ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 473/1471/17

адміністративне провадження № К/9901/2166/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вознесенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.08.2017 у складі судді Висоцької Г.А. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у складі колегії суддів: Кравця О.О. (головуючий), Домусчі С.Д., Коваля М.П. у справі №473/1471/17 за позовом ОСОБА_1 до Вознесенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, треті особи: Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Військова частина А 0224, Державна установа "Вознесенська виправна колонія (№72)" Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Вознесенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (надалі - відповідач, Вознесенське ОУПФ), треті особи: Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (надалі - Командування ВМС ЗСУ), Військова частина А0224 (надалі - ВЧ А0224), Державна установа "Вознесенська виправна колонія (№72)" Міністерства юстиції України (надалі - Вознесенська ВК №72), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії по інвалідності, визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 26.01.2017 №2, зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності з моменту звернення, а саме, - з 27.10.2016.

2. Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.08.2017, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, позовні вимоги задоволено.

2.1. Визнано неправомірними дії Вознесенського ОУПФ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності.

2.2. Визнано неправомірним та скасовано рішення Вознесенського ОУПФ про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 від 26.01.2017 №2.

2.3. Зобов`язано Вознесенське ОУПФ призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 27.10.2016.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:

3.1. Позивач - ОСОБА_1 , є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаїві та 22.09.2005 був призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину А4591, де по 27.12.2005 знаходився у навчальному центрі м. Севастополь.

3.2. У період з 27.12.2005 по 22.05.2006 ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині А4430 на посаді радіометриста.

3.3. У подальшому, в період з 22.05.2006 по 30.10.2008 ОСОБА_1 проходив службу за контрактом у військовій частині А4289 на посаді радіометриста, місце дислокації Автономна Республіка Крим, міський округ м. Євпаторія, с. Новоозерне, що підтверджується довідкою військового комісара Вознесенського об`єднаного районного комісаріату від 14.02.2017 за №381.

3.4. У період з 24.10.2011 по 25.01.2012 ОСОБА_1 проходив службу у Вознесенській виправній колонії управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, що підтверджується інформацією наданою Вознесенською ВК №72 та копіями наказів від 24.10.2011 №44 о/с, від 30.01.2012 №2 о/с.

3.5. У період з 03.09.2014 по 27.07.2015 ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині А4174 на посаді старшого розвідника відділення управління взводу управління командира мінометної батареї аеромобільного-десантного батальйону, що підтверджується наказами командира вказаної частини від 03.09.2014 №230, від 27.07.2015 №214 та військовим квитком позивача.

3.6. 02.02.2016 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності .

3.7. При цьому, ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період з 14.11.2014 по 18.12.2014, 26.08.2015 йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 ветерана війни, учасника бойових дій.

3.8. Крім того, щомісячно протягом періоду з жовтня 2011 року по січень 2012 року включно та з вересня 2014 року по серпень 2015 року включно ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення, з якого було проведено щомісячно утримання єдиного соціального внеску.

3.9. 27.10.2016 ОСОБА_1 звернувся до Вознесенського ОУПФ із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до норм статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).

3.10. Рішенням Вознесенського ОУПФ від 26.01.2017 №2, з урахуванням змін, внесених рішенням від 02.03.2017 №6, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, в зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу, оскільки згідно даних військового квитка позивач проходив строкову службу з 22.09.2005 по 22.05.2006 на підставі Указу Президента України від 03.11.2001 №І053/2001 призваний у Збройні сили України на військову службу та на службу за контрактом, був звільнений 30.10.2008. На підставі Указу Президента України від 02.09.2014 №607/2014 був призваний у Збройні Сили України, по мобілізації, з 02.09.2014 по 27.07.2015. Відповідно до даних персоніфікованого обліку інформації за вказані періоди відсутня. Також, у системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про нарахування суми грошового забезпечення і сплачені страхові внески за період роботи ОСОБА_1 в Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань у період з 24.10.2011 по 25.01.2012 та періоди проходження військової служби і служби за контрактом позивача з 22.09.2005 по 30.09.2005, з 01.01.2006 по 30.10.2008 та з 02.09.2014 по 27.07.2015, тому підстави для зарахування у страховий стаж таких періодів, відсутні. Враховуючи вищезазначене, страховий стаж ОСОБА_1 зарахований згідно статті 24 Закону №1058-ІV та становить 1 рік 2 місяці 21 день при необхідному - 3 роки.

4. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії по інвалідності, в зв`язку з відсутністю в останнього необхідного страхового стажу. Судами попередніх інстанцій зазначено, що наявними у позивача та наданими третіми особами документами підтверджується як проходження ним військової служби, так і служби у Вознесенській виправній колонії зі сплатою відповідних страхових внесків, що свідчить про наявність у позивача достатнього страхового стажу для призначення йому пенсії по інвалідності.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.08.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник наголошує, що відповідно до даних персоніфікованого обліку інформації з приводу нарахування позивачу сум грошового забезпечення і сплати страхових внесків за період його роботи у Вознесенській виправній колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань з 24.10.2011 по 25.01.2012 та проходження військової служби і служби за контрактом з 22.09.2005 по 30.09.2005, з 01.01.2006 по 30.10.2008, з 02.09.2014 по 27.07.2015, відсутня. Тому, на переконання скаржника страховий стаж позивачу, обрахований відповідно до вимог статті 24 Закону №1058-ІV, становить 1 рік 2 місяці 21 день та є недостатнім для призначення йому пенсії по інвалідності, у зв`язку з чим оспорювана відмова є правомірною.

6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.1. На обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

7. 14.08.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано клопотання про заміну відповідача у справі - Вознесенського ОУПФ, у зв`язку із ліквідацією даного органу Пенсійного фонду, правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підлягає до задоволення судом касаційної інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 08.02.2020, надалі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

10. Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також службу в Національній поліції (пункт 8).

11. У свою чергу, частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

12. Частиною 2 цієї статті передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

13. У свою чергу, частиною 1 статті 30 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

14. За змістом норми, закріпленої у частині 1 статті 32 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією - для інвалідів II та III груп від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки.

15. Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивачу з метою призначення пенсії по інвалідності необхідно були підтвердити наявність у нього страхового стажу у кількості 3 років.

16. Як досліджено судами, страховий стаж позивача за час проходження ним військової служби та за час служби у Вознесенській виправній колонії підтверджується наявними у матеріалах справи військовим квитком і відповідними довідками про проходження ним військової служби та сплачені суми страхових внесків.

17. При цьому, в листі Фінансово-економічного управління Командування ВМС ЗСУ, що був наданий на запит позивача, зазначено, що відомості до Пенсійного фонду України (персоніфікація) про отримані доходи на всіх військовослужбовців у період з 2000 року по 2016 рік подавались загальною сумою, а у звітності вказувались лише загальні суми нарахованого грошового забезпечення та нарахованих внесків по військовій частині, без розподілу по кожному військовослужбовцю згідно з вимогами Порядку формування та подання страхувальником звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.11.2010 №1014/18309. Також, у листі роз`яснено, що у зв`язку з тим, що місцем дислокації військових частин А4591, А4430 та А4289, в яких проходив службу позивач, є Автономна Республіка Крим, яка на разі є тимчасово окупованою територією, то за інформацією щодо сплати страхових внесків цими військовими частинами необхідно звертатись до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві.

18. Однак, Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві надало позивачу відповідь, що військові частини А4591, А4430 та А4289 на обліку в органах Пенсійного Фонду України в м. Києві не перебували.

19. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

20. Згідно з частиною 6 статті 20 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) за осіб, зазначених у пунктах 8, 11 - 14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації (абзац 9).

21. Частиною 6 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 10, 12 - 15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу.

22. Пункт 2 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначає, що страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію - для осіб, зазначених у пунктах 7 - 9, 12 - 14, 17 і 18 статті 11 цього Закону.

23. Отже, до страхового стажу законом віднесено період, у якому особа підлягала загальнообов`язковому державному страхуванню та за який сплачені страхові внески, зокрема, органами, які виплачують цій особі заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу та ними подано відомості про застрахованих осіб. Поряд з цим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

24. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що враховуючи те, що позивач при зверненні до органу Пенсійного фонду України надав всі необхідні документи, про недоліки яких в оспорюваному рішенні не зазначено, посилання відповідача на неможливість врахування у страховий стаж позивача періоду служби у Вознесенській виправній колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань з 24.10.2011 по 25.01.2012 та проходження військової служби і служби за контрактом з 22.09.2005 по 30.09.2005, з 01.01.2006 по 30.10.2008, з 02.09.2014 по 27.07.2015 внаслідок відсутності цих відомостей у системі персоніфікованого обліку, є безпідставними, оскільки вини позивача у цьому немає і такі відомості відповідно до вимог Закону №1058-IV подаються підприємствами, установами, організаціями, які виплачують заробітну плату та/або грошове забезпечення.

25. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах був викладений Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №641/5501/17.

26. За приписами статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Вознесенське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Касаційну скаргу Вознесенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.08.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі №473/1471/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, треті особи: Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Військова частина А 0224, Державна установа "Вознесенська виправна колонія (№72)" Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.М. Шарапа А.А. Єзеров С.М. Чиркін