Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №803/472/17

адміністративне провадження №К/9901/40406/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ОДПІ) на постановуВолинського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 (Головуючий суддя - Т.М. Димарчук)та на ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 (Колегія у складі суддів: В.В. Святецький, Л.Я. Гудим, О.М. Довгополов)у справі №803/472/17 (876/6391/17)за позовомОСОБА_2доОДПІпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ОДПІ, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2015 на суму 6 249 грн. 99 коп.

Обґрунтовуючи позов вказав, що виходячи із особливостей правого регулювання застосування контролюючим органом статті 267 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення правовідносин, далі - ПК України) оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 20.06.2015 на суму 6 249 грн. 99 коп.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновків, що належний позивачу легковий автомобіль не міг бути об'єктом оподаткування транспортним податком у 2015 році, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та належить до скасування.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що ПК України прямо передбачено введення транспортного податку з 2015 року, що було виконано рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Від позивача відзив або заперечення на касаційну скаргу відповідача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

17.10.2017 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ відкрито.

19.03.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем, на підставі рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області №43/12, яким затверджено Положення про транспортний податок, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 20.06.2016, де позивачу як власнику транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ модель 350, 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 3498 куб.см, номерний знак та серія транспортного засобу НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 6 249 грн. 99 коп.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Таким чином, транспортний податок мав справлятися не раніше 2016 року.

Між іншим, зазначене підтверджується тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків не застосовуються.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає правильними висновки судів про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки запроваджені Законом України №71-VIII зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01.01.2016.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду