Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.04.2019 року у справі №804/6722/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/6722/16

адміністративне провадження №К/9901/36258/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у складі суддів Кононенко О.В., Гончарової І.А., Сидоренка Д.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у складі суддів Шлай А.В., Чабаненко С.В., Прокопчук Т.С.

у справі № 804/6722/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафтола»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними,

У С Т А Н О В И В :

10 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рафтола» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - перший відповідач у справі), Державної фіскальної служби України (далі - другий відповідач у справі), в якій просить визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за березень 2016 року, а податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за березень 2016 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 13 квітня 2016 року.

08 листопада 2016 року постановою Дніпропетровський окружний адміністративний суд, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, позов задовільнив, визнав протиправними дії відповідачів щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафтола» з податку на додану вартість за березень 2016 року, а податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафтола» з податку на додану вартість за березень 2016 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 13.04.2016 року.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, вказали на те, що підставою для відмови в прийнятті декларації стало анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства рішенням податкового органу, яке скасоване постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у справі № 804/2285/16 (набрало законної сили 18 жовтня 2016 року), а відтак позивачу протиправно відмовлено в прийнятті декларації за березень 2016 року з посиланням на рішення, яке визнано судом незаконним.

У травні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга другого відповідача у справі, в якій податковий орган, посилаючись невідповідність судових рішень вимогам норм права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга утримує викладення фактичних обставин та цитування норм Податкового кодексу України, при цьому жодних мотивів того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення ними норм процесуального права касаційна скарга не містить.

14 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення відповідачем недоліків касаційної скарги на виконання ухвали цього суду, справа №804/6722/16 витребувана з суду першої інстанції.

10 жовтня 2017 року справа №804/6722/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

12 березня 2018 року справа №804/6722/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/36258/18 передана до Верховного Суду.

Заперечення (відзив) Товариства на касаційну скаргу податкового органу до суду не надходило, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рафтола» зареєстроване як юридична особа та знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

18 березня 2016 року між Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рафтола» укладено договір № 180320161 про визнання електронних документів, згідно з яким орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

13 квітня 2016 року позивачем направлено в електронному вигляді декларацію за березень 2016 року, однак документ не було прийнято, що підтверджується квитанцією № 1, в якій зазначено причину неприйняття «платник податків не був платником ПДВ в період березень 2016 року, дата анулювання реєстрації платника ПДВ 29 лютого 2016 року».

Суди попередніх інстанцій також встановили, що 29 лютого 2016 року рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська №371 анульовано реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафтола».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року № 804/2285/16, яка набрала законної сили 18 жовтня 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення №371 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 29 лютого 2016 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Відповідачем у Квитанції № 1 зазначено правову підставу неприйняття податкової декларації пункт 48.4. статті 48 Податкового кодексу України, за яким у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Судами попередніх інстанцій проаналізовані положення Наказу Державної податкової адміністрації від 10 квітня 2008 року № 233, яким затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (далі Інструкція).

За визначеннями, наведеними у пункті 1 розділу 1 Інструкції, квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до пункту 7.4 розділу 3 Інструкції, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Пунктом 7.6 розділу 3 Інструкції, передбачено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 7 розділу 1 Інструкції, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Аналіз зазначених положень свідчить про те, що такий обов'язковий реквізит у поданій податковій декларації як індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період має відповідати дійсності, тобто наявність у особи, що подає податкову декларацію, статусу платника податку на додану вартість є обов'язковою умовою для подання податкової звітності з податку на додану вартість. У разі надіслання податкового документа, сформованого з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Враховуючи той факт, що підставою для неприйняття податкової декларації стало протиправне рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства, що встановлено судовим рішенням в іншій судовій справі, та в подальшому призвело до порушення його прав (неприйняття податкової декларації), Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що Товариству протиправно відмовлено в прийнятті декларації за березень 2016 року.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Суд визнає, що належним способом відновлення порушеного права Товариства є визнання податкової декларації за березень 2016 року такою, що подана у день її фактичного отримання податковим органом засобами електронного зв'язку.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі № 804/6722/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Васильєва

І.Я. Олендер