Історія справи

Постанова КАС ВП від 16.12.2021 року у справі №320/2583/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 320/2583/21

адміністративне провадження № К/9901/36017/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №320/2583/21

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, прийняту у складі судді Лапій С. М.

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року

(суддя-доповідач Бєлова Л. В., судді Аліменко В. О., Безименна Н. В. ),

УСТАНОВИЛ:

І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Київській області, відповідач), Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області, відповідач), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області щодо невидачі наказів про встановлення позивачу щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу за період з 19 листопада 2012 року по 06 листопада 2015 року та невиплаті йому грошового забезпечення з урахуванням щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу за період з 19 листопада 2012 року по 06 листопада 2015 року;

1.2. зобов'язати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області видати наказ про встановлення йому щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу за період з 19 листопада 2012 року по 06 листопада 2015 року, перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з урахуванням щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу за період з 19 листопада 2012 року по 06 листопада 2015 року;

1.3. визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції в Київській області щодо невидачі наказу про встановлення позивачу щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу за період з 31 грудня 2015 року по 31 травня 2016 року та не оформлення довідки обліку несення ним служби у нічний час у розмірі 35% від посадового окладу за період з 24 листопада 2015 року по 01 травня 2016 року, не направлення її до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області та невиплаті позивачу грошового забезпечення з урахуванням щомісячних надбавок за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% від посадового окладу за період з 31 грудня 2015 року по 31 травня 2016 року та доплати за службу у нічний час у розмірі 35% від посадового окладу за період з 24 листопада 2015 року по 01 травня 2016 року;

1.4. зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Київській області видати наказ про встановлення позивачу щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу за період з 31 грудня 2015 року по 31 травня 2016 року та оформити довідку обліку несення ним служби у нічний час у розмірі 35% від посадового окладу за період з 24 листопада 2015 року по 01 травня 2016 року, направити її до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області, перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% від посадового окладу за період з 31 грудня 2015 року по 31 травня 2016 року та доплати за службу у нічний час у розмірі 35% від посадового окладу за період з 24 листопада 2015 року по 01 травня 2016 року;

1.5. визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції в Київській області щодо не включення його прізвища до довідок про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та грошового атестату надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% та доплати за службу у нічний час у розмірі 35%;

1.6. зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Київській області включити до довідок про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та грошового атестату його надбавку до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% за період з 31 грудня 2015 року по 31 травня 2016 року та доплати за службу у нічний час у розмірі 35% від посадового окладу за період з 24 листопада 2015 року по 01 травня 2016 року та направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для перерахунку та виплати йому пенсії з моменту призначення.

2.15 червня 2021 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодися суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

ІІ. Касаційне оскарження

8 Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, яку зареєстровано 01 жовтня 2021 року.

9. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування позиції Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, які висловлені у постановах від 13 березня 2019 року у справі №807/363/18, від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, від 15 вересня 2020 року у справі №635/7878/16-а, від 26 січня 2021 року у справі №520/11178/20.

10. Враховуючи викладене, позивач просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

11.07 жовтня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Желєзного І. В., Берназюка Я. О., Коваленко Н. В. відкрито касаційне провадження у зв'язку із доведенням наявності підстав касаційного оскарження та обставин, які свідчать, що наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи.

12. Верховним Судом витребувано справу №320/2583/21 з Київського окружного адміністративного суду.

13.19 жовтня 2021 року справа №320/2583/21 надійшла до Верховного Суду.

14.21 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУНП в Київській області на касаційну скаргу, у якому відповідач спростовуючи доводи позивача просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15.11 листопада 2021 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2093/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з постановленням Верховним Судом 10.11.2021 ухвали № К/9901/36017/21 про відведення судді-доповідача Желєзного І. В. та суддів Берназюка Я. О., Коваленко Н. В. від розгляду матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 320/2583/21.

16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Данилевич Н. А., Мацедонську В. Е.

17.09 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримує доводи касаційної скарги та просить задовольнити касаційну скаргу.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. За правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

20. Підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11 листопада 2015 року № 988 встановлена доплата за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

21. Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року № 3855-XII (далі-Закон № 3855-ХІІ) залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості ", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1-5 років; для форми 2-10 років; для форми 3-15 років.

22. Відповідно до ~law24~ у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

23. На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15 червня 1994 року № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414).

24. У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

25. Згідно з пунктом 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

26. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

27. Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи частиною 3 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29. Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

30. За приписами частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

31. Частиною четвертою цієї ж статті обумовлено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

32. Приписами статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

ІV. Позиція Верховного Суду

33. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

34. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо правомірності залишення позову без розгляду, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною 4 статті 328 КАС України.

35. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування позиції Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, які висловлені у постановах від 13 березня 2019 року у справі №807/363/18, від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, від 15 вересня 2020 року у справі №635/7878/16-а, від 26 січня 2021 року у справі №520/11178/20.

36. Судом установлено, що 06 квітня 2021 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дати вручення копії ухвали шляхом надання суду докази поважності пропуску строку звернення до суду.

37. На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем надано заяву про усунення недоліків, в якій він зазначив, що Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18 висловлено позицію, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник мав право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

38. Також позивач зазначив, що оскільки його вимоги стосуються нарахування та виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та доплати за службу у нічний час, які є додатковими видами грошового забезпечення, слід керуватися, у тому числі, і положеннями статті233 КЗпП України.

39. Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зі змісту позовних вимог слідує, що вони стосуються протиправної бездіяльності відповідача щодо неприйняття наказів про встановлення щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період, коли він проходив службу, а саме: з 19.11.2012 по 06.11.2015 та з 31.12.2015 по 31.05.2016, неоформленні довідки обліку несення служби у нічний час у період з 24.11.2015 по
01.05.2016 та, як наслідок, невиплата зазначених надбавок, а також ненаправлення довідок до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області з урахуванням зазначених надбавок; невключення надбавок до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та грошового атестату.

40. Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки позовні вимоги не стосуються виплати, нарахованих та не виплачених надбавок, суд критично оцінює посилання позивача на постанову Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18.

41. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

42. Верховний Суд не погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

43. У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18, викладено висновок, що перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.

44. Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

45. Оскільки позовна заява ОСОБА_1 містить вимоги про нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та доплати за службу у нічний час, слід керуватися, в тому числі, положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.

46. Щодо висновків судів попередніх інстанцій про незастосування у випадку, що розглядається, норм положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України з огляду на формулювання позовних вимог інших, ніж стягнення заробітної плати, Верховний Суд зауважує, що норми цієї статті, слід тлумачити в більш широкому розумінні, а саме в сенсі відсутності строкових обмежень для звернення до суду з позовом з приводу належної працівникові заробітної плати.

47. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18 і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.

48. З огляду на встановлені обставини, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до частини 3 статті 123 КАС України.

49. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

50. За такого правового врегулювання та обставин справи суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що потягнуло порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

51. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

VI Судові витрати

52. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року скасувати.

3. Справу № 320/2583/21 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач Н. В. Шевцова

Судді Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська