Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року

Київ

справа №347/1959/15

провадження №К/9901/12531/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 347/1959/15

за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Косівська сільгосптехніка" за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Управління пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання видати пільгову довідку, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Косівська сільгосптехніка" на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2015 року, прийняту у складі судді Крилюк М.І., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Довгої О.І., суддів: Ліщинського А.М., Запотічного І.І.,

в с т а н о в и в :

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до ПАТ «Косівська сільгосптехніка», за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області, в якому просив:

визнати дії ПАТ «Косівська сільгосптехніка» щодо відмови у видачі ОСОБА_1, довідки про характер виконуваних ним робіт за професією електрозварника, газоелектрозварника згідно списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо шкідливими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день, розділу ХХХІІІ, підрозділ 23200000-19756, на протязі з 08 жовтня 1980 року по 14 вересня 1987 року та з 15 вересня 1987 року по 29 грудня 2001 року для призначення пенсії на пільгових умовах нечинними.

зобов'язати ПАТ «Косівська сільгосптехніка» видати ОСОБА_1 довідку про підтвердження наявного трудового стажу щодо роботи на посаді електрозварника та газоелектрозварника відповідно до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо шкідливими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день, розділу ХХХІІІ, підрозділ 23200000-19756, Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року «Про затвердження списків виробництва, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» з 08 жовтня 1980 року по 21 серпня 1992 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що його страховий стаж складає 33 роки 10 місяців 21 день, з них робота на посадах електрозварника та газоелектрозварника з 08 жовтня 1980 року по 14 вересня1987 року та з 15 вересня 1987 року по 29 грудня 2002 року. Однак, 06 липня 2015 року звернувшись із письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі про призначення йому пенсії і подав всі необхідні документи, в тому числі і довідку про підтвердження наявного трудового стажу за №42 від 22 червня 2015 року, виданої ПАТ «Косівська сільгосптехніка», в якій було підтверджено наявний трудовий стаж для призначення пенсії, який вказаний в трудовій книжці, про відпрацювання повного робочого дня і виконання робіт по професії електро-газозварника, зайнятого на різанні і в ручному зварюванні, що передбачено Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право пенсію за віком на пільгових умовах, розділу ХХХІІІ підрозділ 23200000-19756 на підставі постанови 162 від 11 березня 1994 року. Вказана довідка була видана на підставі книг наказів 1980-2002 років та підписана головою правління ПАТ «Косівська сільгосптехніка», начальником відділу кадрів та головним бухгалтером вищевказаного підприємства. Проте пенсія на пільгових умовах не була призначена, оскільки отримав із Пенсійного фонду в Косівському районі відмову, в якій вказано, що йому відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №2 у зв'язку з відкликанням підприємством ПАТ «Косівська сільгосптехніка» довідки про пільговий характер роботи, як видану помилково.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано дії ПАТ «Косівська сільгосптехніка» щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про характер виконуваних ним робіт за професією електрозварника, газоелектрозварника згідно списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо шкідливими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день, розділу ХХХІІІ, підрозділ 23200000-19756, на протязі з 08 жовтня 1980 року по 14 вересня 1987 року та з 15 вересня 1987 року по 29 грудня 2001 року для призначення пенсії на пільгових умовах нечинними.

Зобов'язано ПАТ «Косівська сільгосптехніка» видати ОСОБА_1 довідку про підтвердження наявного трудового стажу щодо роботи на посаді електрозварника та газоелектрозварника відповідно до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо шкідливими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день, розділу ХХХІІІ, підрозділ 23200000-19756, Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року «Про затвердження списків виробництва, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» з 08 жовтня 1980 року по 21 серпня 1992 року.

У касаційній скарзі представник відповідача посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що касаційну скарга є необґрунтованою та безпідставною, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, а саме статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) стосовно «суду, встановленого законом» з огляду на нижченаведене.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позов, предметом якого є визнання дій протиправними та зобов'язання приватне акціонерне товариство видати пільгову довідку, може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки, Приватне акціонерне товариство "Косівська сільгосптехніка" не є суб'єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, у зв'язку з чим, вказаний спір не є публічно-правовим.

Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа стосується трудових відносин та підлягає розгляду в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами абзацу першого частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

При цьому за змістом абзацу другого цієї ж процесуальної норми порушення правил юрисдикції адміністративних судів є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною четвертою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

За таких обставин оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 3, 341, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Косівська сільгосптехніка" задовольнити частково.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року в цій справі скасувати.

Провадження у справі № 347/1959/15, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець