Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.07.2020 року у справі №812/690/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 812/690/17

адміністративне провадження № К/9901/22603/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення винагороди, стягнення безпідставно утриманих сум військового збору, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Василенко Л. А., судді: Компанієць І. Д., Ханова Р. Ф. ) у справі № 812/690/17

І.

СУТЬ СПОРУ

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області, відповідач), в якому просила:

-визнати протиправною відмову ГУНП в Луганській області у нарахуванні та виплаті винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року до 30 листопада 2015 року, грудень 2015 року, з 01 січня 2016 року до 20 січня 2016 року;

-зобов'язати ГУНП в Луганській області видати накази про виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року до 30 листопада 2015 року, грудень 2015 року, з 01 січня 2016 року до 20 січня 2016 року;

-визнати протиправною відмову ГУНП в Луганській області у поверненні сум військового збору, зайво утриманих з грошового забезпечення, враховуючи винагороду за безпосередню участь в терористичній операції за період служби в поліції протягом січня-вересня 2016 року.

-стягнути з відповідача за період листопад-грудень 2015 року і січень 2016 року винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції (далі - АТО) в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у розрахунку на місяць, а саме: за період з 07 листопада 2015 року до 30 листопада 2015 року - 5685,12
грн; за грудень 2015 року - 7 321,00 грн. ; за період з 01 січня 2016 року до 20 січня 2016 року- 5002,16 грн. ; загальна сума стягнення складає 18008,28 грн. ;

-стягнути з ГУНП в Луганській області безпідставно утримані суми військового збору з забезпечення позивача, враховуючи винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в січні-вересні 2016 року у розмірі 1444,77 грн.

1.2 На думку позивачки, їй безпідставно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в АТО за періоди з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року в розмірі 5 685,12 грн, за грудень 2015 року у розмірі 7 321,00 грн, з 01 січня 2016 року по 20 січня 2016 року - 5 002,16 грн (всього 18 008,28 грн).

1.3 Також в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до Закону України від 18 червня 2015 року № 548-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції" та постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1161 "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором", у період з січня по вересень 2016 року ГУНП в Луганській області як податковий агент не повинно було обкладати військовим збором її грошове забезпечення.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2 ОСОБА_1 у період з 19 серпня 1996 року по 27 вересня 2016 року проходила службу в органах внутрішніх справ на посадах атестованого складу, зокрема, у період з 07 листопада 2015 року по 27 вересня 2016 року на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту ГУНП в Луганській області.

3 Відповідно до наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07 червня 2015 року, від 17 листопада 2015 року № 321, від 07 грудня 2015 року № 341, від 13 жовтня 2016 року № 287 дск та довідки ГУНП в Луганській області від 24 жовтня 2016 року № А-6296 про безпосередню участь особи в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивачка брала участь в АТО на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 18 серпня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 27 вересня 2016 року.

4. Винагорода за безпосередню участь в АТО за спірний період позивачці не нараховувалась.

5. Відповідно до наказу начальника ГУНП в Луганській області від 22 вересня 2016 року №647 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

6. Після звільнення зі служби в поліції позивачка звернулась із відповідними зверненнями до ГУНП в Луганській області щодо виплати винагороди за безпосередню участь в АТО у спірний період та стосовно повернення безпідставно утриманих сум військового збору із її грошового забезпечення.

7. Листом від 05 травня 2017 року № 300/111/22/-2017 ГУНП в Луганській області на звернення позивача повідомило, що одноразова грошова винагорода за участь в АТО поліцейським нарахована та виплачена з моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 "Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських", до моменту набрання чинності цієї постанови підстав для нарахування одноразової грошової винагороди за участь в АТО співробітникам поліції немає.

8. Листом від 28 квітня 2017 року № 255/11/22-2017 ГУНП в Луганській області на звернення позивача повідомило, що немає підстав для повернення суми військового збору, яка була утримана з грошового забезпечення та винагороди за участь в АТО позивача за період з 01 січня по 27 вересня 2016 року, вказані суми були перераховані до управління Казначейства у м. Сєвєродонецьк.

9. Не погоджуючись із відмовами ГУНП в Луганській області, ОСОБА_1 звернулась до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

10.1 Стягнуто з ГУНП в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 18008,28 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

10.2. Стягнуто з ГУНП в Луганській області на користь позивача безпідставно утриманні з грошового забезпечення суми військового збору за період з січня по вересень 2016 року у розмірі 1444,77 грн.

10.3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

11. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині позовних вимог про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення з ГУНП в Луганській області на користь позивача винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 07 листопада 2015 року до 20 січня 2016 року в сумі 18008,28 грн. В цій частині позовні вимоги залишено без розгляду.

11.1 Суд апеляційної інстанції, залишаючи частково позовні вимоги без розгляду, вказав на звернення позивача до суду із пропуском місячного строку з часу остаточного розрахунку.

12. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині позовних вимог про визнання відмови протиправною, стягнення безпідставно утриманих сум військового збору. В цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

12.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, суд апеляційної інстанції вказав, що звернення до суду щодо безпідставно утриманих сум військового збору з грошового забезпечення позивачки без залучення у якості відповідача органу казначейства, є передчасним та унеможливлює вирішення питання у межах цієї справ, де відповідачем визначено ГУНП в Луганській області.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

13. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просила скасувати оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року.

14. У касаційній скарзі щодо оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, зазначено, що сума винагороди за безпосередню участь в АТО входить до структури заробітної плати, а у разі порушення законодавства про оплату праці особа має право звернутись з позовом до суду без обмеження будь-яким строком. Окрім того, позивачка зазначила, що судом апеляційної інстанції не було встановлено причини пропуску строку звернення до суду.

15. На думку ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі помилково керувався положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), застосовуючи місячний строк звернення до суду у цій справі, до даних правовідносин необхідно застосовувати частину 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

16. Позивачка наголосила, що її позов не пов'язаний безпосередньо з питанням проходження чи звільнення з публічної служби, він містить питання порушення законодавства про оплату праці в період проходження служби в поліції, а тому працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

17. Також ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказала, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року прийнята з порушенням норм матеріального права. На її думку, першоджерелом спору та причинно-наслідковим зв'язком порушення її прав є саме структурний підрозділ поліції, в якому вона проходила службу, оскільки саме роботодавець здійснив неправомірне оподаткування військовим збором грошового забезпечення позивачки.

Органи казначейства здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Тобто, органи казначейства не можуть бути відповідачами в таких випадках.

18. ГУНП в Луганській області подало заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Відповідач вказав, що ОСОБА_1 пропустила місячний строк звернення до суду, оскільки 29 жовтня 2016 року із нею проведено остаточний розрахунок, а з позовом до суду вона звернулась у травні 2017 року.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

19. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Частиною 1 статті 99 КАС України (в редакції на момент подання позову до суду першої інстанції) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Частиною 1 статті 99 КАС України або іншими законами.

21. Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

22. Згідно з частиною 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи частиною 3 статті 99 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

23. Частинами 1 , 2 статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

24. Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова №24) в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

25. Наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року №49 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок № 49).

26. Пунктом 6 розділу 1 Порядку № 49 передбачено, що виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій.

27. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №49: військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

28. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку №49 розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

29. Пунктом 4 розділу І Порядку №49 встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

30. Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №49 визначено, що винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

31. Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

32. Частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

33. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначено Бюджетним кодексом України (далі - БК України).

34. Відповідно до частини 2 статті 45 БК України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

35. Згідно зі статтею 112 БК України до повноважень Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, крім випадку, передбаченого абзацами третім і четвертим статтею 112 БК України, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;

2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;

4) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.

Казначейство України в межах своїх повноважень забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності.

36. Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року N 787 (далі - Порядок № 787).

37. Відповідно до пункту 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

38. Згідно з пунктом 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за N 1679/28124.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

39.08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX).

40. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

41. Частинами 1 -3 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

42. Щодо постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року, Верховний Суд зазначає наступне.

43. Приймаючи вказану постанову та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо повернення зайво утриманих сум військового збору із грошового забезпечення позивача, суд апеляційної інстанції вказав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки пред'явленні до неналежного відповідача - ГУНП в Луганській області.

44. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із даним висновоком.

45. Згідно із нормами Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України.

46. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 із заявою про повернення зайво утриманих сум військового збору до ГУНП в Луганській області під час проходження публічної служби не зверталась, а звернулась вже після звільнення, тобто після перерахування цих сум до органів казначейства.

47. Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку щодо безпідставності пред'явлення позовних вимог до ГУНП в Луганській області, оскільки, враховуючи повноваження органів казначейства згідно з Порядком №787, належним відповідачем є Державна казначейська служба України.

48. Щодо ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року, Верховний Суд зазначає наступне.

49. Залишаючи в частині позовні вимоги без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин місячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 КАС України (в редакції, що була чинною на момент звернення позивача до суду), оскільки виплата винагороди за безпосередню участь в АТО є виплатою, яка виплачується під час проходження особою публічної служби.

50. Однак, колегія суддів Верховного Суду не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

51. З системного аналізу Порядку № 49 та Постанови № 24 вбачається, що виплата винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції має імперативний характер, тобто її виплата є обов'язковою та гарантується державою.

52. Однак, ні Законом України від 20 грудня 1990 року N 565-XII "Про міліцію", ні Положенням № 114, а також Порядком № 49 та Постановою № 24 не врегульовано строки звернення до суду з приводу неотриманої працівником винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

53. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

54. Оскільки винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, виплата якої здійснюється за місцем проходження служби, тобто військової частини чи управління міністерства внутрішніх справ, з яким працівники перебувають у трудових правовідносинах, має характер обов'язковий та гарантується державою, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 233 КЗпП України. Відтак, можливість звернення до суду із позовом про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції не обмежується будь - яким строком.

55. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 805/416/16-а та від 22 травня 2020 року у справі №808/3200/17.

56. Отже, застосувавши до спірних правовідносин місячний строк звернення до суду, передбачений на момент виникнення цих відносин статтею 99 КАС України, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що потягнуло ухвалення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

57. Відповідно до частини 1 , 4 статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

58. Беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції були порушені вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, колегія Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

СУДОВІ ВИТРАТИ

59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року залишити без змін.

Скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року, справу направити на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська