ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2021 року

Київ

справа №817/1909/17

адміністративне провадження №К/9901/55437/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 у складі судді Недашківської С. М. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 у складі колегії суддів: Капустинського М. М. (суддя-доповідач), Моніча Б. С., Охрімчук І. Г. у справі №817/1909/17 за позовом ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фермерського господарства "Ровіна" та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фермерського господарства "Ровіна" (надалі - ФГ "Ровіна") та ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у затвердженні позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, викладеної у листі від 22.09.2017 №Л-46791/0-6864/0/6-17;

1.2. зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер 5624286900:03:002:0068 та передати її у власність позивачу.

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2018, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018, позовні вимоги задоволено повністю.

2.1. Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "Ровіна" гр. ОСОБА_2, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області", викладеної у листі від 22.09.2017 №Л-4671/0-6864/0/6-17.

2.2. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Рівненській області затвердити "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "Ровіна" гр. ОСОБА_2, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області" кадастровий номер 5624286900:03:002:0068.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із заявою від
25.08.2016 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі середньої частки паю для ведення фермерського господарства, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області та про передачу такої земельної ділянки у власність як члену ФГ "Ровіна" із земельної ділянки прощею 45 га, що надана ОСОБА_2 в постійне користування для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, згідно державного акту серії РВ №00154 на підставі рішення Острозької районної ради народних депутатів Рівненської області від 23.05.2001 №146.

3.2. За результатами розгляду даної заяви, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області винесено наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 27.09.2016 №17-4007/16-16-СГ, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) площею 3,67 умовних кадастрових гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "Ровіна" гр. ОСОБА_2, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області.

3.3. Даним наказом вирішено також погодити та затвердити відповідно до вимог чинного законодавства розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управлінню Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області при надходженні проекту землеустрою забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ВЧ" розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "Ровіна" гр. ОСОБА_2, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер undefined.

3.5. Експертом державної експертизи Відділу Держгеокадастру в Острозькому районі сформовано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.11.2016 №12/0/80-16, яким вказаний проект землеустрою погоджено.

3.6. За наслідками розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою, відповідачем надана відповідь від 22.09.2017 №Л-4671/0-6864/0/6-17, якою відмовлено у задоволенні поданого клопотання з посиланням на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) та у зв'язку з тим, що згідно поданих позивачем документів земельна ділянка площею 45 га, яка передбачена для розподілу між членами ФГ "Ровіна" перебуває в постійному користуванні гр. ОСОБА_2 (державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, довідка Управління Держгеокадастру у Острозькому районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 23.08.2016 №БП-13/0-12/0/6-16).

3.7. Поряд з цим, судами попередніх інстанцій досліджено, що рішенням Острозької районної ради від 23.05.2001 №146 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для створення селянського/фермерського /господарства" було затверджено проект відведення земельної ділянки в постійне користування для створення селянського/ фермерського/господарства гр. ОСОБА_2 на площу 45 га за рахунок земель запасу Почапківської сільської ради.

3.8. Згідно з довідкою Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області від 13.12.2017, ФГ "Ровіна" - попередня назва якого "Надія", зареєстроване на території Почапківської сільської ради 01.03.2001, свою господарську діяльність провадить на земельній ділянці площею 45 га, що надавалася засновнику фермерського господарства ОСОБА_2 для створення цього господарства.

3.9. У матеріалах розробленого позивачем проекту землеустрою міститься засвідчена заява-згода гр. ОСОБА_2 на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області члену ФГ "Ровіна" ОСОБА_1.

4. Повністю задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, оскільки законом не визначено чіткого переліку підстав для такої відмови. На переконання судів, посилання відповідача на статтю 32 ЗК України є безпідставним, оскільки у даному випадку позивач, як член фермерського господарства, скористався своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки у розмірі 45 га, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, саме в порядку статтю 32 ЗК України. Крім того, судами попередніх інстанцій відхилені доводи відповідача щодо необхідності отримання згоди від користувача спірної земельної ділянки і зазначено про те, що земельна ділянка у розмірі 45 га використовувалася саме фермерським господарством на умовах оренди та підлягала поділу між його членами. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що повноваження відповідача з приводу затвердження поданого позивачем проекту землеустрою не є дискреційними, а відтак відповідача слід зобов'язати до вчинення певних дій - затвердження відповідного проекту землеустрою.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, подав касаційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що зазначена в оскаржуваних судових рішенням обставина стосовно того, що ФГ "Ровіна" використовує земельну ділянку у розмірі 45 га на праві оренди не підтверджується доказами, натомість, таку земельну ділянку надано на праві постійного користування безпосередньо гр. ОСОБА_2 як фізичній особі. Тому, скаржник наголошує, що вказана земельна ділянка не може вважатися землею фермерського господарства і не підлягала передачі його членам на підставі статті 31 ЗК України. Крім того, враховуючи те, що ця земельна ділянка раніше не надавалася у користування позивача, передача її частини у власність позивача неможлива. Також, скаржник наполягає на необхідності застосування до спірних правовідносин вимог частини 5 статті 116 ЗК України, яка передбачає необхідність припинення попередньо наданих права власності/користування на земельну ділянку, яка надається у власність/користування, у порядку визначеному законодавством. З цих підстав скаржник вважає безпідставним покликання судів попередніх інстанцій на згоду гр. ОСОБА_2 на виділення землі в розмірі середньої частки паю позивачу, оскільки на його переконання, сама по собі наявність згоди не свідчить про припинення права попереднього власника/користувача землі у встановленому законодавством порядку.

6. Позивач - ОСОБА_1, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржувані судові рішення були ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права, а також з дотриманням норм процесуального права і доводи касаційної скарги, на його думку, є безпідставними.

7. Крім того, відзив на касаційну скаргу подано ФГ "Ровіна", який містить аналогічні заперечення щодо вимог та доводів касаційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1, 2 статті 341 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Частиною 1 статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Конституцією України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

11. Набуття права на землю громадянами врегульовано главою 19 ЗК України, яка, зокрема, визначає підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності (стаття 116), порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (стаття 118), норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам (стаття 121), а також повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування (стаття 122).

12. Так, відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

13. Згідно із частиною 8 статті 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому частиною 8 статті 118 ЗК України.

14. Частиною 1 статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

15. Частиною 4 статті 186-1 ЗК України визначено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 5 статті 186-1 ЗК України).

16. Частиною 6 статті 186-1 ЗК України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

17. За змістом частини 7 цієї статті, органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

18. Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 9 статті 118 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

19. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

20. При цьому, згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частиною 1 статті 116 ЗК України, або за результатами аукціону.

21. Частинами 2-4 цієї статті передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених частиною 1 статті 116 ЗК України, провадиться один раз по кожному виду використання.

22. Як встановлено частиною 5 статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

23. Суди попередніх інстанцій з'ясували ту обставину, що позивач звернувся до відповідача із заявою для реалізації відповідно до статей 118, 121 ЗК України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (надалі-Закон №973-IV) права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства.

24. Так, згідно із ~law40~ члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

25. Водночас, відповідно до ~law41~ надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

26. Положеннями статті 32 ЗК України також передбачено право членів фермерських господарств на приватизацію земельних ділянок шляхом передачі безоплатно у приватну власність наданих їм у користування земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (частина 1 статті 31 ЗК України та ~law42~).

27. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що члени фермерського господарства наділені правом на одержання безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) в загальному порядку, передбаченому ЗК України. Натомість, члени фермерського господарства, які володіють земельними ділянкам на праві користування, мають право на одержання безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельних ділянок у розмірі земельної ділянки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

28. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, ~law43~ передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування.

29. Виділення членам фермерського господарства земельної ділянки у власність із земель, що перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства чинним законодавством не передбачено.

30. Разом з цим, у справі, яка розглядається судами передніх інстанцій встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, розглянувши клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, відмовило у його задоволенні з огляду на те, що згідно з поданими документами земельна ділянка площею 45 га перебуває в постійному користуванні гр. ОСОБА_2 (державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, довідка Управління Держгеокадастру у Острозькому районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 23.08.2016 №БП-13/0-12/0/6-16).

31. Порядок добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою визначений у статті 142 ЗК України, згідно із частинами 3-4 якої, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

32. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що заява гр. ОСОБА_2, адресована Управлінню Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області, за якою він надав згоду позивачу на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, не може вважатися його відмовою від права постійного користування земельною ділянкою в розумінні положень статті 142 ЗК України.

33. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність іншій особі з подальшим наданням цієї ділянки у власність, суперечить положенням частини 5 статті 116 ЗК України, якою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відтак, вказані обставини є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

34. У справі, яка розглядається судами попередніх інстанцій не встановлено тієї обставини, що право постійного користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 було припинено в порядку, визначеному законом.

35. Отже, у відповідача не було правових підстав для затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги у повній мірі ґрунтуються на неправильному розумінні норм права.

36. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (за участі тих самих сторін) викладені у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №817/72/18, від 20.05.2020 у справі №817/69/18.

37. За змістом частини 1 статті 351 КАС України (в редакції, чинній до
08.02.2020), підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

38. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права, відповідні судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, а касаційну скаргу слід задовольнити.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від
15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі №817/1909/17 - скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Судді В. М. Шарапа

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін