Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2018 року у справі №601/1814/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 601/1814/16

адміністративне провадження № К/9901/32065/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 601/1814/16

за позовом ОСОБА_1 до Жолобівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання розпорядження незаконним та його скасування, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Судової-Хомюк Н. М.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Кременецького районного суду Тернопільської області із вказаним позовом та просив:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Жолобівськогї сільської ради № 17 від 03 жовтня 2016 року "Про зупинення рішення Жолобівської сільської ради від 29 вересня 2016 року № 97 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Жолоби (уроч. Криниця) та рішення від 29 вересня 2016 року № 98 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва гр. ОСОБА_1 в с. Жолоби (уроч.

Криничниця)";

- зобов'язати сільського голову Жолобівської сільської ради ОСОБА_3 підписати рішення Жолобівської сільської ради від 29 вересня 2016 року № 97 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Жолоби (уроч.

Криниця) та рішення від 29 вересня 2016 року № 98 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва гр. ОСОБА_1 в с. Жолоби (уроч. Криничниця)".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищезначене розпорядження сільського голови є незаконним та необгрунтованим, порушує його право на виготовлення документації для отримання земельної ділянки.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2016 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року вирішено постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 601/1814/16, провадження № 2-а/601/48/2016, скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Жолобівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання розпорядження незаконним та його скасування відмовити.

Суди встановили, що 19 вересня 2016 року до Жолобівської сільської ради від жителя с. Жолоби ОСОБА_2 надійшла заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с. Жолоби для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га в уроч. Криничниця; 20 вересня 2016 року надійшла аналогічна заява на цю земельну ділянку від гр. ОСОБА_1.

На засіданні дев'ятої сесії Жолобівської сільської ради, що підтверджується протоколом від 29 вересня 2016 року, сільський голова інформував присутніх про те, що на земельну ділянку в уроч. Криничниця зареєстровано 3 заяви від жителів с. Жолоби, в т. ч. від ОСОБА_4 та учасника АТО ОСОБА_2, який має право на позачергове відведення земельної ділянки і запропонував вказану земельну ділянку надати ОСОБА_2.

Проте, сільська рада не розглянула вказане питання, вирішила розглянути його на наступній черговій сесії і прийняла щодо вказаної земельної ділянки рішення:

- № 97 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в с. Жолоби" та

- № 98 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва в с. Жолоби ОСОБА_1".

Зазначені земельні ділянки розташовані в урочищі Криничниця.

Рішення були надані сільському голові для підписання, проте сільський голова не погодився із вказаними рішеннями, та, вважаючи, що вони порушують права жителя с. Жолоби учасника АТО ОСОБА_2, з огляду на соціальну напругу, що виникла у громаді у зв'язку з прийняттям цих рішень, з метою урегулювання ситуації та забезпечення дотримання гарантованих державою прав та захисту інтересів учасника АТО ОСОБА_2,03 жовтня 2016 року Жолобівський сільський голова прийняв розпорядження № 17, яким, зокрема, вирішив:

- зупинити рішення Жолобівської сільської ради від 29 вересня 2016 року № 97 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Жолоби" (уроч. Криничниця) та рішення № 98 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва гр. ОСОБА_1 в с. Жолоби (уроч. Криничниця)";

- винести рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2" на повторний розгляд сільської ради.

Позивач ОСОБА_1, вважаючи що дане розпорядження сільської ради є незаконним та таким, що винесене з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскаржив його до суду.

У касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №280/97-ВР) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад, які вирішуються виключно на їх пленарних засіданнях.

Відповідно до пункту "в" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до статті 12 Земельного кодексу України.

Повноваження міського голови визначено статтею 42 Закону №280/97-ВР.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. , роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Таким чином, учасником земельних відносин та повноважним суб'єктом на прийняття відповідних рішень у сфері земельних відносин в межах міста, в тому числі затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, є відповідна міська рада.

В свою чергу міський голова, в межах напункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. повноважень, бере участь в прийнятті рішень міської ради, підписує такі рішення або ж зупиняє їх з подальшим внесенням на повторний розгляд.

Повноваження міського голови щодо зупинення рішення міської ради пов'язані з процедурою набрання чинності актів саме ради (як рішень суб'єкта владних повноважень у віднесених до її повноважень питаннях) і не пов'язані з реалізацією безпосередньо міським головою визначених законом владних управлінських функцій.

При цьому, необґрунтованість чи недостатня обґрунтованість зауважень міського голови щодо рішення ради не може характеризувати його як протиправне (в розрізі критеріїв, закріплених у статті 2 КАС України) та уможливлювати його оскарження та скасування в судовому порядку, а відповідно до частини 4 статті 59 Закону №280/97-ВР може бути підставою для їх відхилення та підтвердження радою раніше прийнятого рішення.

Діючи в порядку частини 4 статті 59 Закону №280/97-ВР відповідач, як сільський голова, зупинив дію рішення ради і запропонував раді повторно її розглянути, навівши при цьому свої зауваження з відповідними обґрунтуваннями.

Враховуючи, що сільський голова не наділений повноваженнями у сфері земельних відносин, за своїм змістом зауваження щодо рішення міської ради з земельних питань не створюють для учасників таких відносин взаємних прав та обов'язків, не відповідають поняттю нормативного чи індивідуального акту і відповідно не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Передбачена законом можливість "ветування" рішення органу місцевого самоврядування не відносить міського голову до числа учасників земельних правовідносин, не характеризує його зауваження щодо рішення міської ради як рішення у сфері регулювання земельних відносин і не може бути піддане судовому контролю на предмет його відповідності нормам земельного законодавства.

За змістом закону, в разі не підтвердження радою за наслідками повторного розгляду свого попереднього рішення зацікавлені особи вправі оскаржити відповідне рішення ради.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що зауваження міського голови щодо рішення сільської ради не можуть бути предметом судового оскарження.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 2а-2378/11, у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 461/11571/15-а.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно частини 1 статті 354 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених частини 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю.

При цьому, зважаючи на правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 800/554/17 та від 08 квітня 2020 року № 11-883апп19, відповідно до якого поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно тлумачити з огляду на положення частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, Суд не роз'яснює позивачеві до юрисдикції якого суду мав би належати розгляд даної справи.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2016 року скасувати.

Провадження в справі № 601/1814/16 за позовом ОСОБА_1 до Жолобівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання розпорядження незаконним та його скасування закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ. Л. Мороз А. Ю. Бучик А. І. Рибачук