Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2019 року

Київ

справа №815/1053/17

провадження №К/9901/54338/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №815/1053/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді - Стеценко О.О.) від 16 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Єщенка О.В., суддів: Димерлія О.О., Запорожана Д.В.) від 17 травня 2018 року,

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому просила:

- скасувати наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області №33-ос від 12.05.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1.»;

- зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області поновити ОСОБА_1 на роботі в Головному управління Держпродспоживслужби в Одеській області на посаді рівнозначній тій, яку вона обіймала до звільнення;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.05.2016 року до дня поновлення на посаді.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходила службу в Інспекції з питань захисту прав споживачів Одеської області на посаді начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі. Внаслідок реорганізації органу позивач 10.05.2016 року подала до керівника Держспоживінспекції в Одеській області заяву, в якій ставилось питання про звільнення зі служби в порядку переведення до Управління Держпродспоживслужби в м. Іллічівську. Однак вимоги заяви задоволені не були та наказом Інспекції з питань захисту прав споживачів Одеської області від 12.05.2016 року №33-ос позивача звільнено у зв'язку з скороченням штатів. При цьому, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 року було визнано протиправним наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області № 33-ос від 12.05.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1.», яким позивача звільнено 12.05.2016 року з посади начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі у зв'язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України, та зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2016 року про її звільнення в порядку переводу для продовження роботи в управлінні Держпродспоживслужби в м. Іллічівську. Позивач зверталася із заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про виконання рішення суду, проте Управління без наведення правових підстав відмовило позивачу у задоволенні заяви. З огляду на те, що в судовому порядку встановлена протиправність оскаржуваного наказу, позивач вважає, що наявні всі підстави для його скасування, поновлення позивача на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку із чим позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 16 листопада 2017 року Одеський окружний адміністративний суд вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактично підставою для звернення позивача до суду з даним позовом є невиконання, на її думку, рішення суду у справі № 815/2354/16. Невиконання відповідачем рішення суду, ухваленого на користь позивача, є підставою для звернення останнього до суду з відповідними заявами в порядку, встановленому ст. 263, 267 КАС України у справі № 815/2354/16, а не підставою для звернення до суду з новим позовом. Крім того, суд першої інстанції вказав, що оскільки позивач не працювала в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Одеській області, не була переведена в цей орган та в цьому органі не збереглося її попереднє місце роботи, що встановлено рішенням суду у справі №815/2354/16, яке набрало законної сили, підстави для зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді рівнозначній тій, яку вона обіймала до звільнення, та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.05.2016 року до дня поновлення на роботі, відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 17 травня 2018 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року - залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 25 червня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2.

8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

9. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

10. 07 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на касаційну скаргу.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи представника позивача у справі

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій протиправно обмежили позивача у доступі до правосуддя. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди порушили принцип правової визначеності та позбавили права позивача на ефективний захист її прав.

Б. Доводи відповідача у справі

12. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. ОСОБА_1 обіймала посаду начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі в Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області.

Наказом Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області від 12.05.2016 року № 33-ос ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП.

Не погоджуючись із підставами звільнення, посилаючись на те, що звільнення мало відбуватись за п. 5 ст. 36 КЗпП, а саме у зв'язку з переведенням в іншу установу згідно відповідної заяви, позивач звернулася до суду з позовом, в якому ставилось питання щодо зобов'язання Інспекції змінити формулювання причин звільнення із внесенням відповідних відомостей до трудової книжки в судовому порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі №815/2354/16, з урахуванням ухвал про виправлення описок від 28.12.2016 року та від 29.12.2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області № 33-ос від 12.05.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1.», яким ОСОБА_1 звільнено 12.05.2016 року з посади начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі у зв'язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2016 року про її звільнення в порядку переводу для продовження роботи в управлінні Держпродспоживслужби в м. Іллічівську, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.117-126).

Посилаючись на невиконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили в іншій справі, а також те, що протиправність наказу про звільнення встановлена в судовому порядку, позивач звернулася до суду з даним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Конституція України

14.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

15.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15.2. Частина 1 статті 263. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

15.3. Частина 9 статті 267. Особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

15.4. Частина 10 статті 267. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.

Вирішуючи спір, суди встановили, що підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало невиконання Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області судового рішення по справі №815/2354/16 в частині зобов'язання розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2016 року про її звільнення в порядку переводу для продовження роботи в управлінні Держпродспоживслужби в м. Іллічівську.

Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 23.01.2017 року №427/10, складеного на виконання судового рішення і за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про переведення до іншої установи, Управління вказало на неможливість виконати рішення суду у вказаній справі з підстав того, що оспорюваний наказ є чинним і не скасований в судовому порядку, а видання рішення щодо переведення позивача до іншого управління є неможливим у зв'язку із тим, що вказана установа не підконтрольна відповідачу.

Враховуючи, що Управління не прийняло позитивного рішення за результатом розгляду заяви позивача на виконання судового акту, та з огляду на наведені мотиви у відмові в переведенні до іншої установи, позивач з метою реалізації свого права на працю звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили у справі №815/2354/16, та неправомірними діями Управління під час виконання рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що у разі наявності обставин, які ускладнюють виконання судового акту, а також вчинення відповідачем - суб'єктом владних повноважень неправомірних дій чи прийняття незаконних рішень під час виконання рішення суду, питання щодо усунення цих обставин чи зміни способу виконання судового рішення, а також захист порушеного права та інтересу у зв'язку із вчиненням дій і прийняттям рішень з порушенням закону, має вирішуватись в порядку ст.ст. 263, 267 КАС України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення у цій справі), а не шляхом повторного звернення із позовом.

Стосовно доводів касатора про те, що позовні вимоги у даній справі стосуються питання скасування оскаржуваного наказу про звільнення, колегія суддів зазначає, що Наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області №33-ос від 12.05.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1.» вже був предметом оцінки суду у справі №815/2354/16 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області.

Касатор вважає, що фактичне невиконання рішення суду у справі №815/2354/16 щодо зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про її звільнення у порядку переводу для продовження роботи в управлінні Держспоживслужби в м.Іллічівську відбулось у зв'язку з тим, що наведений вище Наказ не скасований, що і стало приводом для повторного звернення до суду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що, у мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі №815/2354/16 суд зазначив, що «відповідач не мав права звільняти позивача з посади у зв'язку із скороченням штату, не розглянувши інші підстави для її звільнення, а тому колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення.»

При цьому, у даному випадку, звернувшись до суду з позовом щодо скасування наказу про звільнення, правомірності якого уже надавалась оцінка у вищезазначеному судовому провадженні, поновлення на роботі у новоствореній установі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач фактично змінює формулювання позовних вимог та доповнює їх, що має наслідком повторне дослідження та надання оцінки судом тим самим правовідносинам, які уже досліджувались в іншому позовному провадженні.

Такі обставини ставлять під сумнів остаточність висновків суду у рішенні, яке набрало законної сили у справі №815/2354/16.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

17. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

18. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

19. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

20. Враховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №815/1053/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх