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив :

визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо оформлення результатів габаритно-вагового контролю транспортного засобу під час рейдової перевірки 05 квітня 2016 року на автомобільній дорозі Київ - Харків - Довжанський 202км. + 450м. марки Renault державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки Schmitz державний номер НОМЕР_2 у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми плати за проїзд, згідно розрахунку № 02л від 05 квітня 2016 року.

В мотивування позову зазначав, що відповідач (та його структурні підрозділи) не мали повноважень на проведення рейдових перевірок через заборону визначену Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Окрім того, позивач не є перевізником в випадку, що є предметом судового дослідження, оскільки, задовго до перевірки, транспортний засіб вибув із фактичного володіння позивача (проданий без належного оформлення угоди іншій особі - ОСОБА_2) На час перевірки, транспортний засіб не використовувався позивачем, що унеможливлює визначення йому плати за проїзд (як перевізнику) в разі перевищення нормативів вагових параметрів транспортного засобу, що перевозить вантаж.

Вважаючи дії відповідача незаконними, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про визнання протиправними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо оформлення результатів габаритно-вагового контролю транспортного засобу під час рейдової перевірки 05 квітня 2016 року на автомобільній дорозі Київ - Харків - Довжанський 202 км. + 450 м. марки Renault державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки Schmitz державний номер НОМЕР_2 у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми плати за проїзд, згідно розрахунку № 02 л від 05 квітня 2016 року.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 02 лютого 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

В мотивування касаційної скарги вказує, що перевізником, під час проведення рейдової перевірки, була інша особа, а не позивач, оскільки, ще у грудні 2015 року транспортний засіб марки Renault д/н НОМЕР_1 фактично був проданий та переданий ОСОБА_2. Зазначав, що протиправність дій відповідача полягає не у складені Акту та Розрахунку, а у складенні цих документів саме відносно позивача. Суд апеляційної інстанції не врахував зазначені обставини та прийшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

У запереченнях на касаційну скаргу представник Державної служби України з безпеки на транспорті зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05 квітня 2016 року на автомобільній дорозі Київ - Харків - Довжанський 202км+450м в місці проведення габаритно-вагового контролю працівниками Управління Укртрансінспекції у Полтавській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Renault д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки Schmitz д/н НОМЕР_2 під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу шляхом зважування.

За результатами габаритно-вагового контролю працівниками відповідача на підставі чеку зважування №29698 складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05 квітня 2016 року.

Посадовими особами відповідача складений Розрахунок № 02л від 05 квітня 2016 року, яким позивачу визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Також, був складений Акт № 094522 від 05 квітня 2016 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено відсутність у водія дозволу на перевищення великовагових обмежень, який дає право на проїзд дорогами загального користування.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо оформлення результатів рейдової перевірки, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе перевізник, а не власник транспортного засобу. Оскільки позивач не є перевізником зазначеного вантажу, він не несе відповідальності за виявлені порушення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначав, що з наданих водієм транспортного засобу до перевірки документів вбачається, що власником транспортного засобу та перевізником вантажу є саме ОСОБА_1, інші документи на час проведення перевірки були відсутні, а отже, посилання позивача на неправомірність дій контролюючого органу по оформленню результатів перевірки щодо нього є необґрунтованими. Також, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області законно, в межах наданих повноважень, провела рейдову перевірку, результати якої оформила шляхом складення акту перевірки а також розрахунку плати за проїзд великовагових, та (або) великогабаритних транспортних засобів, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Верховний Суд зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права та зазначає таке.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до частини 14 статті Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок), контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 31-1 Порядку встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Виходячи з наведених норм, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Згідно з пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункт 21 Порядку №1567).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26 Порядку №1567).

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом цього спору є дії Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо проведення рейдової перевірки та складення за її за результатами акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також розрахунку плати за проїзд великовагових, та (або) великогабаритних транспортних засобів.

Аналізуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції прийшов обґрунтованого висновку, з чим погоджується Верховний Суд, що посадові особи Управління Укртрансбезпеки законно, в межах наданих їм повноважень, провели рейдову перевірку, результати якої оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства шляхом складання Розрахунку № 02л від 05 квітня 2016 року та складання Акту № 094522 від 05 квітня 2016 року.

Щодо правомірності складення матеріалів габаритно - вагового контролю саме стосовно ОСОБА_1, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезення, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов'язковими для власників транспорту.

Відповідно пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують

такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС забороняється.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05 квітня 2016 року, під час проведення перевірки, посадовим особам Управління Укртрансбезпеки, були надані до перевірки, водієм транспортного засобу ОСОБА_3 документи, з яких вбачається, що власником транспортного засобу та перевізником вантажу є саме ОСОБА_1

Позивач наголошує, що в матеріалах справи є Розписка від 15 грудня 2015 року від громадянина ОСОБА_2, якою підтверджується отримання від ОСОБА_1 транспортного засобу марки Renault д/н НОМЕР_1 в результаті його купівлі. Однак перехід права власності на зазначений транспортний засіб не відбувся, у зв'язку з браком коштів у покупця.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги зазначену обставину, оскільки, в розумінні статей 73,74 КАС України, Розписка від 15 грудня 2015 року не може бути належним доказом на підтвердження юридичного факту передачі права власності на транспортний засіб.

За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області діяли законно та в межах наданих їм повноважень. Правомірно провели рейдову перевірку, результати якої оформила шляхом складення акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також, розрахунку плати за проїзд великовагових, та (або) великогабаритних транспортних засобів, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець