Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №820/6330/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №820/6330/16

касаційне провадження №К/9901/40743/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 (суддя - Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С., судді - Старостін В.В., Бегунц А.О.) у справі за позовом Приватного підприємства «Біскай» (далі - Підприємство) до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Підприємство звернулось до суду із позовом до ДПІ, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило: визнати незаконними дії ДПІ щодо проведення камеральної перевірки дотримання термінів реєстрації податкової накладної; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 30.03.2016 №0000280.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що ним було своєчасно складено та надіслано податкову накладну від 17.12.2015 №32 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у ДПІ не було жодних правових підстав для неприйняття надісланої позивачем податкової накладної. При цьому відповідачем не було надіслано квитанції про прийняття або неприйняття згаданої накладної, з огляду на що в силу закону вона вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних у день її подання. Також, підприємство посилалось на те, що Законом України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» був запроваджений мораторій на проведення контролюючими органами перевірок, незалежно від підстав і порядку їх призначення та проведення.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 02.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017, позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення від 30.03.2016 №0000280, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що Підприємство 01.01.2016 о 15:29 год. направило відповідачу за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення у вигляді електронного файлу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 17.12.2015 №32, про що свідчить скріншот цього файлу. До кінця операційного дня квитанція про прийняття або неприйняття податкової накладної Підприємству не надійшла. Отже, в силу вимог податкового законодавства України суди дійшли висновку, що податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її подання, а саме 01.01.2016. Також, суди вказали, що наявна в матеріалах справи інформація свідчить про те, що у період з 01 по 04 січня 2016 року в інформаційних системах ДФС проводились технологічні регламентні роботи, що може слугувати підставою для висновку про некоректну роботу системи під час реєстрації податкової накладної в електронній формі. Дійшовши висновку про відсутність порушень позивачем строків реєстрації податкової накладної від 17.12.2015 №32, суди попередніх інстанцій скасували податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 30.03.2016 №0000280. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суди виходили з того, що камеральна перевірка Підприємства була здійснена ДПІ у порядку та у спосіб, передбачений законодавством.

ДПІ оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.04.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що за умовами договору про визнання електронних документів орган ДПС не несе відповідальності за порушення обміну інформацією, що виникло внаслідок несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв'язку, відключення та перебоїв у мережах живлення, несправності апаратних засобів платника податків.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.04.2018 прийняв касаційну скаргу ДПІ до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 17.04.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Підприємством було складено та 01.01.2016 надіслано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 17.12.2015 №32 на загальну суму 3000,00 грн., про що свідчить скріншот файлу 20060032272677J1201007200000003211220152006xml. Відповідно до квитанції №1 вказану податкову накладну фактично було зареєстровано в реєстрі 02.01.2016 о 18:42 год.

ДПІ було проведено камеральну перевірку Підприємства щодо дотримання термінів реєстрації податкової накладної від 17.12.2015 №32 в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складений акт від 14.03.2016 № 17/20-20-15-17/32272677, за висновками якого податкова накладна №32, виписана позивачем покупцю - ТОВ «Інтекс Груп» - 17.12.2015, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.01.2016, тобто з порушенням терміну реєстрації на один день.

У зв'язку з цим, 30.03.2016 ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000280 про застосування до позивача штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних з податку на додану вартість у сумі 300,00 грн.

Податковим кодексом України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) серед інших обов'язків платників податків передбачено і обов'язок складати звітність, що стосується обчислення та сплати податків і зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Кодексу) та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів (послуг) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової/ накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних, квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру додаткових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 названого Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Згідно з пунктом 8 Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі.

Пунктом 9 цього ж Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Системний правовий аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що у будь-якому випадку податковий орган зобов'язаний надіслати платнику податку одну з квитанцій: або про прийняття податкової накладної, або про її неприйняття із зазначенням відповідних причин.

Досліджуючи обставини направлення позивачем податкової накладної від 17.12.2015 №32 для реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, суди попередніх інстанцій правильно встановили факт надіслання позивачем цієї податкової накладної 01.01.2016 о 15:29 год., а також той факт, що до кінця операційного дня квитанція про прийняття або неприйняття податкової накладної Підприємству не надходила.

З огляду на ці обставини та з врахуванням правових наслідків, передбачених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, висновок судів попередніх інстанцій про те, що податкова накладна від 17.12.2015 №32 вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її подання, а саме 01.01.2016, відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Будь-яких доказів для спростування викладеного висновку, у тому числі і щодо несправності засобів телекомунікаційного зв'язку платника податків, відповідачем при розгляді справи судами попередніх інстанцій надано не було.

Зважаючи на відсутність у діях Підприємства порушень податкового законодавства, рішення судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 30.03.2016 №0000280 відповідає правильному застосуванню приписів Податкового кодексу України.

Таким чином, доводи ДПІ, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 та ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна