Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

справа № 320/2342/19

адміністративне провадження № К/9901/3522/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 320/2342/19

за позовом ОСОБА_1 до Гостомельської селищної ради Київської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Щавінського В.Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Василенка Я.М., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Гостомельської селищної ради від 04.04.2019 № 845-50-VII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ».

2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що при прийнятті оскаржуваного рішення Гостомельською селищною радою Київської області не враховано норми Земельного кодексу України та Водного кодексу України, стосовно нормативних розмірів прибережних захисних смуг водойми, яка знаходиться біля спірної земельної ділянки.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення обґрунтовані тим, що земельна ділянка щодо якої було прийняте спірне рішення, згідно плану зонування території (зонінг) селища Гостомель, затвердженого рішенням Гостомельської селищної ради має цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). При наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , орієнтовною площею 0,0356 га, відповідачем дотримано прибережні захисні смуги площею 50 метрів, що підтверджується наявним у справі викопіюванням з Генерального плану селища Гостомель.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 03 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди помилково послались на генеральний план населеного пункту, як на землевпорядний документ, що очевидно не відповідає призначенню, зважаючи на його містобудівельну, архітектурну складову. Позивач наголошує на відсутності документації із землеустрою встановлення меж ставка та прибережної захисної смуги навколо нього.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2020 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суд не надходило.

Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2023 року прийняв до провадження зазначену касаційну скаргу та призначив до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 17 січня 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:076:5686, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Гостомельською селищною радою на засіданні ради прийнято рішення № 845-50-VII від 04 квітня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ».

Вказаним рішенням гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0356 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки на її думку, відстань між земельною ділянкою, яка буде сформована для третьої особи, та урізом води водного фонду складе менше 50 метрів, що в свою чергує, порушує вимоги статті 88 Водного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Предметом розгляду даної справи є дотримання відповідачем нормативних розмірів прибережних захисних смуг водойми в селищі Гостомель при прийнятті спірного рішення.

З огляду на предмет позову, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом захищає свої екологічні права.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 3 Земельного Кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно частини сьомої статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною шостою статті 186 Земельного Кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

9. Статтею 58 Земельного Кодексу України, що відповідає змісту статті 4 Водного Кодексу України визначено склад земель водного фонду. До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Отже, до земель водного фонду також належать землі, які за своїм призначенням сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Правовий режим прибережних захисних смуг визначається положеннями статей 60 - 62 Земельного Кодексу України та статей 88, 89 ВК України.

10. Положеннями статті 88 Водного Кодексу України встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Аналогічні за змістом положення закріпленні у статті 60 Земельного кодексу України.

11. Згідно з положеннями статті 61 Земельного Кодексу України та статті 89 Водного Кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим та яка встановлюється за окремими проектами землеустрою, проте не може бути меншою за 25, 50 та 100 метрів залежно від площі відповідних водних об`єктів, як це передбачено у частині другій статті 88 ВК України та у статті 60 ЗК України. Винятком можуть бути випадки, коли прибережна захисна смуга водойми знаходитися в межах населеного пункту, тоді слід виходити із затверджених проектів забудови цього населеного пункту.

12. Статтею 87 Водного Кодексу України встановлено, що порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

13. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них (далі - Порядок № 486), яким встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Відповідно до пункту 10 Порядок № 486 на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Держекоінспекцією та її територіальними органами (пункт 15 Порядку № 486).

Таким чином, законодавством визначено мету використання прибережних смуг, а також чітко врегульовано правовідносини щодо встановлення та використання меж прибережних захисних смуг.

14. Як вбачається з касаційної скарги, позивач вважає, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, у зв`язку з чим відповідач не міг законно надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення у власність гр. ОСОБА_2 . Також позивач наполягає, що в зв`язку з відсутністю проекту землеустрою та встановлення меж прибережних захисних смуг водойми, Гостомельська селищна рада Київської області повинна була керуватись вимогами до розмірів прибережної захисної смуги встановленими Земельним та Водним Кодексами України. Натомість, суди попередніх інстанцій безпідставно взяли до уваги генеральний план селища Гостомель та план зонування території (зонінг) селища Гостомель.

З приводу таких доводів колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Верховний Суд України у постановах від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15, від 01.07.2015 у справі №6-184цс15 дійшов висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них».

Водночас, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може свідчити про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір і межі встановлено законом, а тому такі земельні ділянки, що належали до земель водного фонду, не можуть бути передані у приватну власність (стаття 83 ЗК України) (постанова Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі N3-52гс14).

Зазначені правові позиції щодо встановлення прибережної захисної смуги навіть за відсутності відповідного проекту землеустрою були підтримані Верховим Судом у постанові від 05.06.2019 по справі №806/3602/15.

Отже, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, який охороняється законом.

З огляду на наведене, колегія суддів КАС ВС погоджується з доводами позивача про необхідність застосування в спірних відносинах нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного Кодексу України та статтею 60 Земельного кодексу України.

15. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що спірна земельна ділянка, згідно плану зонування території (зонінг) селища Гостомель, затвердженого рішенням Гостомельської селищної ради має цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згідно викопіювання з Генерального плану селища Гостомель, прибережна захисна смуга водойми складає 50 метрів, а земельна ділянка з приводу якої виник спір, знаходиться за її межами.

З даного приводу колегія суддів КАС ВС зазначає таке.

Згідно положень статті 60 Земельного Кодексу України межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

16. Отже, Генеральний план селища Гостомель є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, який містить межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон.

Підстав вважати, що Генеральний план селища Гостомель не відповідає положенням чинного законодавства у суду не має.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що Гостомельська селищна рада приймаючи рішення від 04.04.2019 № 845-50-VII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій.

17. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню та про відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі № 320/2342/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.