Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №804/1736/15

адміністративне провадження №К/9901/26953/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуЗахідно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 (колегія суддів у складі: Т.С. Прокопчук, Л.А. Божко, О.М.Лукманова)у справі №804/1736/15 за позовомПовного товариства «Ломбард «Еталон «Щербаков і компанія» доЗахідно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Ломбард «Еталон «Щербаков і компанія» звернулося до суду з позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2014 № 0000532202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 199757 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 49939 грн.; №0000542202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ розташованих на території України, за винятком страхових організацій за основним платежем в розмірі 487697 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121924 грн.; № 0000552202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 3947 грн.; №0000562202, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 93679,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті всупереч нормам діючого законодавства, а висновки акта перевірки є суб`єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 адміністративний позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції повністю погодився з доводами податкового органу.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки готівкові кошти в сумі 28355,11 грн. за 27.02.2013 оприбутковані позивачем у касовій книзі у день їх фактичного надходження, що підтверджено Z - звітами, факт оприбуткування позивачем коштів в окремих графах книги ОРО не суперечить вимогам Порядку №614 та не свідчить про порушення позивачем законодавства з регулювання обігу готівки.

Відповідачем не доведено факт повернення позивачем заставленого майна на підставі укладених договорів не позичальникам та реалізація цього майна третім особам, що свідчить про неправомірність збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 487697 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в розмірі 121924 грн.

Неправомірність зменшення позивачу податкового кредиту суд апеляційної інстанції обґрунтував підтвердженням первинними документами реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Поліметал Торг» за договором купівлі-продажу №12/01 від 13.12.2012 з придбання тротуарної плитки, з ТОВ «ВК «Віконні системи» за договорами від 01.03.2012 та №7 від 01.07.2011 з виготовлення та встановлення скляних систем і виконання робіт з переобладнання квартири під господарські потреби підприємства, з ФОП ОСОБА_1 за договором на обслуговування систем відеонагляду від 11.05.2012, а також використанням ним придбаних товарів/робіт/послуг у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судове рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Західно-Донбаською ОДПІ в період з 10.10.2014 по 20.11.2014 проведена планова документальна виїзна перевірка ПТ «Ломбард «Еталон «Щербаков і компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №278/22-02-21890699 від 27.11.2014 та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 11.12.2014:

№ 0000532202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 199757 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 49939 грн.;

№0000542202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ розташованих на території України, за винятком страхових організацій за основним платежем в розмірі 487697 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121924 грн.;

№ 0000552202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 3947 грн.;

№ 0000562202, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 93679,05 грн.

Надалі, як вбачається з судових рішень, зміст спірних правовідносин визначено судами по різному.

Так, суд першої інстанції встановив, що підставою для прийняття названих вище податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про порушення позивачем приписів пп.135.4.1 п.135.4. ст.135 пп. 135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено прибуток, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 1818348 грн., в тому числі: за II півріччя 2011 року -71459 грн. 60 коп., за 2012 рік - 508211 грн. 60 коп., за 2013 рік - 1238677 грн.; пп. 138.10.3., п. 138.10. ст.138, п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.п. 139.1.9 п..139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено прибуток що підлягає оподаткуванню на суму 632324 грн. 40 коп., в тому числі: за II півріччя 2011 року - 84725 грн. 78 коп., за 2012 рік - 282852 грн. 70 коп., за 2013 рік - 264745 грн. 90 коп.

Внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період у сумі 487696 грн. 50 коп., у тому числі: за II півріччя 2011 року - 35923 грн. за 2012 ріку в сумі 166124 грн. за 2013 рік в сумі 285650 грн.

Інших порушень зазначених в акті перевірки та які стали підставою для визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість та застосування штрафної санкції за неоприбуткування готівки в касі підприємства судом першої інстанції не зазначено та не досліджено їх суть та зміст.

Окрім того, звертається увага, що зазначена судом загальна сума заниження податку на прибуток у сумі 487696 грн. 50 коп., яка, в свою чергу, відповідає і сумі визначеній податковим повідомленням рішенням №0000542202, не узгоджується з сумою визначеною актом перевірки.

Отже, з викладеного вбачається, що висновки акта перевірки зазнали змін в частині визначених сум та кваліфікації правопорушення, що залишилось поза увагою суду та вказує на нездійснення належного розмежування оспорюваних донарахувань по сумам за окремими епізодами, і відповідно нездійснення перевірки законності включення сум по кожному з епізодів до загальної суми грошового зобов`язання, визначеного кожним з податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, відсутність перевірки правильності визначення податковим органом сум донарахування по спірним господарським операціям позивача, вказує на неповноту встановлення обставин судом.

Не виправив цієї помилки і апеляційний суд, коли посилаючись на висновки акта перевірки встановив, що відповідно до викладеного в акті перевірки позивачем порушено приписи пп.135.4.1 п.135.4. ст.135 пп. 135.5.4. п.135.5 ст.135, пп. 138.10.3., п. 138.10. ст.138, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, пп. 139.1.9 п..139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено прибуток, що підлягає оподаткуванню за період II півріччя 2011 року, 2012, 2013 рік на загальну суму 810 789 грн.,

Водночас як вбачається з акта перевірки, висновки про порушення позивачем пп. 138.10.3., п. 138.10. ст.138, п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, пп. 139.1.9 п..139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та заниження внаслідок цього прибутку на суму 632324 грн. 40 коп., в тому числі: за II півріччя 2011 року - 84725 грн. 78 коп., за 2012 рік - 282852 грн. 70 коп., за 2013 рік - 264745 грн. 90 коп. грунтуються не лише на неправомірності віднесення до складу витрат вартості ремонтних робіт квартири, придбання плитки тротуарної та отримання послуг з обслуговування охоронних та інших систем, а й вартості списання вартості паливно-мастильних матеріалів.

Однак суд апеляційної інстанції, розглядаючи названий епізод, не досліджував оподатковувані операції позивача в контексті порушення встановленого актом перевірки та взагалі залишив поза увагою необхідність встановити чому полягає склад порушення, яке стало підставою для здійсненого податковим органом донарахування грошового зобов`язання.

Отже, вказане також свідчить про неповноту встановлення обставин судами, а також на те, що судами не встановлено, чи підтверджуються відповідні обставини та факти належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Окрім того, звертається увага судів на правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постановах від 4 листопада січня 2015 року у справі № 21-3680а15, від 26.02.2013 по справах № 21-7а13 та № 21-35а13 про те, що процедура оприбуткування готівки в касі полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а і в своєчасному здійсненні запису в книзі обліку розрахункових операцій на підставі відповідного Z-звіту, відповідно невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушень, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду