Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 15.02.2021 року у справі №820/12142/15 Ухвала КАС ВП від 15.02.2021 року у справі №820/12...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.02.2021 року у справі №820/12142/15



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 820/12142/15

адміністративне провадження № К/9901/28221/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року (головуючий суддя - Кучма Ю. М. )

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Катунов В. В., судді - Бершов Г. Є., Ральченко І. М. )

у справі №820/12142/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгови дім "Євромет""

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євромет " " (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Торговий дім "Євромет") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Західна ОДПІ), правонаступником якої є Головне управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення - рішення.

На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПОГ "Беденернгоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" (далі - ПОГ "Буденергоактив") у періоді, що перевірявся, а також вказує про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ від 11.12.2015 №0000782211;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Торговий Дім "Євромет" витрати зі сплати судового збору у розмірі 7470,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та протиправність формування Товариством податкового кредиту за результатами господарських відносин з ПОГ "Буденергоактив" у періоді, що перевірявся, ґрунтуються виключно на висновках, що містяться в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та зібраній відносно нього податковій інформації, які самі по собі не можуть слугувати належним доказом відсутності фактичного здійснення спірних господарських операцій. Також Харківський окружний адміністративний суд зазначив про безпідставність застосування до позивача штрафу у розмірі 50% від суми нарахованого зобов'язання з огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту повторного визначення контролюючим органом позивачу грошових зобов'язань з ПДВ протягом останніх 1095 днів.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року апеляційну скаргу Західної ОДПІ задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при укладанні договорів поставки товару та виконання робіт із ПОГ "Буденергоактив" у періоді, що перевірявся, позивач не мав розумної економічної причини (ділової мети) на отримання відповідного економічного ефекту за результатами виконання зазначених господарських операцій. Обставини придбання товарів та надання послуг з метою поліпшення неналежного позивачу на праві власності майна, без наявності необхідного документального підтвердження фактичного здійснення вказаних господарських операцій, свідчать про намір платника податку одержати необґрунтовану податкову вигоду (формування податкового кредиту) та бюджетного відшкодування ПДВ.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2016 року касаційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Євромет" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Скасовуючи постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що апеляційний суд дійшов передчасних висновків про відсутність дійсного руху активів між учасниками досліджуваних операцій, а також зв'язку між фактом придбання Товариством товарів/робіт та господарською діяльністю платника. Також касаційний суд вказав, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на порушення позивачем Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19.01.2015 № 21, не дослідивши при цьому, чи відноситься Товариство до енергетичної чи вугільної галузі, і наголосив, що порушення цих Правил не може свідчити про відсутність фактичного виконання договорів поставки товару та виконання робіт, укладених між позивачем та вказаним вище контрагентом. Також Вищий адміністративний суд України вказав, що суд апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтував правомірності застосування до позивача подвійного розміру штрафних санкцій.

За результатами нового розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - Центральна ОДПІ) залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року без змін. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 332000,00 грн до податкового кредиту у квітні 2015 року, а відтак контролюючим органом безпідставно донараховано позивачу оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 11.12.2015 №0000782211 грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 498000,00 грн, зокрема, за основним платежем - 332000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) - 166000,00 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що документів, які б підтверджували повторність визначення контролюючим органом позивачу зобов'язань з ПДВ протягом останніх 1095 днів відповідачем надано не було, що свідчить про протиправність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій у подвійному розмірі.

Не погодившись із постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги контролюючий орган зазначає, що надані позивачем первинні документи не підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності з ПОГ "Беденернгоактив" у періоді, що перевірявся.

08 вересня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 30.10.2015 по 09.11.2015 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 16.11.2015 №525/20-33-22-03-18/87575023 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за квітень 2015 року, на загальну суму 332000,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від
11.12.2015 №0000782211, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 498000,00 грн, зокрема, за основним платежем - 332000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 166 000,00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ПОГ "Буденергоактив" у періоді, що перевірявся. Вказує, що фактичне здійснення спірних господарських операцій спростовується також зібраною контролюючим органом податковою інформацією щодо контрагента позивача, яка надійшла від іншого органу державної податкової служби.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 статті 198 ПК України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 198.3 статті 198 ПК України (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платник.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит/витрати містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 71 КАС України.

Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 лютого 2015 року між позивачем (Покупець) та ПОГ "Буденергоактив" (Постачальник) укладено договір поставки №01/02, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах викладених у цьому договорі. Поставка товару здійснюється на умовах - DDP склад покупця за адресою: місто Харків, вул. Котлова, 95.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, податкових накладних, оригінали платіжних доручень тощо.

Також, 01 квітня 2015 року між позивачем (Замовник) та ПОГ "Буденергоактив" (Виконавець) укладено договір підряду №01042015, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе комплексне виконання робіт (послуг) з підготовки до монтажних робіт та монтажу металевих конструкцій, за адресою: місто Харків, вул. Котлова, 95,101.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав копії податкових накладних, акту виконаних робіт, акту прийому виконаних робіт, акту передачі матеріалів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, довідки про договірну ціну, відомостей ресурсів, розрахунку прямих та загальновиробничих витрат по об'єкту, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.

Котлова, 95 та 101 та оригінали платіжних доручень.

Надані позивачем первинні документи відображають зміст господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, і відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним вище контрагентом, платник надав фотоматеріали, копії технічного паспорту від 31.01.2014 на виробничий будинок, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова. 101, літ будівля "Б-1", технічного паспорту від 31.07.2015 на виробничу будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.

Котлова, 101, будівля "А-1", з яких вбачається, що в результаті проведених монтажних робіт було змінено місце розташування будівлі "Б-1" по вул. Котлова,
101.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що складські/офісні приміщення та цех, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Котлова, 95 та 101, перебувають в оренді у позивача на підставі договору оренди № О-3101, укладеного 31.01.2013 із ТОВ "Фортуна", та використовується платником у своїй господарській діяльності.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі статті 11 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань за результатами господарських відносин із ПОГ "Буденергоактив".

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, відносно контрагента суб'єкта господарювання, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні КАС України. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів будь-які первинні документи не використовувалися та не аналізувалися, а отже оформлення вказаних актів з відображенням у них окремих відомостей, зокрема, щодо нереальності господарських операцій, не відповідають критерію юридичної значимості і не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених між позивачем та вказаним вище контрагентом договорів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про фактичне здійснення спірних господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки, враховуючи вимоги статті 71 КАС України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов'язання за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати