Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2021 року у справі №640/3002/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/3002/20

адміністративне провадження № К/9901/12376/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б. М.,

представника Позивача: Єлізарової К. Д.,

представника Відповідача: Бугаєнко С. С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м.

Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року (суддя Кармазін О. А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року (судді: Бєлова Л. В., Аліменко В. О., Безименна Н. В. )

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж ЛТД"

до Головного управління ДПС у м. Києві

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Компані Груп",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оліас-ЛТД",

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж ЛТД" (надалі також - Позивач, ТОВ ""Спеценергомонтаж ЛТД") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі також - Відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2019 року:

- № 000925504, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 285 032,00 грн, з яких за основним платежем 6 190
021,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 095 011,00 грн;

- № 000924504, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 738 695,00 грн.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2019 року № 000925504 та № 000924504, прийняті Головним управління ДПС у м. Києві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року -без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ТОВ "Спеценергомонтаж-ЛТД" підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні спірних господарських операцій, доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Поряд з цим суд апеляційної інстанції, ухвалив рішення в порядку письмового провадження та з посиланням на положення пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначив про відсутність підстав для задоволення клопотання Відповідача щодо розгляду справи в судовому засіданні.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої апеляційної інстанції, у касаційній скарзі Відповідач просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами перевірки Відповідачем складено акт перевірки від 17 жовтня 2019 року № 173/26-15-05-04-04/35334835, згідно з висновками якого Позивачем порушено вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 190 021 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 1 738 695 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2019 року:

- № 000925504, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 285 032,00 грн, з яких за основним платежем 6 190
021,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 3 095 011,00 грн;

- № 000924504, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 738 695,00 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаних повідомлень-рішень стали висновки Відповідача, що Позивач безпідставно сформував податковий кредит за операціями щодо придбання послуг в контрагентів-постачальників ТОВ "Оліас-ЛТД" та ТОВ "Стар-Компані Груп" при відсутності фактичної можливості здійснення ними ідентифікованих операцій з урахуванням відсутності відповідних трудових та матеріально - технічних ресурсів.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач визначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 3 частини 3 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, роблячи висновки щодо фактичного здійснення операцій між Позивачем та його контрагентами, суди не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України.

Поряд із цим Відповідач з посиланням на позиції Верховного Суду, висловлені у постановах від 20 жовтня 2020 року у справі №640/7239/19, від 21 травня 2020 року у справі №926/13041/15, вказує що апеляційний суд безпідставно розглянув справу, яка розглядалась судом першої інстанції в порядку загального провадження, в письмовому провадженні на підставі статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі за відсутності Відповідача, який не повідомлявся про дату час та місце судового розгляду.

3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Позивач стверджує, що касаційна скарга у цій справі подана особою, яка не є учасником справи.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, Позивач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обстави у справі та з дотриманням вимог чинного законодавства зазначили про недоведеність Відповідачем фактів вчинення Позивачем порушень податкового законодавства.

Крім того, у відзиві Позивач наполягає на дотриманні судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону при розгляді справи в порядку письмового провадження.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, заслухавши представників Відповідача, Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

З матеріалів справи слідує, що у справі оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2019 року: № 000925504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 285 032,00
грн, та № 000924504, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 738 695,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2019 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року прийнято також у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

У поданій на рішення суду першої інстанції апеляційній скарзі Відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи за участю його представника.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 18 січня 2020 року відкрив апеляційне провадження за скаргою та призначив справу до апеляційного розгляду порядку письмового провадження.

Призначаючи справу у письмовому провадженні суд апеляційної інстанції послався на положення статті 311 КАС України.

Ухвалюючи оскаржувану постанову апеляційний суд зазначив:

- щодо заявленого Відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження);

- частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Так, в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин;

- з огляду на положення статті 311 КАС України, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантину на всій території України, а також високу статистику кількості захворілих, суд приходить до висновку про можливість її розгляду в порядку письмового провадження.

Перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону під час ухвалення оскаржуваної постанови, Суд звертає увагу на таке.

Згідно з частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 11 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює для судів процедуру надсилання процесуальних документів учасникам справи, а також необхідність їх виклику та заслуховування в судовому засіданні.

Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (частина 1 статті 124 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 124 КАС України повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

За загальним правилом, наведеним у частині 3 статті 124 КАС України (з урахуванням особливостей, передбачених підпунктом 15.1 пункту 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України), судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром зі зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами.

Згідно з частиною 1 статті 129 КАС України за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв'язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.

Відповідно до частини 2 статті 307 КАС України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до частини 2 статті 307 КАС України розглядається з їх повідомленням.

Частина 1 статті 311 КАС України встановлює, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З аналізу наведених норм КАС України слідує, що передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи (у сукупності), якщо така справа відповідно до вимог КАС України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством.

Крім того, законодавцем визначено виключний перелік обставин, за наявності яких апеляційний суд має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Такими обставинами є: відсутність клопотань учасників щодо розгляду справи за їх участю; неприбуття учасників у судове засідання; перегляду в апеляційному порядку судового рішення, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Разом з тим, у межах цієї справи: Відповідач заявляв клопотання про розгляд справи за його участю; виклик у судове засідання суду апеляційної інстанції не здійснювався.

А відтак, положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 311 КАС України не могли слугувати правовими підставами для призначення справи в порядку письмового провадження.

Щодо наявності правових підстав для призначення справи в порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, Суд звертає увагу на те, що ця справа, виходячи із критерію складності справи та положень пункту 4 частини 4 статті 12 КАС України, правильно розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, не звернув уваги на те, що положення пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, на який зроблено посилання у оскаржуваній постанові, надають право суду апеляційної інстанції здійснювати апеляційний розгляд справи в письмовому провадженні у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Натомість у цій справі рішення суду першої інстанції ухвалене не в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, а в порядку загального провадження у судовому засіданні, тобто із викликом сторін.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи у порядку письмового провадження, незважаючи на наявність клопотання від апелянта про розгляд справи у відкритому судовому засіданні та належність цієї справи до категорії справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, є порушенням судом норм КАС України. Суд апеляційної інстанції не виконав процесуальну вимогу щодо належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце розгляду справи як передумови для апеляційного перегляду справи по суті.

Право учасників справи, зокрема, бути належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання та на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосується окремих категорій справ), відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи.

В межах даної справи апеляційним судом не було забезпечено дотримання таких прав Відповідача, хоча ця справа є такою, що розглядається виключно за правилами загального позовного провадження, а тому повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання є обов'язковим. У справах даної категорії суд може провести розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін лише у разі, якщо учасники справи не прибули у судове засідання, будучи належним чином повідомлені про його проведення, або у разі відсутності від них клопотань про розгляд справи за їх участю або участю їх представників.

Суд звертає увагу на те, що аналогічних підхід щодо застосування норм процесуального права неодноразово демонструвався Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 липня 2021 року у справі №540/1214/19, від 14 червня 2021 року у справі № 160/12521/19, від 20 жовтня 2020 року у справі № 620/142/19.

Викладене свідчить про обґрунтованість визначеної скаржником підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Натомість процесуальні порушення, допущені судом апеляційної інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, не дають можливості перевірити обґрунтованість інших, зазначених Відповідачем у касаційні скарзі підстав касаційного оскарження судових рішення.

З огляду на реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу, будучи правонаступником Головного управління ДПС у м. Києві, є особою, щодо якої спірними у справі рішеннями вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов'язки. А відтак, доводи про неможливість розгляду цієї скарги не є обґрунтованими.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустив лише суд апеляційної інстанції, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду

Керуючись статтями 3, 344, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх