Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №736/1595/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №736/1595/17

адміністративне провадження №К/9901/18603/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя - Чурупченко М. І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Парінов А.Б., Федотов І.В.),

у адміністративній справі № 736/1595/17 за позовом ОСОБА_1 до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Корюківське УПФУ), в якому просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2017 року позовну заяву скаржника залишено без руху у зв'язку з тим, що позивачем не було надано документ, що підтверджує особу (копію паспорта) та не сплачено судовий збір.

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 у зв'язку з не усуненням її недоліків.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018, прийняти нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції не навели доводів, через які вони не сприймають посилання позивача на його скрутний матеріальний стан, а також не дали оцінки наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору, підтверджену у судових рішеннях, а саме ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі № 736/332/17, ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року та 20 липня 2017 року у справі № 736/676/17. При цьому клопотання позивача ані про звільнення від сплати судового збору, ані про витребування вищезазначених справ для огляду, викладене в позовній заяві, не було розглянуто.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1, 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною першою статті 88 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час звернення з адміністративним позовом) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вказані норми дають підстави для висновку, що суди наділені правом звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення. При цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

При цьому, пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем при подачі адміністративного позову не було сплачено судовий збір, документів які давали б підстави для звільнення його від сплати судового збору також не було надано. У зв'язку з вищезазначеним, адміністративний позов було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків по сплаті судового збору.

Оскільки недоліки позовної заяви не були усунуті, ухвалою суду її було повернуто ОСОБА_1 При цьому суд першої інстанції знов зазначив, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження підстав звільнення або зменшення сплати судового збору.

Позивачем на ухвалу суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу, в якій він зазначав, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на його скрутне матеріальне становище, що є підставою для звільнення останнього від сплати судового збору, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки дане питання досліджувалось судом першої інстанції при винесенні ухвали від 01 грудня 2017 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що вищезазначена ухвала Корюківського районного суду Київської області від 01 грудня 2017 року про залишення позову без руху позивачем не оскаржувалась.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 КАС України та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свої рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що позивачем при подачі адміністративного позову до суду першої інстанції було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору та на підтвердження свого майнового стану надано копію довідки Корюківського відділення Менської об'єднаної Державної податкової інспекції № 80/6/25-10-08 від 26 травня 2017 року, копію довідки Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 251 від 20 листопада 2017 року, копію листа Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 4212/04 від 23 жовтня 2017 року та копію трудової книжки колгоспника на ім' я ОСОБА_1

Проте, оцінка вищезазначених доказів судом першої інстанції надана не була, а клопотання про звільнення від сплати судового збору було залишено поза увагою та не розглянуто.

Під час апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув, оцінку доводам позивача про своє матеріальне становище та наданим ним доказам не надав, безпідставно пославшись на те, що таке питання досліджувалось судом першої інстанції при винесенні ухвали від 1 грудня 2017 року.

Слід зазначити, що за наведених обставин той факт, що позивач окремо не оскаржив ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без руху не може бути безумовною підставою для визнання законною наступної ухвали суду про повернення позову.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не з'ясували, не дослідили і не встановили фактичних обставин, через які позивачем не був сплачений судовий збір , і не надали їм належної оцінки.

З огляду на наведене, суд першої інстанції порушив норми процесуального права і дійшов до передчасного та необґрунтованого висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 Судом апеляційної інстанції ці порушення усунуті не були.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді М.М. Гімон

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз