Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2018 року

Київ

справа №816/435/18

адміністративне провадження №К/9901/60309/18, К/9901/60345/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скаргиДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській областіна рішення Полтавського окружного адміністративного суду 25.04.2018 (суддя - С.І. Шевяков)на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 (колегія у складі суддів: Л.О. Донець, М.І. Гуцал, А.П. Бенедик)та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 (колегія у складі суддів: Л.О. Донець, М.І. Гуцал, А.П. Бенедик; - щодо витрат на правову допомогу)у справі №816/435/18за позовомОСОБА_2доДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ).

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Відтак вважає, що прощена сума боргу не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а тому податкове-повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2018, залишеним без змін постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2018, позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0042341305 від 17.06.2016 визнано протиправним та скасовано, у зв'язку із тим що матеріали справи не містять відомостей які саме кошти (основної суми (тіла) боргу за кредитом, чи процентами (пеню, неустойкою) були прошена банком.

При цьому суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову від 30.07.2018, якою доповнено постанову від 16.07.2018 по справі № 816/435/18 абзацом наступного змісту: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 155, код ЄДРПОУ 39680655) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн.».

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції (в тому числі додатковою постановою), відповідач подав дві касаційні скарги, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову та клопотання про стягнення судових витрат відмовити. В частині рішень по суті спору, вказується, що податковим законодавством не виокремлено пільг платникам щодо несплати податку з доходів фізичних осіб в разі отримання додаткового блага, в тому числі у вигляді прощення кредитором тіла та процентів кредиту. Стосовно клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, зазначено, що підстав для його задоволення у суду не було, у зв'язку із відсутністю оформленого договору з адвокатом, при цьому розмір такої правової допомоги є неспівмірним із складністю справи.

Письмового відзиву на вказані касаційні скарги до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету позивачем, про що складений акт від 31.05.2016 № 1781/16-01-13-05-10/26752114134, в якому зазначено порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, статті 179 ПК України, а саме - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2013 рік; підпункту «д» 164.2.17, пункту 164.2 статті 164 ПК України в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся (за звітний 2013 рік) на суму 23139,35 грн. Суть порушення полягає в не відображенні у податковій звітності та несплати позивачем податку з доходів фізичних осіб з суми боргу анульованого кредитором, - ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі 137463,21 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 № 0042341305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 28924,19 грн., із них - за податковими зобов'язаннями - 23139,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5784,84 грн.

Не погоджуючись із позицією контролюючого органу, суди прийшли до висновку про дотримання позивачем вимог ПК України, з урахуванням порушення процедури проведення перевірки, а також відсутності обґрунтування відповідачем під час перевірки структури прощеного банком кредиту, в частині його можливих елементів, - тіла кредиту та процентів за його користуванням.

Разом з тим касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача (по суті спору) в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій про незаконність податкового повідомлення-рішення ДПІ передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 №321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду подібної справи, зокрема постанова від 10.05.2018, справа №802/142/17-а (адміністративне провадження №К/9901/35810/18).

Однак, вирішуючи вказану справу, суди попередніх інстанцій в порушення завдання адміністративного судочинства та принципу офіційного з'ясування обставин справи, не встановили факти, що мають виключне значення для правильного вирішення даної справи по суті.

Користуючись наданими повноваженнями, суди повинні були витребувати необхідні відомості в частині, що стосується спірних правовідносин, а саме копію рішення про списання простроченої заборгованості позивачу у розмірі 137463,21 грн. з наданням повної розшифровки суми, у тому числі із зазначенням сум з яких складається прощений борг (тіло кредиту, проценти за користуванням тілом кредиту, пеня, штраф, тощо).

Крім того, суди зазначаючи що перевірка належним чином не проведена, не навели обґрунтувань, які стали підставою для таких висновків.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що виявлені неточності мають бути досконало досліджені, задля можливості винесення у даній справі законного рішення, у зв'язку із чим рішення судів, які винесені по суті спору підлягають скасуванню, а справа має бути направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Із цих же міркувань підлягає скасуванню додаткова постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018, якою вирішено питання стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на правову допомогу, так як дане судове рішення є невід'ємною частиною постанови Харківського апеляційного адміністративного суду 16.07.2018.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення суду першої інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене, Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду 25.04.2018, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 і додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду